"Воспоминания о будущем"?
Kavkazcenter.com
Предисловие главного редактора
Я понимаю, что “ненависть глаза застит” - и любую информацию надо воспринимать критически с поправкой на эмоции и предвзятость.
Но может ли украинское военное руководство подтвердить или опровергнуть многочисленные факты подготовки к войне - куда входят не только чисто информационные поводы, но и маскировочные мероприятия для введения нашего украинского государственного руководства в заблуждение?
В самом деле, если совершать агрессию - то только тогда, когда страна, так сказать, “в разобранном сосотянии” - готовится к президентским выборам. Или во время их проведения.
Демократии имеют свойство недооценивать своих авторитарных соседей. Каждый свой шаг руководители демократических стран должны подтверждать поддержкой своих избирателей. Именно с этой целью в своё время президент США Франклин Рузвельт спровоцировал Японию на нападение на Пирл-Харбор - чтобы иметь основание (оправдание) перед своими избирателями сказать: воевать с Японией (заодно и с Германией) нужно.
Украина попала в такую же ситуацию как демократическая страна: президент Виктор Ющенко понимает, что Россия угрожает и не может не угрожать территориальной целостности Украины - но не может настоять на своих опасениях из-за своего очень низкого электорального рейтинга.
России следует опасаться прихода к власти в Украине именно Юлии Тимошенко - так как та понимает: ЮВТ не станет кричатьи и грозиться - но молча и хладнокровно станет “перекрывать кислород” имперским амбициям России.
С присущей ей вежливостью и даже мягкостью она покажет “шкуру волка мясом наружу” (из её анекдота о Красной Шапочке).
Если демократическая страна воюет, как правило, очень неохотно - авторитарной и тоталитарной стране, напротив, надо воевать обязательно - чтобы использовать мобилизационную готовность страны как военного лагеря.
И с периодичностью в 15-20 лет выпускать пар внутреннего напряжения во внешнюю войну. То, что в России растёт внутреннеее напряжение знает каждый, кто хоть немного интересуется настоящим состоянием этой страны.
Авторитарные и тоталитарные страны легче мобилизовать на войну (избиратели не мешают) - но в такой стране труднее организовать эффективное производство даже современного вооружения, не говоря уже о товрах народного потребления. России, точнее - Кремлю очень нужна победа - и не такая сомнительная, как в Грузии.
Россия извлекла уроки из грузинско-российской войны, Украина, по-видимомму, нет или недостаточно.
В заключение: очень хотелось бы ошибиться - но законы развития государственных систем столь же неумолимы, как и законы природы. Новгородцы тоже до 1570 года не думали, что возможен разгром собственного города как чужого…
"Как живой с живыми говоря.."
Конечно, если подумать на трезвую голову - агрессия против Украины бессмысленна. Но в истории очень часто руководствуются далеко не разумом. Иначе войн было бы гораздо меньше.
Станислав Овчаренко
В украинском интернете распространен текст статьи, в котором указывается, что Россия практически закончила приготовления к войне против Украины, целью которой является захват Крыма.
Текст перевода на русский язык выложен на некоторых блогах рунета. В статье, в частности, указывается—
Под ширмой «военной реформы» идет скачкообразное увеличение количества вооруженных сил России, больше всего— ее сухопутных войск. И, в первую очередь, Северокавказского военного округа (штаб— г. Ростов-на-Дону), уже давно переведенного в округ первой категории.
Все части и соединения постоянной готовности разворачиваются до штатов военного времени. В частях и соединениях разработаны планы действий начала войны против Украины, а также других сопредельных стран, в частности, той же Грузии.
Война против Грузии была спланирована Россией заранее и начата достаточно удачно за счет своевременной и удачной провокации российских спецслужб, которые держали руку на пульсе региона постоянно и готовились при первой возможности развернуть масштабные провокации. Но результаты войны несколько разочаровали россиян, особенно кремлевское руководство. Победа далась россиянам за счет значительно больших жертв, чем предусматривалось.
Проявилось недоверие всех— всем. Военнослужащие срочной службы не доверяли офицерам и прапорщикам и откровенно ненавидели контрактников. Младшие офицеры не доверяли старшим, старшие офицеры — генералам.
Это подтверждает также полоса убийств ключевых российских офицеров и даже генералов, которые принимали непосредственное участие в боевых действиях, и приказ начальника российского генштаба, вызванного из запаса, Николая Макарова под страхом не только увольнения в запас, но и предания суду, о запрете офицерам давать интервью, обсуждать результаты армейской реформы и результаты войны против Грузии.
Морально психологические последствия этой грязной агрессии все же оказались значительно большими, чем предусматривалось кремлевскими карликами.
Теперь готовится очередная война против очередной сопредельной страны, теперь уже Украины.
Наряду с увеличением количества сухопутных войск Россия наращивает военное присутствие на территории Крыма, увеличивает количество наземной составляющей Черноморского Флота Российской Федерации. В частности, 810-й полк морской пехоты в бухте Казачьей Севастополя зимой-весной 2009 году был развернут до бригады по штатам военного времени (то есть, количество личного состава и вооружения развернутых батальонов и дивизионов бригады отвечает требованиям военного времени). Это проводилось не без утечек (в том числе управляемых) информации и организационных трудностей.
Например, в конце 2008 года на базе 2-го (кадрируемого) батальона морской пехоты (на БМП-3) был развернут до штатов военного времени батальон морской пехоты, который (якобы) готовились отправить в Российскую Федерацию предварительно в Анапу, в свете того, что на Черноморском побережье Кавказа изменилась оперативно-стратегическая ситуация в результате войны России против Грузии.
Будучи осведомленными о ситуации, которая сложилась на ТВД, приблизительно половина офицеров, прапорщиков и контрактников попробовала якобы избежать отправки из солнечного Крыма на не менее солнечный Северный Кавказ. Это вроде бы привело к задержке отправления батальона.
Поэтому после «переформатирования» техника осталась в бухте Казачьей, а личный состав, «доработанный и дополненный», отправился в Анапу. Но на его месте из прибывшего из России личного состава был сразу же создан батальон численностью соответственно военному штату.
После этого зимой-весной 2009 г. скрыто был развернут 810-й полк морской пехоты в 810-ю бригаду. К трем батальонам был добавлен еще один, условно названный пока разведывательно-штурмовым. Он также имеет количество военного штата.
Вооружен легким вооружением и имеет назначение вести боевые действия в особых условиях: в городе и горно-лесистой местности. Непосредственно боевой техники вроде бы не имеет, но как в расположении, так и в городе Севастополь замечено резкое увеличение количества автомобильной техники, оборудованной вроде больших «банковских» бронированных фургонов на базе КАМАЗов и УРАЛов. С тем лишь отличием, что окрашены они в стандартный военный зеленый цвет.
