“Майдан”

Передмова головного редактора

Іван Грозний - фактично ввів у звичай до ноги вибивати ворогів власної влади. Фільм “Цар” справив дійсно незабутнє враження саме через художнє, не садистське відображення моторошної практики массових “вишуканих” вбивств з кров’ю, брудом та дійсно жахливими “веселощами” царя-маніяка.

Звичайно, дуже багато подібного до дій його наступників - Петра 1, а потім вже - Йосипа Сталіна, і нарешті, Володимира Путіна (вибухи житлових будинків в Москві та інших містах - хіба це не весело?).

Режисер зумів чисто художніми засобами - у майже чорно-білому спектрі відобразити картину кривавої маячні, яка була покликана відтворити “міцну вертикаль влади”. Опричнина була за часів Івна відносно недовго - п’ять років з 1572 по 1577 р.р. - але його існування було квінтесенцією його царювання.

Україна зараз, відокремівшись від путінської Росії, перервала історичну традицію такого царювання.

Але не треба себе обманювати - голод 1933 року показав, що в Росії традиції Івана Грозного “живуть та перемагають”. Зараз теж є діячі в Росії та навіть в Україні, які мріють повестися з нами так, як Іван Грозний - з новгородцями у 171 році.

Є такі мрійники…

Саме вони захищають пам’ять про Івана жахливого так завзято, як і про Сталіна.

Станіслав Овчаренко

Автор книг про Івана Грозного В’ячеслав Манягін поширив відеозвернення до президента Дмитра Медведєва, у якому попросив главу РФ негайно зупинити прокат фільму “Цар” Павла Лунгіна. На думку історика, фільм не просто грішить історичними неточностями – він обмовляє засновника російської держави.

“Уявимо собі, що в Америці зняли фільм про Джорджа Вашингтона, в якому перший президент Сполучених Штатів постає як кровожерний маніяк. А потім запустили – стрічку в прокат на яке-небудь національне свято, наприклад, 4 липня. Абсурд!” - обурюється історик з Сергієва Посада. “У Росії фільм Лунгіна – прямий наклеп на російський народ і державу – виходить у день Народної єдності і згоди, 4 листопада”, – заявив він у своєму ролику, викладеному на сайті YouTube.

Крім того, Манягін легко проводить аналогії з сучасною Росією: “А якщо повірити в те, що засновник нашої держави був таким тираном, то можна повірити і в те, що сучасна Росія, як кажуть на Заході, є оплотом тоталітаризму, тиранії, антидемократичною, антинародною державою, якою правлять не зовсім адекватні особи”.

Таким чином, фільм Лунгіна немає нічого спільного з історичною правдою. За словами історика, Грозний, який у фільмі зображений як “шизофренік, садист, маніяк і параноїк”, був вельми успішним політиком: проводив демократичні реформи, удвічі збільшив територію Росії, розгромив Лівонський орден та інше.

Це вже друге звернення письменника до Медведєва. Перше, письмове, Манягін відправив кілька днів тому і вже встиг одержати відповідь з Управління справами Президента. У ньому сказано, що його лист передано на розгляд у Міністерство культури.

Нагадаємо, що фільм про першого російського царя вийшов в широкий прокат 4 листопада, у день народної єдності. Похмура картина про протистояння Івана Грозного (Петро Мамонов) і московського Митрополита Філіпа (Олег Янковський), уже викликала протести з боку церковників.

Так, глава Союзу православних хоругвеносців Леонід Симонович-Нікшич назвав ідеологічну концепцію фільму “руйнівною”, вимагав “поваги до фігури російського царя” і висловив сумнів у тому, що митрополит Філіп (Количев) був убитий царським опричником.

Лунгіна звинувачували в жорстокості ще на прем`єрах “Царя” – у Каннах і на ММКФ. Проте режисер наполягав, що “не показав і сотої частини тієї жорстокості, тих убивств, які були за Івана Грозного і документально зафіксовані”.

http://www.unian.net/ukr/news/news-349067.html

Ну що, приплили. Церковники (?), що протестують проти екранізації страсного вбивства свого ж святителя Філіпа Московського, описаного у його житіях.
Між іншім вбивство приписують Малюті Скуратову - втіленню, так би мовити, політики Івана Грозного щодо “демократичних реформ, удвічі збільшення території Росії, розгрому Лівонського ордену” (с)
Чого тут більше - намагання за Оруелом “переписати (”вточнити”) історію”? Чи канонізації всіх царів, навіть таких “демократичних реформаторів” як Іван?
Слід додати також, що роль приреченого на загибель священика стала останьою в житті видатного артиста Олега Янковського, який помер у травні 2009.
Особливо розчулює, що людина яка зве себе істориком, закликає заборонити історичного фільма. Пиши книгу, вибивай кошти з Медведева, най він тобі дасть на відбілювання - така порада. Займись чем-то полезньім (с), розкажи нам всім, що Лівонська війна - це перемога і приклад для наслідування. Будемо раді почути, що письмового наказу за підписом Івана Четвертого Малюті не зберіглося, відтак - клевещут. Та й сина Іван-Демократ навряд чи сам вбив, скоріш схоже на проїски іноземних спецслужб.