Побиття в парламенті - сила чи безсилля? Природу не обманеш...

Станіслав Овчаренко

      Нікому й ніколи не вдавалося перехитрити закони природи. Знання цього завжди підтримувало мене у найважчі миті життя. Кожна система, навіть найдосконаліша, має свої суттєві вади, які неодмінно себе виявлять. Ця істина завжди застерігала від необачних думок та вчинків.

      1. Коли насувається якесь „страхіття” – треба пам’ятати, що здебільшого жаху найбільше у нашій уяві, ніж у дійсності, насправді.

Що, диктатура Януковича страшна, всеосяжна – а бульдозер Януковича – дійсно Бульдозер? Давайте розбиратися.

Але спочатку про слова Путіна, що „Росія могла б перемогти і без України”?

Дехто питав мене – як я про це думаю?

НІЧОГО не думаю. У Кремлі – кримінальний режим, там люди специфічного ґатунку – скажуть, що заманеться – багато не візьмуть за сказане. Той таки Путін нещодавно сказав про США, що „товариш Вовк голодний, він хоче їсти...”.

Як зреагували Сполучені Штати, образилися?

Ніяк не зреагували. Хай собі.

Саме мовчазне презирство сильних людей і є кращою відповіддю. Коли той же Путін захотів „мочити у сортирі” чеченців – ті образилися, стали сперечатися?

Ні – ті „мочать у сортирі”  самих росіян на їх власній території. Мовчки. А росіяни-нацисти відіграються на більш беззахисних народах – таджиках, наприклад.

До речі – багато образливого російські нацисти говорили про Саакашвілі та взагалі Грузію. І що? Тепер Грузія є лабораторією антикорупційної політики та ефективної економіки. А образливі розмови затихли самі по собі.

      2. Саме тому ми не можемо вважати, що режим Януковича – надовго. Надто багато тактичних та стратегічних помилок він робить.

Ніколо Макіавеллі казав, що мстяться лише за мале зло – за велике вже не мстяться. Оточення Януковича робить його дратівливим для суспільства – тому, що режим влади – одночасно слабкий та нахабний. Це доля тих режимів, які скидають народи.

Ми і раніше писали, не хочеться повторюватися, що партія регіонів зовсім не змінилася – це та ж тоталітарна чи напівтоталітарна партія, яка повсякчас буде випробовувати наше право мати приватну власність та особисту свободу.

За російськими зразками.

Але Україна –дійсно не Росія саме ментально, навіть не за мовою. Автор цих строк за вихованням та культурою – російськомовний – але я – не росіянин, я українець з домішками якоїсь іншої крові та культур.

      3. Україна НЕ Є колоніальною відсталою частиною московського світу. Нас не можна культурно поглинути – ми не знаходимося на попередньому етапі культурного розвитку, щоб „безкарно” нас розчинити у собі.

Це – відповідь слабким українським псевдопатріотам – що нібито „українська культура, українська мова гине”. Нічого і ніщо не гине – до речі, як і російськомовна культура.

Це яскраво довів Майдан -2 у Києві та багатьох містах України. Російськ4а та українська мова НІКОГО не розділяли – навіть севастопольців та львів’ян. Спільний інтерес та доля згуртувала тих, хто раніше про це і подумати не міг. Це настільки було очевидним, що навіть закликати „Схід і Захід разом” було НІЯКОВО – настільки це було очевидним.

Севастопольці шукали правди не в Москві, а в Києві – підтримали не регіоналів, а підприємців.

      4. Отже – режим Януковича є принципово слабким, бо щодня втрачає громадську підтримку. І не треба говорити, що для тоталітарної влади байдуже – підтримують його, чи ні. Колись Наполеон сказав, що „штиками можна захопити владу, але на штиках не можна сидіти”. У будь-якого репресивного режиму приходить відчуття втоми та виснаженості.

Саме тому Янукович та його посіпаки поспішили здати українські інтереси Кремлю з розрахунку зворотної підтримки режиму з боку Кремля. Проте у Кремля надто багато власних проблем - Китай, мусульманські екстремісти, російські нацисти – які дійсно небезпечні для багатонаціональної імперії.