Сокращения гражданского и другого обслуживающего состава Черноморского Флота РФ, не оставшееся незамеченным некоторыми украинскими СМИ, прикрыли развертывание 810-й ОБрМП. Эта риторика о «сокращении» российского ЧФ оказалась в лучшем случае удачно спровоцированной, если не направленной, акцией россиян.
Впрочем, россияне здесь все якобы подтвердили своими прямыми действиями: увольнением не раньше и не позже всех своих предварительно назначенных к увольнению масс сотрудников.
В то же время, когда материалы о массовых увольнениях начали появляться и в «Главреде», и в «Украинской неделе», и в «Корре», и некоторых других украинских СМИ, продолжалось поэтапное развертывание батальонов 810-й бригады морской пехоты до штатов военного времени, так же, как и некоторых других компонентов береговых частей ЧФ РФ, как в Севастополе, так и в Феодосии, а также в некоторых других местах и городах Крыма. И все эти подразделения имеют своим назначением наземные действия.
Этой осенью исполнилось 30 лет со дня первого превращения 810-го полка морской пехоты еще советского Краснознаменного Черноморского Флота в бригаду. В середине 90-х бригаду уже в российском ЧФ сократили до полка. И вот все вернулось на круги своя. Теперь в бригаде насчитывается по меньшей мере четыре батальона численностью по пятьсот военнослужащих, а также двух дивизионов (самоходно-артиллерийского и зенитного) и десятка отдельных рот и батарей, а также взводов и отдельных подразделений и служб. Упор сделан на максимальное уменьшение небоевых компонентов и, наоборот, максимальное увеличение количества «активных штыков».
Теперь же полностью развернутый до штатов военного времени батальон морской пехоты в Анапе все же появился, но, скорее всего, с территории самой Российской Федерации.
Скрыто маневрировать более чем полсотней бронемашин такого батальона (по меньшей мере, 32 БМП-3, 8 самоходных универсальных минометов-пушек «Вена», полдесятка-десяток командирских машин и машин боевого обеспечения и управления, а также около двух десятков автомобильной техники тылового обеспечения незаметно Поэтому, если и имели место ”формирование” отдельного батальона в Анапе, то лишь за счёт личного состава из 810-й бригады, а техника осталась в Казачьей.
Корабль, что шёл против Грузии из Севастополя
переместить (ввезти или вывезти из Севастопля почти невозможно.
Между тем, прикрываясь «общим сокращением» количества гражданских служащих ЧФ, российское руководство, как в Кремле, так и в Севастополе, избавилось в первую очередь от людей с украинскими паспортами, украинским гражданством. А в 810-й бригаде под этим «организационно-информационным прикрытием» во время развертывания до штатов военного времени еще и оптимизировали организационно штатную структуру согласно требованиям военной реформы, которая проводится сейчас в Российской Федерации.
Теперь не только личный состав срочной службы, но и контрактники, прапорщики и офицеры российской бригады служат здесь на «временных условиях», на определенный срок контракта, что-то вроде того, как мы служили при советской власти в заграничных группах войск. С обязательным возвращением обратно в Россию.
В бухте Казачьей для них построено новый городок, где расположены общежития и служебные квартиры, которые должны передаваться преемникам. Российское руководство не может смириться с ситуацией, когда военнослужащие-россияне стремятся получить жилье в Севастополе и остаться здесь навсегда. Почему-то никто не стремится вернуться в Россию. Но на новых принципах у россиян выходит уже откровенный оккупационный режим.
Между тем уже в настоящее время бригада стала насчитывать четыре (если не пять) батальонов морской пехоты количеством около пятисот военнослужащих. Это по штату военного времени. Это первый батальон морской пехоты на БТР-82, десантно-штурмовой батальон (несмотря на облегченный вариант вооружения, БТР-80 в нем сохранено), второй батальон морской пехоты на БМП-3 и четвертый, разведывательно-штурмовой батальон, четыре ротного состава, предназначенный для действий в «нестандартных условиях» — город и районы с нежилищной застройкой («урбан» вообще), горы.
Вероятно, что личное и коллективное вооружение у этого батальона обычное, но новейших образцов. Какая техника стоит на вооружении, пока неизвестно. Правда, как уже отмечалось, бросается в глаза значительное количество новеньких грузовиков «КАМАЗ» и «УРАЛ» с бронированными «Кунгами» вроде банковских фургонов, только помассивнее. Толщина бронестекла в амбразурах на глаз где-то около пяти сантиметров.
Какие-то передвижения небольших групп автомобилей до 2–3 штук осуществляются лишь в темное время суток. Днем— только в одиночку. Все время проводится активная разведка местности вокруг Севастополя и на южном побережье, а также в некоторых других частях Крыма. Что, в свою очередь, вызывает постоянные конфликты с украинской милицией, СБУ и иногда военными, которые пытаются хотя бы приблизительно определить превышение количества российских войск в Крыму.
Большинство военнослужащих «разведывательно-штурмового» батальона не зарегистрированы украинской стороной, потому что прибывают в Севастополь под видом туристов, или на кораблях ЧФ РФ. А не зарегистрированы, наверное, для того, чтобы скрыть свою численность, которая значительно превышает разрешенное количество. А это является нарушением порядка пребывания военнослужащих РФ на территории Украины. И, поскольку от разведывательной деятельности россияне отказаться не могут, то иногда попадаются. Осуществляя их «дипломатическое прикрытие», российское МИД начинает каждый раз крикливые кампании о «недружелюбных акциях» Украины.
В то же время по городу поодиночке слоняется большое количество матросов-контрактников в полевой форме, только с хозяйственными сумками в руках. В отличие от опрятно выглядящих, давно находящихся в Севастополе, вновь прибывшие из России одеты в бушлаты, заправленные «уркаганским» способом, как фуфайка, с «пузырем» на спине.
Их стало в разы больше, чем в прошлых годах, и это заметно простым глазом на улицах. И даже больше, чем в советские времена! В то же время в гарнизоне бухты Казачьей на территории пункта постоянной дислокации в отличие от прошлого года проживают только непосредственно пехотные батальоны. В каждом— около (или больше) пятисот человек. Самоходно-артиллерийский и зенитный дивизионы, тоже развернутые до штатов военного времени, расположены за пределами постоянного пункта дислокации, в других полужилищных объектах, которые находятся где-то в получасовом расстоянии пешком. При этом техника дивизионов находится в парке бригады. То есть, по тревоге еще нужно будет добраться.
Мы беседовали с бывшими морпехами, которые служили еще в советской 810 ОБрМП, которая была развернута на ѕ от штатов военного времени. По самым скромным подсчетам, бригада, которая включала в свой состав три развернутых батальона морской пехоты (они ходили на боевую службу в Мировой океан!), запасной кадрируемый батальон морской пехоты, танковый батальон четырехротного состава, разведывательный батальон, четыре дивизиона артиллерии и ПВО и множество отдельных рот и взводов, насчитывал лишь две тысячи двести-две тысячи триста бойцов и командиров и вполне вмещалась в своем военном городке.
