Ось зараз – влада нахабно заборонила мітинг протесту у Києві – щоб мати „законні під-стави” для розгону його міліцією. Але всупереч цьому – на цей мітинг ТРЕБА вийти. За-раз влада в черговий раз випробовує нас на „вошивість” – здрейфимо – чи ні?
Сьогодні на кону – захист
- незалежності, територіальної цілісності України
- демократичного устрою нашої держави
- прав особи та її власності
- взагалі добробуту
Але парадоксальність суспільного життя у тому, що перелічені пріоритети за важливі-стю – на практиці захищаються у зворотному порядку. Люди масово виходять на протест-ні акції саме заради добробуту – останньої ланки життєвих пріоритетів.
Іронія історії у тому, що добробут НЕМОЖЛИВО захистити, якщо передусім зруйно-вана власна держава та зруйновані демократичні засади суспільства, коли окремій людині – чи робітникові, чи підприємцю – нема до кого звернутися.
Коли ця людина, яка захищає власний добробут (бо його нарешті брутально чіпають) - виявляє, що є одиноким соціальним атомом, нікому не потрібним, навіть родичам.
Зараз п’ята колона у владі поспішає – поки українці не оговталися – та продовжують тиснути та ДОТИСКАТИ – і дивляться – „пройде чи не пройде?”.
Ось зараз – чиниться шалений тиск на усе українське, включаючи питання самої нашої національної незалежності.
Але треба мати на увазі – громадянське суспільство повинне підтримати БУДЬ-КОГО, хто виступить на захист нашої національної незалежності та демократії.
Ми не можемо зараз дозволити собі внутрішні чвари – суперечки – „хто головний опо-зиціонер, хто – ні”. Якщо Анатолій Гриценко може охопити УСЮ країну своїм рухом та очолити його – треба його підтримати. Якщо він НЕ може – не повинен грати роль обра-женого у своїх кращих почуттях. Нам особливо сподобалися виступи у „Великій політиці” виступи Юлії Тимошенко та Олега Тягнибока: „Ми підтримуємо кожного та приєднуємо-ся до кожного, хто готовий нести основний тягар боротьби проти злочинного режиму”.
Отже – справа не йдеться про „єдність опозиції” яке такої. Є – координація дій, коли у тій чи іншій місцевості будь-яка патріотична сила може розпочати акцію – інші до цієї ак-ції активно долучаються. Ось і усе.
Але треба звернутися окремо до підприємців та найманих працівників:
- на нас тисне наднаціональна, антинаціональна сила – яка нищить бізнес малого та серед-нього підприємця – тому вони повинні пам’ятати – якщо сьогодні робітники та підприємці полишать національних патріотів у біді – ЗАВТРА ПРИЙМУТЬСЯ ЗА НИХ. Коли ті опи-няться у статусі „соціальних атомів”.
Зрозуміло – підприємці за родом своєї діяльності часто не можуть приймати безпосе-редню участь у протестних акціях – адже злочинна влада за російським путінським зраз-ком може порушити бізнес „протестанта”.
Але це і не потрібно. Національно-патріотичні партії, нарешті, повинні відділити полі-тику від економіки у власних лавах. Підприємці НЕ ПОВИННІ бути депутатами та керів-никами партійних організацій. Приклад „тушок” Фельдмана чи Полунєєва це яскраво до-водить. Саме намагання висувати на депутатські, чиновницькі та керівні партійні посади приводить саме до масового зречення своєї приналежності до партії.
Але, незважаючи на майже обов’язкову НЕУЧАСТЬ у партійній та політичній роботі – підприємці МУСЯТЬ підтримати патріотичний рух проти проросійської партії регіонів та їх хазяїв у Кремлі.
Мусимо застерегти підприємців: дехто вважає, що він чи вона зможе „домовитися” зі владою.

НЕ ЗМОЖЕ!
Бо крок за кроком влада буде збільшувати розмір ренти за дозвіл „спокійно” працюва-ти. Про спокій можна запитати тих ДОНЕЦЬКИХ підприємців, що лежать у шурфах шахт: де зараз їхня власність? Відповідь – очевидна, де її шукати. Але зубожілі донбасівські жи-телі, як деморалізовані гаїтянські негри хочуть (підсвідомо, звичайно) – щоб решта Украї-ни теж сприйняла донецько-путінські і порядки.
Отже участь підприємців у визвольній боротьбі повинна бути досить обмеженою – як на Заході.
Зі свого боку, проголошуючи національні пріоритети, члени чи „Свободи”, чи Руху, чи „Батьківщини” – повинні передусім захищати права підприємців, взагалі українських гро-мадян на священне право власності. Та пам’ятати, ЧИМ закінчується право власності у тій самій Росії, яку так наполегливо наслідує партія регіонів.
Досить згадати того ж Ходорковського, з яким розправилися НЕ за приватизацію до-ходів – а за протистояння Путіну. Можна пригадати долю Віри Трифонової – яку закату-вали у СІЗО, Сергія Магнітського, якого закатували у тому ж СІЗО.
Низька здатність росіян до акцій солідарності призвела до того, що, як пише Юлія Ла-тиніна, майже усе, корисне для життя людини, виробляється за кордоном – бо вітчизняний малий та середній бізнес в Росії – придушений.
Ставки російської корупційної ренти за право жити „спокійно” виявилися зависокими.
Останнє: Зараз не на часі ділитися також на україномовних та російськомовних. Нічого лукавити – усі добре розуміють мову один одного. Усі суперечки точаться навколо ІНШОГО питання:
- захистити національну незалежність та цілісність України
- розколоти Україну з наступним включення частини України до РФ
- розчинити усю Україну в складі Російської імперії.
Ясно ось що:
- нинішня влада відкрила „ящик Пандори” не передбачуваних наслідків наступу на украї-нське в Україні
- патріотичні сили не мають НІКОГО за своїми плечима – відступати нікуди

- влада Януковича має підтримку путінської Росії за байдужим спогляданням решти світу.
- влада нас випробовує нас на вошивість рабів
- ми повинні випробувати владу на здатність відступати під тиском українських патріотів.
На нічого (після Ющенка) втрачати і відступати нікуди – майже уся сила держапарату працює проти нас.
Але хто сказав, що українська держава здатна зайти так далеко у справі САМОЗНИЩЕННЯ?
Нагадаємо ще одну проблему: життя тушок має бити НЕСТЕРПНИМ. Якщо депутати від НУНС та БЮТ не хочуть брати участь у протестних акціях – вони повинні бути виключе-ні зі складу фракцій.
Інакше НУНС та БЮТ у депутатському корпусі просто розсиплеться.