      Отже – не тільки демократи щодо Заходу зосталися наодинці – але й режим Януковича мусить розраховувати виключно на себе у боротьбі з власним українським народом. Та при мовчазному осудові з боку Заходу. Що виявиться у багаточисельних незручностях на самому Заході. Де наші олігархи фактично живуть.

      5. Отже головна вада нашої влади – НЕУКОРІНЕННІСТЬ в українському житті.

Давайте замислимось: ЧОМУ міністри регіонами ВЛАСНОРУЧНО били депутатів бютівців? Що, не знайшлося рядових виконавців для брудної роботи?

Виходить – у регіоналів НЕМА достатньо сил для розбою у столиці, не кажучи вже цілу Україну. Навіть не наважаться проводити сфальсифіковані парламентські вибори у березні 2011 року – їм не вистачає ЧАСУ, що усіх поспіль залякати чи підкупити. Їм простіше взагалі відмінити всілякі вибори взагалі – щоб не ризикувати.

Суспільство вже готове до масових виступів, але ще не готове до революції. Влада вже може свавільно правити – але не може силою задавити опозицію.

І не зможе.

Ознакою цього є відкритий виступ, наприклад, Анатолія Гриценка на захист... Юлії Тимошенко, та Яценюка – на захист підприємців.

Олександра Кужель хоче всидіти на обох стільцях: підтримувати підприємців, не пориваючи при цьому з горезвісним Сергієм Тигіпком.

Навіть виключений з фракції БЮТ Олег Ляшко за довгий дурний язик – не приєднується до правлячої коаліції.

      6. Треба уважно помітити ще: бути „тушкою” стає соромно. Усі, хто хотів перейти до регіоналів – вже перейшли. Бульдозер Януковича зіграв роль „санітара лісу” – усі сумнівні особистості вже пішли з опозиції. Залишилися ті, хто у холод, мороз та при небезпеці бути побитими – допомагали підприємцям у їх боротьбі проти репресивного Податкового кодексу.

І допомагали здебільшого ті ж бютівці Волинець, Власенко, Королевська та інші.

Додамо, що під час Майдану - 2 не було не тільки етнічного націоналізму, але й антисемітизму. Не було також і „антиюліанства”. Якщо і виявляв себе – то здебільшого приховано – як у Ігоря Гурняка з підприємницької Асамблеї.

      7. Підприємці виявилися винятково організованими та згуртованими – їх організації весь час діють і зараз – чого нема ні в Росії, ні в Білорусії. „Вождізм” в останні дні Майдану дав себе знати – але з припиненням Майдану- 2 „вождізм” розпався сам собою. Але не організованість підприємців.

Тому ми не думаємо, що Азарову та ще комусь вдасться „пролетаризувати” підприємців безкарно. Проте режим Януковича виявив наочно намір знищити підприємців – тому вони насторожі.

Але самі підприємці ще не можуть повалити режим, а режим вже не може знищити середній1 клас. Підприємці напрочуд швидко опанували класовою самосвідомістю – проте ще не можуть закликати усе українське суспільство до спротиву режиму.

Проте й тут Янукович та його безголове оточення нам добре допоможе – своїми незграбними та нахабними діями боягуза.

Адже Житловий та Трудовий Кодекси вкупі з Податковим – це страхіття у проекті. Намагання створити маси дешевої робочої сили для північного сусіда та власних олігархів – зірвуться.

      8. Коротше кажучи, без масованих репресій тоталітарного ладу не буває. А розпочати вони їх НЕ МОЖУТЬ, бо відчувають все більше себе як у окупованій країні, де їх ненавидять.

Саме тому міністри регіонами мусять самі битися як бандити, не покладаючись на правоохоронців.

Усі бачать жах у бійці в парламенті. Ми бачимо – відчай від безсилля. Київ для них чужий. Україна їм чужа, як і вони – Україні. Така несамовитість, злість – це не сила, побиття депутатів не було перемогою.

Вони все більше відчуватимуть, що Україна їх не приймає.

Дійсно, у цьому Схід та Захід – разом.