Странно, почему не помещается теперь? Даже когда личный состав расположен в спальных помещениях в два яруса? Даже, когда подключили т.н. «старую» матросскую столовую, а питаются все равно в две смены? «…Вопросы эти б…ские за…вают!..»(Л.Подервьянский). Так что вполне возможно, что там и не четыре батальона, а пять.
Разведывательную роту могли также развернуть до батальона. Поскольку в таких условиях проводить развернутые тактико-строевые занятия на таком лоскутке земли проблематично, то сюда присланы уже раньше сколоченные подразделы. А означает это— не просто морская пехота, а, вполне возможно, «прикомандированные» батальоны с территории России, из состава частей спецназа ГРУ.
Например, один батальон— из «Теплого стана», другой— из какой-нибудь бригады ГРУ ГШ РФ. Несколько отдельных групп— из отдельного отряда СПН ЧФ из Туапсе. Возможны, как говорят, и варианты.
Вся эта гоп-компания готовится к захвату украинских государственных учреждений и органов государственного управления на территории города Севастополь и Крыма вообще.
Путинская зарница. В Грузии тоже не верили...
В планах российских «ястребов» не только Крым, а даже такие крупные стратегические города-порты, как Одесса и Николаев.
Прикрытию развертывания бригады морской пехоты и других, вроде бы «противодиверсионных» спецподразделений служит кампания распространения слухов, что Черноморский флот привлекается к антитеррористической операции возле Сомали, где, вроде бы, Россия организует свою собственную борьбу с пиратами по полной программе, включая даже применение кораблей-ловушек, не говоря уже о следовании на каждом торговом судне с российской принадлежностью военной команды из числа морских пехотинцев для защиты от пиратов.
При этом будут использоваться базы на Кипре и в Сирии. Вообще, маскировочной информационно-психологической кампании россияне уделяют большое внимание. При этом ко лжи по радио, телевидению, в газетах и журналах добавляется еще относительно удачное распространение слухов. Их призваны подкреплять официальные заявления всяких российских должностных лиц, как военных, так и дипломатов. Даже на самом высшем уровне. Гарантиям Обамы и Медведева для Украины верить не следует. Они не достойны даже бумаги, на которой отпечатаны.
Что не только смущает, но и пугает — это то, что ответственные должностные лица ВМСУ не имеют ни малейшего представления о том, что творится в лагере наиболее вероятного противника. После разговоров с ними создается впечатление, что они вообще не понимают, что творится вокруг.
Они абсолютно не в курсе об изменениях в организационно-штатной структуре российского Черноморского Флота. Лишь улыбаются и повторяют, что Россия наш стратегический партнер, и войны не будет. Какое-то поведение, граничащее с психическим расстройством, когда человек, который видит неприемлемую для него объективную реальность, начинает отрицать ее наличие.
Такое впечатление, что они уже капитулировали. Кто им приказал сдавать и сдаваться? Или же они решили, высчитали, что какой бы президент (или президентша) ни был избран, все равно в перспективе только капитуляция. Ни про один вопрос, даже очень просто сформулированный, о состоянии войск и ближайших военных намерениях самого вероятного противника— россиян относительно Украины, эти флотоводцы не имеют ни малейшего представления.
Чего стоит лишь состояние флагмана украинских ВМС фрегата «Гетман Сагайдачный». Заэксплуатированный до невозможности корабль стоит пришвартованным к стенке. Занятия с личным составом экипажа не проводятся. Но, собственно, кому проводить, когда далеко не все мичманы знают, что такое тысячная дистанции.
Офицеры сидят, уткнувшись в свои ноутбуки. Техническое состояние оборудования и вооружения корабля плачевное. Пушки и пусковые установки от центрального визира не наводятся— не работают конечные устройства. Кораблю стоять возле стенки по меньшей мере год.
С личным составом экипажа не проводят занятий даже по обычной общевойсковой подготовке, обязательной для всех: огневой подготовке, тактике действий до взвода включительно. Так как корабль, который стоит возле стенки, лакомый кусок для одурелых от имперских амбиций и крымской «исключительности» россиян.
Не зря же в составе 810-й бригады морской пехоты аж два батальона, натасканных специально для захвата украинских военных и государственных объектов!
Но к вредительской деятельности правительства добавляется беспомощная позиция руководства корабельного соединения, которое готово капитулировать при первой возможности.
Декабрь 21st, 2009 at 02:59
Все тут написане є свідченням високої “професійності” та “патріотизму” Верховного Головнокомандувача та його оточення. Їх перебування при владі стали небезпечними.
Дай Боже пережити ці місяці!
Декабрь 21st, 2009 at 15:29
Стаття добра. Викликає багато думок.
Тільки стаття требує також і критичного відношення.
Яка ще “капітуляція”??? Що за дурня?))) Те, що потрібно перевірити всю армію - немає сумніву. Тільки за “капітуляцію” буде куля! Хтось цього не розуміє?
Панове, ну нехай наші сплять. Могу припустити. А ЦРУ - теж? Не припускаю. Щоб ЦРУ не вивело нашіх з летаргії? Не вірю! Щоб американці Орду не попередили про наслідки агресії проти України? Не вірю!
А те, що Орда спробує завоювати плцдарм в Криму силами всіляких “спєцназаф”, а не призовників - це очевидно. Тільки я не впевнений, що в них вистачить на це тіх “спєцназаф”. А якщо вистачить, отримають кримський конотоп і залишаться зовсім без “спєцназаф”.
У Орди немає перспектив. Всі її можливі ходи - самогубство.
Декабрь 21st, 2009 at 15:34
Зараз Орда занадто багато та вперто верещить про свій можливий превентивний атомний напад. Вірогідно, це - спроба залякати Америку, щоб вона не захищала Україну. Тільки, я не вірю в те, що Америку можна залякати. “Не на тих напали!”)) Тільки дурень на цю загрозу піддався б. Бо завтра Орда буде шантажувати Америку вже в її домі. Це ж добряче звісно, що таке шпана, та як її знищувати.
Декабрь 21st, 2009 at 19:31
Почему бы российским олигархам в изгнании не скинуцца баблом и не грохнуть путина? Рашка ведь кровью умоется.
Декабрь 24th, 2009 at 07:39
Да, прочитав вашу статью, я чуть не проблевался! Откуда у вас такие гнилые сведенья? А если бы это было так, как вы пишите, я был бы очень рад, как и 99% крымчан, которые выступают за РОССИЮ и будут голосовать за Януковича, у которого самое близкое отношение с Россией, так как люди хотят жить хорошо, получать достойные зарплаты и пенсии, как в России, а не существовать, как сейчас при БАНДЕРОВСКОЙ власти! А вас бандеровских экстремистов, я бы вообще стёр с лица земли с вашим украинским языком деревенским. Вы предатели РОДИНЫ и просто завидуете РОССИИ во всём, т.к. сами никогда и половины не добьётесь!!!Жопу немцам всю войну лизали, вмето того, чтоб защищать!!!
Декабрь 24th, 2009 at 11:29
Правильно Невский пишешь!На территории украины всегда было больше предателей и это братья славяне,вечно нас кидали и во врагов записывали,когда с монголами бились они нас не поддержали и в отечественную предавали прикрываясь бендеровщиной всякой.Вкраина была в Российской империи в 2 раза меньше по территории,как им достались Крым наш по крови у турок отвоеванный, в этой войне мои предки гибли на флоте у Нахимова.Я считаю что Украина это территория где русские смешались с Ляхами, это и в языке заметно,надо тем кто ненавидит русских на Запад Украины валить,а прорусских тех кто за нас и за Киевскую РУСЬ радеет на восток и на фиг границей разделить по исторической справедливости.Хорош выращивать из русских новую нацию с ненавистью к России,хорош нас разделять уродам ЗАПАДА!Ведь по сути это все пиар запада чтоб разобщить восточных славян,которые родные по крови.Ведь это незаметная война,поймите вы Украинцы,вы же больше русские чем мы в России,что вы творите???Не верьте СМИ и властям,это куплено США и западом,когда развалят Россию мы все будем слабым пятном-придатком работяг и ресурсов для запада….
Декабрь 25th, 2009 at 05:39
Пане Станіславе, я Вас вітаю зі справжнім визнанням Вашого сайту!
Зрозуміло, з такими поглядами на Ваш сайт можуть заходити лише гебнюки.
З”явилися “таваріщі”!
Бояться Вас!!
Декабрь 25th, 2009 at 10:49
Ой, Тарасе( Шевченко)! Якби б ти знав, як тебе використовує сучасна буржуазія, щоб заморочити голову бідноті, яка складає більшість в нашій країні.Ти закликав до боротьби з гнобителями робітників і селян, проти панів, якої б національності вони не були, а тебе виставляють виключно як борця проти “москалів”.І ще: про яку демократію в Грузії і Україні говориться? Ви що,хлопці, за дурнів нас тримаєте? Безвластя, розгул кріміналітету, які убособлюють в собі божевільні Ющенко і Саакашвілі,- це ваша демократія? Ні, мені більше до вподоби “диктатор” Лукашенко.
Декабрь 26th, 2009 at 01:48
Передмова
Якось у приватній розмові з Черчелем де Голь заговорив про свої стосунки з американським президентом.
“Нічого не форсуйте! - сказав Черчіллль, - Дивіться, як я: то схиляюсь, то знову випрямляюсь”.
“Вам це можливо”, - зауважив де Голь, - Адже Ви спираєтесь на міцну державу, згуртовану націю, єдину імперію, сильну армію. А я! Що є у мене? І все ж…, я повинен турбуватися про інтереси і про майбутнє Франції. Це надто важкий тягар, а я надто бідний, щоб дозволити собі згинатися!”
В даній статті торкнуся загальних питань історичного і соціально-психологічного характеру, які більш як триста років не дають спокою державним діячам України, бо визначають долю стосунків між Україною і Росією. Безумовним є, щоб будувати добросусідські стосунки з Росією, українським політикам треба збагнути Росію розумом, точніше - збагнути російський розум. Наскільки це вдалося автору, судити читачеві.
Абсолютний вирок академіка І.Павлова,
або нещастя російського народу
Тези, що історія Росії – це історія невиконаних договорів і що розумом Росію не збагнути, аршином її не виміряти, давно вже перйшли в розряд політичних аксіом. Але для того, щоб будувати з Росією добросусідські відносини, перед українськими політиками знову постала ця невдячна задача – збагнути Росію розумом, а точніше, збагнути російський розум. Хоча б для того, щоб дати відповідь на питання: чому Росія, декларуючи необхідність зближення українського і російського народів з подальшою їх інтеграцією в більш тісні міждержавні об”єднання, час від часу робить все, щоб знищити навіть натяки на подібне зближення, як це було в історії з о.Тузлою чи “випадковою” висадкою російського десанту на українську територію, чи постійними антиукраїнськими демаршами російських провідних політиків в українському Севастополі, чи чергова “газова атака” Росії проти України з неприховано маніакальним намаганням в черговий раз поставити Україну “на коліна” шляхом підняття цін за російський газ.
Те, що президентство Ющенка фактично поклало край добросусідським відносинам між Україною і Росією є фактом незаперечним. Навіть в позитивних починаннях Ющенко нагадував жіночку із відомого прислів’я, яка вміла готувати та не вміла подавати. Але попри повне фіаско на посаді президента Ющенка, це є окрема тема, торкнуся питання непослідовності і навіть певної неадекватності поведінки російської сторони, яка вщент руйнує навіть натяки на добросусідські відносини між нашими братніми народами: Російським і Українським.
Чому Росія постійно чинить нелогічно й нерозумно, ставлячи в тупик прихильників українсько-російської дружби, даючи підстави її опонентам казати про неможливість добросусідських відносин між Україною і Росією? Чи не буде для України дружба з непрогнозованою Росією, як в тому прислів”ї:“Краще з розумним втратити, ніж з дурнем знайти”?
В цій статті зроблено спробу збагнути Росію розумом, а точніше, збагнути російський розум, щоб знайти відповіді на насущні питання українсько-російських відносин.
Спочатку невеликий екскурс в історію.
Навесні 1918 року у Петрограді всесвітньо відомий російський вчений психо-фізиолог, перший російський лауреат Нобелевської премії академік Іван Павлов виступив з двома публічними лекціями на тему: “Про розум взагалі і російський зокрема”(“Об уме вообще и о русском в частности”)
В цих лекціях академік І.Павлов визначив і охарактеризував “вісім основних властивостей і прийомів, які має належний діючий розум”, а потім приклав цю “характеристику як критерій, як міру до російського розуму”.
До восьми властивостей загальнолюдського розуму академік І.Павлов відніс такі:
- здатність концентрувати думку на поставленому питанні;
- думати в безпосередній єдності з дійсністю;
- думати вільно;
- утримувати думку на конкретній ідеї;
- думати обгрунтовано і детально;
- думати просто і ясно;
- спрямовувати і приходити думкою до істини;
- усвідомлювати істину і підкорятися їй.
По всім восьми характеристикам академік І.Павлов дав нищивно низьку оцінку російському розуму. Академік І.Павлов доводить, що у порівнянні з іншими європейськими народами росіяни є найбільш розумово нерозвинутим народом. Тобто, як визначає академік І.Павлов, низький рівень загальнолюдського розуму у росіян- це “нещастя російського народу”.
Враховуючи всесвітній авторитет академіка І.Павлова як провідного фахівця в галузі психофізиології, не викликає сумніву науковий рівень і досконалість висновків, що робить академік І.Павлов. Крім того, не викликає сумніву, що академік І.Павлов є російським патріотом, що переживає за долю Росії і хоче допомогти російському народові піднятися до рівня цивілізованного. Але як науковець і високопрофесійний лікар він вимушений сказати правду про розум російської нації.
Тож надамо слово академіку І.Павлову, його висновкам щодо російського розуму:
“Намальована мною характеристика російського розуму жахлива. І я це усвідомлюю, гірко усвідомлюю. Ви скажете, що я згустив фарби, що я песимістично настроєний. Що я отримую насолоду від нещастя російського народу? Ні, тут є життєвий розрахунок. Це обов”язок нашого достоїнства усвідомлювати те, що є. Для майбутнього корисно мати про себе уявлення…Що Росія зробила для культури? Які взірці показала вона світу? Але ж люди вірили, що Росія протре очі “гнилому” Заходу. Звідкіля ця гордість і впевненість? І ви думаєте, що життя змінило наші погляди? Ніскільки! Хіба ж ми тепер не читаємо майже кожний день, що ми – авангард людства! Чи не свідчить це, до якої міри ми не знаємо дійсності, до якої міри ми живемо фантазіями!”
Проте, будучи російським патріотом, академік І.Павлов, поряд з “жахливою характеристикою російського розуму”, залишає надію, що російський народ самоусвідомить своє нещастя і не здегардує остаточно. Ось що він каже з цього приводу:
“Розум людини є специфічним органом розвитку. На ньому найбільше проявляються життєві впливи, і вірогідніше всього розум окремої людини і розум нації розвиваються однаково. А значить, якщо у нас (росіян) були дефекти, вони можуть бути кореговані. Це науковий факт. І тоді над нашим народом моя характеристика не буде абсолютним вироком. У нас можуть бути і надії, і декотрі шанси.”
Тож виникає питання: чи виправдали росіяни надії академіка І.Павлова, чи використали вони оті “декотрі шанси”, щоб позбавитися “дефектів”, здобути розум і стати в коло цивілізованих народів?
Щоб відповісти на це питання, скористаємося розробленою академіком І.Павловим методою щодо визначення загальнолюдського розуму, його невтішними висновками щодо російського зокрема і зробимо спробу з”ясувати, що б міг сказати сьогодні академік І.Павлов про російський розум? Тобто, майже через 90 років після попередньої негативної оцінки російського розуму, зробленої ним ще у 1918 році.
Перш за все мусимо визнати, що з приходом до влади в Росії більшовиків, ситуація з російським розумом катастрофічно погіршала. Академік І.Павлов називав інтелігенцію “мозком народу”, що саме “інтелігентний розум визначає долю народу”. Проте вождь російських більшовиків Ленін дотримувався іншої думки. Про російську інтелігенцію він казав, що “це не квіт нації, це – лайно.” І в умовах класової боротьби інтелігенція була названа класовим ворогом і зазнала жахливого переслідування. “Потрібна спрямованість усіх сил соціалізму для боротьби з цією отрутою–інтелігенцією з хорошими манерами.”(Ленін,т.16,ст. 39).
Кращі представники російської нації, в першу чергу інтелігенції, були або знищені фізично, або повтікали за кордон, або були заслані в концтабори, у Сибір, де і знайшли свій кінець. Як зауважив з цього приводу письменник Фазіль Іскандер: “Вигнання інтелігенції з Росії – це відверте намагання провести експеримент в чистому вигляді: відтепер Росія обійдеться без розуму”.
Тобто, генофонд російської нації зазнав жахливих, невиправних збитків. І це при тому, що він і так був низько оцінений академіком І.Павловим ще навесні 1918року. На місце професорів Вавілових та Павлових прийшли Шарікови та Швондери, які в генах передали наступним поколінням стійкий рецидив дебілізму.
Яку роль відіграли жиди в процесі винищення російської інтелігенції, можна судити по тому факту, що їх кількість в ЦК партії більшовиків, в більшовицькому уряді Росії, в керівництві каральної структури ЧК дорівнювала понад 90%. Проте це окрема тема. В даній статті ми тільки констатуємо результат. А він жахливий. Фактично в Росії за дуже короткий час відбувся процес штучної дебілізації нації. Наступні більш як 70 років комінстичного правління не поліпшили ситуації з російським розумом. Переслідування кращих представників російської інтелігенції не припинялося ні на день.
Крім того процес деградації російської нації завершила її невилікувана хвороба, яка давно вже стала національною рисою росіян – пияцтво. В Росії п”ють усі, від школяра до президента (Єльцина). Ось що казали про це самі росіяни ще на початку їхньої державної незалежності (газета “Аргументи і факти” №25, №28 1993 р.): “Росіяни найбільш неорганізована нація колишнього Союзу. Ганебне ставлення до культури і мови супроводжується безпросвітнім пияцтвом. А у п”яному стані матеріальних цінностей не збудуєш, особистісь не виховаєш”. “В Росії повальне пияцтво. П”ють вже 18-16-14 річні. Не кажучи вже про 40-50 річних чоловікв, з яких більшість майже закінчені алкоголіки”. Ця ситуація не змінилася і по сьогодні, якщо не стала ще гіршою.
Як відомо з медицини і на що в першу чергу звернув би сьогодні увагу академік І.Павлов, в п”яному стані не тільки не створиш матеріальних та духовних цінностей, але й не народиш повноцінної дитини. Тобто, у п”яничок народжуються генетично зруйновані діти, як каже академік І.Павлов, з дефектами.
Рівень дефективних людей в Росії виріс настільки, що вони стали соціальним явищем. Ідіоти, дебіли, дауни і олігофрени проникли в усі прошарки російського суспільства. Їх можна побачити як на вулиці, так і в російській Думі, в російському уряді, в адміністрації російського президента. І це закономірно, бо кого може обрати до Думи російський дебіл? Тільки собі подібного. Розумні там – об”єктивна рідкість. Підтвердженням цього є постать колишнього Президента Росії Єльцина, щодо якого діагноз академіка І.Павлова був би також абсолютним вироком: повна розумова й моральна деградація на підставі зловживання алкоголем. Подібної характеристики з вуст академіка І.Павлова отримала б повальна більшість представників російської еліти, чий розум, точніше, відсутність такого, сьогодні визначає долю російського народу. На жаль, не тільки російського… Чого, скажімо, вартий приклад ідіота Жириновського, дебіла Лужкова, ідеологів шаріковщини приматів Зюганова і Ампілова і т.д. Проте, як військовому, автору цієї статті більш цікавим є приклад колишнього Міністра Оборони Росії генерала Павла Грачова, який був спроможним влаштувати бійку серед генералів під час гри у волейбол в академії Генштабу, а також на повному серйозі вважав себе зовні схожим на Наполенона. В нормальних країнах люди з “синдромом Наполеона” перебувають в психлікарнях. В Росії ж такі стають Міністрами Оборони, навіть Президентами.
Показовим і повчальним для українських політиків, як треба поводитися з російськими «колегами», серед яких домінує здеградований елемент, може бути випадок, що мав місце під час переговорів по Чорноморському флоту між Павлом Грачовим і Віталієм Радецьким-тодішнім Міністром Оборони України. З інтерв»ю Грачова після переговорів стало зрозумілим, що Грачов злякався… кулаків(!) Віталія Радецького. (Дійсно, В.Радецький в минулому майстер спорту по боксу). Що ж, типова реакція примітивної істоти, яка керується низькими інстинктами і рефлексами й розуміє тільки силу.
В цьому контексті цікавим є психологічний портрет нещодавнього Президента Росії В.Путіна, який є головним ідеологом силового тиску Росії на Україну. Саме цей колишній КГБіст нещодавно дозволив собі хамське висловлювання, що державність України – це є вигадка націоналістів, Грушевського і Бандери.
Що робиться в голові цього інтелектуально обмеженого Кубіста, можна тільки здогадуватися. Тому цікавим може бути психологічний портрет Путіна, зроблений відомою російською правозахисницею Валерією Новодворською: «Думала, що це чекістська шкіра, що це людина не з цього сторічча, що він сталініст. Думала, що це суцільна політична бездарність, така собі посередність. Думала, що це честолюбець, у якого немає нічого, ніяких даних для того, щоб задовольнити своє честолюбство. Думала, що він мстивий і жорстокий. Думала, що він згубить країну, так все і сталося. Немає жодної доброї справи, яку б він зробив. Щодо помилок, то їх у нього немає, одні суцільні злочини. Свідомі».
Звертає на себе увагу, що ще сімнадцятирічним Вовочка Путін вже виявляв бажання потрапити до КГБ, на відміну від своїх одноліток, повальна більшість яких в такому віці «хворіє» на більш романтичні професії:космонавта, льотчика, моряка, лікаря, геолога, тощо. Видатний психіатр Зігмут Фрейд свого часу сказав, що всі наші комплекси – родом з дитинства. Очевидно, маленького Вовочку Путіна в дитинстві часто ображали, а розповіді дідуся Путіна, який був кухарем в КГБ і навіть свого часу годував Сталіна, визначили особисту спрямованість і певну гіперакцентуацію психіки Вовочки і його не по дитячому гіпертрофоване бажання потрапити до КГБ – структуру, де тебе почнуть всі боятися і перестануть ображати. Очевидним є гіперакцентуація з часом перейшла у параною, що найчастіше проявляється у формі манії величі і манії переслідування.
До психологічного портрету Путіна варто додати порівняльну характеристику Путіна з російським генералом О.Лєбєдєм, один вид і голос якого справляли враження грубої, схильної до
насильства людини, від чого російські домохазяйки виключали телевізори, бачучи Лєбєдя на екранах телевізорів. На фоні цього зовні грубого генерала-вояки виглядав лагідним кімнатним котиком Володя Путін, справжній улюбленець російських домохазяйок. Але саме герой афганської війни, бойовий генерал Лєбєдь, що знав ціну солдатської крові, знав, що це є таке - привезти матері сина-солдата в труні, зупинив війну в Чечні (Хасавьюртівська угода 1996р.). І на відміну від нього КГБіст Путін, що в своєму житті навіть взводом не командував, не відповідав за жодну солдатську душу, цю війну розв»язав наново. «Мочити в сортирі!»,- заверещав Вовочка Путін, і полилася кров як чеченська так і російська. Тут варто додати схожу мотивацію Бориса Єльцина, що ще раніше розпочав війну в Чечні. В одному інтерв»ю ця здеградована морально і розумово постать розповіла, що ще студентом його – Єльцина якось побили чеченці. Тож розв»язавши війну в Чечні, Єльцин заявив: «Ну, як я помстився чеченцям?!» Фрейд відпочиває….
Список дегенератів на політичному Олімпі Росії, що вирішували й вирішують долю народів, можна продовжити. Але ще гірша ситуація серед простого люду. Там процес деградації й морального уродства набув катастрофічних і незворотніх форм.
Відомо, що армія є дзеркалом суспільства. Тому про рівень виродження і здеградованності російської нації можна судити по російському війську. По офіційним даним Міністерства Оборони Росії за минулий рік у 28% (!) новобранців зазначені явні ознаки розумового відставання, 8% пробували наркотики, 7% схильні до суіциду (самогубства). З цього приводу генерал О.Лєбєдь вимушений був констатувати гірку правду про жалюгідний морально-психологічний стан російського вояцтва у Чечні. Більшість російських солдат – «дітей російського похмілля»(тобто, зачатих батьками в стані алкогольного оп»яніння) виглядали астенічними інфантами й олігофренами, з очима переляканих кроликів, що здавалося зараз заволають: «Хочу до мами!»
На фоні цього горе-воїнства інший вигляд мали чеченські воїни – справжні лицарі. Спокійні, виважені, міцні тілом і духом мужчини. І це не дивно. Бо чеченець народжується від генетично здорових предків й веде фізиологічно здоровий образ життя. Чеченці, відповідно до канонів Ісламу, не вживають алкоголю й не палять тютюну. Добавте до цього традиційне чеченське виховання у повазі до старших людей, до суворого чоловічого товариства і стане зрозумілим, чому це один чеченець здатний розігнати роту російських горе-вояк.
Знов таки наведу приклад з військового життя, коли в Чечні, в селищі Самашки, в приміщенні школи російські солдати повісили двадцять трьох чеченських хлопчиків-підлітків і написали плакат: «Музей майбутнього Чечні»… Або ось витримка з перехопленого листа російського солдата з Чечні своїй матері: «Вдень я убиваю чеченців, а вночі забавляюсь з їх жінками».
Що ж це за народ? До якого звірячого рівня здеградованості треба дійти, щоб таке робити та ще писати про це своїй матері? Подібні відносини можливі не серед людей, а серед шакалів, коли молоде шакаленя хизується своїми кривавими вчинками перед мамою-шакалицею.
Здавалося б, російський народ пережив таку важку війну з гітлерівським фашизмом, втратив мільйони людських життів, зазнав знущань і катувань з боку фашистів. Саме російський народ мусив би мати на генетичному рівні несприйняття війни і будь-якого насильства. Проте, не може мати генетичної пам»яті той народ, чий генетичний код зруйновано. І тому, пройшло небагато історичного часу, ще не відійшли з життя учасники жахливої Другої світової війни, а Росія вже чинить геноцид проти іншого народу, як колись проти неї чинили гітлерівські фашисти. Колишній мер Санкт-Петербургу і наставник Путіна А.Собчак якось дивувався: «Чому онуки ветеранів, що розбили фашизм, сьогодні ходять зі свастиками?» На це академік І.Павлов дав би однозначну відповідь:
Російська нація – це не нація, а здеградована спільнота людей, яка позбавлена розуму і, як наслідок, елементарних норм людської моралі.
Хтось може заперечити, що серед росіян і в першу чергу серед інтелігенції є нормальні, чесні й порядні люди, які на взірець з академіком І.Павловим або академіком А.Сахаровим щиро вболівають за долю російського народу, не бояться виступати проти здеградованої політичної верхівки Росії. Так, безумовно є. Але їх мало і вони є виключенням із правила. Як кажуть англійці: «Будь-яке виключення з правила тільки підтверджує правило». А це значить, що російська інтелігенція здеградована, аморальна й лицемірна. Мабуть єдиний випадок, коли Ленін був правий, називаючи російську інтелігенцію «лайном».
Для нас - українців це принципово важливо, бо саме це «лайно» сьогодні посідає на політичному Олімпі Росії: в Думі, в уряді, в адміністрації президента і визначає долю відносин Росії з Україною, формує громадську думку у росіян, їх ставлення до українців. Зрозуміло, яким це ставлення буде, якщо наукова політична думка щодо відносин Росії з Україною зформована директором «Інституту сучасної політики і економіки» Ф.Шевловим-Коведяєвим таким чином:
«Хохли повинні верещати від задоволення, що їм убогим і сірим малоросам випало таке щастя – жити поряд з великоруським народом».
Тож не є дивним, що сьогодні по результатам соціологічних опитувань 70% росіян ворожо ставляться до України і навіть готові з нею воювати.
Безумовно, якби російська інтелігенція була здатна вирішувати долю народу і була в більшості представлена такими людьми, як Андрій Сахаров, Сергій Ковальов, то самий крайній український праворадикал був би безсилим щось сказати проти дружби України з Росією. Проте дійсність є іншою. Росія – це кервована російськими дегенератами і жидівськими олігархами здеградована спільнота людей, яка, будучи озброєною ядерною зброєю, проводить агресивну імперську політику і являє собою загрозу для усього людства. Рейган був правий, коли називав Росію імперією зла.
Виходячи зі ствердження академіка І.Павлова, що націю можна порівняти з організмом окремої людини, не залишається сумніву, що сьогодні він порівняв би російську націю з невилікувано, важко хворою людиною. Наприклад, такою, у якої гангрена або ракова пухлина вразила значну частку організму. Тобто, організм ще живе, дихає і рухається, але вже зрозуміло, що він приречений і незабаром загине.
Так і з російською нацією. Рівень її деградації давно вже перейшов критичну межу. Кількість дегенератів, моральних виродків серед росіян на всіх соціальних рівнях настільки велика, що немає сумніву – російська нація погибає. Вона неминуче загине, тобто, припинить своє історичне існування. Але поки що російська нація агонізує і, як помираюча кобила, дрига ногами і б»є копитами навколо себе. І горе тому народу, що потрапить під копита агонізуючої російської імперської кобили, як це сталося з чеченським народом.
Тому, святий обов»язок перед людством будь-якої людини чи народу – прискорити кінець російської імперської кобили. Штучне утворення, як російська імперія, мусить зникнути в ім»я прогресу людства. Не в буквальному розумінні зникнути фізично, хоча і така постановка питання має права на існування щодо народу, що чинив і чинить геноцид проти інших народів. Ні. Мається на увазі, що на терені російської імперії мають здобути свободу десятки народів і утворитися десятки держав. А московити, не росіяни, мусять жити на своїй історичній території, до складу якої входили землі декількох областей: московської, рязанської, тульської, тощо.
Сьогодні, коли стало очевидним, що абсолютний вирок академіка І.Павлова російській нації набув незворотньої чинності і масштабу «нещастя російського народу» залишається тільки вболівати на Бога, щоб дав Росії розуму. А поки такого не сталося, відомий вислів Миколи Хвильового варто вживати дещо доповненим: «Геть від божевільної Москви!!!»
Ветеран Української Військової Розвідки, начальник відділу Соціально-психологічного
Управління Міністерства Оборони України, полковник Петро Недзельський
Декабрь 27th, 2009 at 03:30
Полковник Недзельський!Чого Вам не дає спокою Росія?У нас що, в Україні своїх внутрішніх проблем недостатньо?Ви своїми русофобними опусами відволікаєте пересічного українця від реального стану справ.Ви не можете не розуміти, що негативу можна накопати в любій країні, що геополітичне становище України не роздільне від Росії і Біпорусі, що родинні зв’язки наших народів дуже широкі і міцні, нарешті для більшості українців російська мова - рідна мова.Це факт і Ви це знаєте.Але Ви дурите пересічного українця і не останнє в цьому - це Ваш заробіток.Ви,як і Ющенко, ставите поняття нації понад усе.Та націю не створюють і не створять “із сірих та убогих”жебраків.Треба у своєму домі навести порядок, підняти добробут народу,а не розмірковувати чия нація краще.А то понахапали добра, жирують наші можновладці, а такі як Ви їх обслуговують (ідеологічно),лякаючи загрозою із-за кордону.І ще: чогось українська діаспора в Канаді не поспішає повернутися на рідну неньку Україну,незалежну Україну. Чогось їм краще бути “залежними” на чужині.Чому? Чому наші підприємці не разраховуються своїм майном, коли треба платити працівникам, а на рахунку підприємств немає коштів?Невже,якщо ми посваримось з Росією, щось змінеться в житті нашого народу в кращий бік?
Декабрь 27th, 2009 at 03:39
Полковник Недзельський!Чого Вам не дає спокою Росія?У нас що, в Україні своїх внутрішніх проблем недостатньо?Ви своїми русофобними опусами відволікаєте пересічного українця від реального стану справ.Ви не можете не розуміти, що негативу можна накопати в любій країні, що геополітичне становище України не роздільне від Росії і Біпорусі, що родинні зв’язки наших народів дуже широкі і міцні, нарешті для більшості українців російська мова - рідна мова.Це факт і Ви це знаєте.Але Ви дурите пересічного українця і не останнє в цьому - це Ваш заробіток.Ви,як і Ющенко, ставите поняття нації понад усе.Та націю не створюють і не створять “із сірих та убогих”жебраків.Треба у своєму домі навести порядок, підняти добробут народу,а не розмірковувати чия нація краще.А то понахапали добра, жирують наші можновладці, а такі як Ви їх обслуговують (ідеологічно),лякаючи загрозою із-за кордону.І ще: чогось українська діаспора в Канаді не поспішає повернутися на рідну неньку Україну,незалежну Україну. Чогось їм краще бути “залежними” на чужині.Чому? Чому наші підприємці не разраховуються своїм майном, коли треба платити працівникам, а на рахунку підприємств немає коштів?Невже,якщо ми посваримось з Росією, щось змінеться в житті нашого народу в кращий бік? Не подобаються мої думки? Це тому,що ваш сайт антиросійський і ви,як справжні “демократи - наці” не дозволите показати “инакомыслие”,щоб не заразити вашу паству.
Декабрь 27th, 2009 at 03:43
2 полковник Петро Недзельський
Шановний пане Петре! Дякую Вам за чудову статтю.
В мене лише одна незгода. “жидівські олігархи” тут зовсім нідочого. ВОНИ навіть частково не керують Ордою. Де Березовський, Ходорковський, Гусінський? Навпаки, від них я жодного разу не чув нічого поганого про Україну. Тоді як майже кожен росіянин висловлюється щодо України як справжній закінчений ВОРОГ. При такому контрасті це велика несправедливість - називати євреїв українофобами поряд з російськими типовими представниками.
Тим паче, що нам в Україні потрібно налагоджувати порозуміння і інтеграцію в українську політичну націю не тільки етнічних українців, але і українських євреїв, як і росіян…
Крім цього, я підтримую статтю цілком. Ще раз дякую!
Зі щирою повагою!
Декабрь 27th, 2009 at 08:39
2 Пустий Кремлюк
А еслі туп, как дєрєво, родішься баобабом
І будєшь баобабом 1000 лет, пока помрьош.
…
Но єслі жил ти как свін”я, останєшься свіньою.
Можете бачити, В. Висоцький залишив Вам дуже невеликий вибір. Спеціально для Вас.
Як здоров”я вашого султана пукєна? Ножками більше не сучить під столом, коли дає інтерв”ю? Ще питання - пукєна у вас в Орді ще не визнали святим?
Декабрь 30th, 2009 at 14:49
Дякую пане полковнику за статтю. Приємно відчувати, що окрім пятої колони (Герман, Богословська, Грач, Симоненко …) та відвертих шарлатанів (на зразок президента), в Україні є порядні і розумні люди, здатні називати речі своїми іменами.
Январь 4th, 2010 at 15:54
Господа,товарищи и панове!!!Какая провокационная статья!Сколько же денег заплатили за такую статью?Позор!В нашей стране всё больше и больше очевиден факт-всё продажное или под жёстким контролем СБУ.На Росию гоним..а мы лучше?Посмотрите кто у нас в президенты рвётся:один другого “краше”,воровитее и брехливее…Чтобы других обсуждать,обливать грязью нам бы надо в своей стране разобраться…да и гнать поганой метлой прихвостней Америки..таких как Ющенко и подобных.а Россия…что Россия,была и будет дружественным народом,вы не на правительства смотрите а на народ,в котором одни корни с нашим..Так что позор главреду,редактору и журналисту,статья видно что заказная!
Январь 8th, 2010 at 07:56
2 Валерий
А чи зможете Ви пояснити, чому це, як Ви пишете, нам потрібно “гнать поганой метлой прихвостней Америки”? Коли що Америка зробила Україні поганого?
На відміну від Вашого заклику, протилежний заклик: “гнать поганой метлой прихвостней Орди (так званої “Россіі”)” має всім в Україні, крім ординців-5-колонників, зрозумілі підстави. Бо в України є єдиний ворог - Орда, яка безпрецедентно катувала Україну 350 років. Саме ординський султан казав на конгресі НАТО, що Україна, мов, не держава. Такого не від кого більше не можливо почути - тільки від ординців. За те, від ординців - майже від кожного.
Якщо Ви за полипшення відносин України з Ордою, то, я впевнений, Ви не щирі, якщо одночасно визнаєте право України на існування. Бо це - речі не сумісні. ЩО ДОВЕДЕНО ВСІЄЮ ПОЛІТИКОЮ оРДИ .
Январь 8th, 2010 at 08:05
Головна мета сучасній Орди - чергова окупація України з послідовним остаточним фізичним знищенням в Україні українства, як джерела демократії. Єдина, або головна перепона в цьому - США, які постіно є найвірнішим другм України та попереджають Орду, що в разі її нападу на Україну, США будуть захищати Україну: http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/2/102646.htm
Саме тому, що Америка не дає Орді окупувати Україну, Орда так вперто намагається посварити українців з американцями. Марна справа, звісно!))
Январь 9th, 2010 at 17:12
М-да. Статья предвыборная. Во и всё. Сведения и правда никудышние и ни на какое журналистское расследование и близко не похожи. Полит заказ от БЮТ, чтоб вы голосовали за “твёрдую власть”, которую якобы олицетворяет Тимошенко, а не то “вдруг война”? Так что нечего паниковать.А русские солдаты всегда в Крыму хотели остаться - климат лучше
Январь 12th, 2010 at 06:35
2 Читатель
За логікою, скоріш ВАШ комент тут можна вважати передвиборчім ділом, ніж статтю в Кавказцентрі. Бо за Вашою логікою, панове Маккейн, Байден та Обама є агентами ЮВТ. А що - вона їм сплачує, вони відробляють… Ну, як Ви, скажемо
Январь 13th, 2010 at 14:52
Крым - был и есть русская территория, впрочем как и Одесса, Харьков и т. д. Я коренная одесситка, как многие мои сограждане, прекрасно понимаем, что в результате исторического произвола советская власть (которую почему-то современные украинские националисты вместо того, чтобы благословлять) распорядилась русскими землями и нашими судьбами, чтобы мы теперь терпели этих идиотов.
Январь 14th, 2010 at 02:57
2 Корн
От Вас, очевидну ідіотку, українці терплять. Як і іншіх, таких як Ви. Будете вести себе ще більш нахабно, буде інша справа. Для вас краще більше не бути ідіотами. Звісно, тоскуєте по баському сапогу, який ви дуже любите, коли він вас б”є. Тоскуєте по своїм ординським султанам, азійці немиті! РАБИ ОРДИНСЬКІ!
Крим, як і Південь і Схід України були і є українськими. Крим ми БЕЗ ВАС, БО ВИ ТУТ НІ ДО ЧОГО, поділимо з татарами. І це - українська справа.
Щодо Криму та Півдню, які ординці нахабно вважають своєю ПРОДУКЦІЄЮ. Їх відвойовували та утримали, по-більшості, українці. Це комусь не зрозуміло? Орда Голодомором вбила українців, навезла замість них своїх рабів та вертухаїв. Так. Але, це - Україна. Не Орда!
Відчуваєте себе ординкою - будь ласка до дому, в Орду.
Январь 14th, 2010 at 03:00
Цікаво, як ординські шовіністи (=антизахідні істоти за визначенням), від комплексу меншовартості навішивають на себе англомовні ники!))) Як мавпи…
Январь 14th, 2010 at 03:10
2 Корн
А що з Кубан”ю, Таганрожчиною, Белгородчиною, Південною Воронежчиною, Південним Поволжжям (Волгоградщиною), Курщиною, Далеким Східом? Це все - українські землі. Якщо ви так страждаєте від несправєдлівой совєтской власті, віддайте їх Україні! А потім - продовжимо дискусію
Январь 14th, 2010 at 12:29
Рабами вы были у нас, у поляков, у австрийцев. Империя была Российской, а не украинской. Мы не станем угрожать, просто вернем все на свои места. Мы устали от вас. Мы тоже способны на подлость. Вы хотите войны и забыли, на что Мы способны. Вы же трусы, да и к тому тупоголовые воры, надоевшие всем, даже вашим новым заокеанским рабовладельцам. Они вас проиграли и не стали оспаривать проигрыш. Слишком ничтожен. Плюнуть противно.