Майдан-2: що далі? Програмна Заява „Свет и Тени”

Станіслав Овчаренко

     1. Щоб ясно уявляти собі подальші події, треба обов’язково згадати

-         історію недавніх подій, та

-         дещо із загальної історії людства.

     Здається, ще у Біблії говориться, що немає нічого нового під місяцем. Тобто, у нових обставинах відбуваються ті самі колізії, які вже колись і десь були. Узурпація влади, як правило, завжди відбувається в умовах зневіри, відчуття безсилля та загальної втоми.

     Проте підходить мить, коли нестримний сліпий бульдозер Януковича починає зачіпати самі життєві основи національного підприємництва.

     „Втома” у суспільному значені – річ дуже відносна. Коли ішлося про саме існування нашого добробуту – втома та зневіра зникли.

     Тоталітарний бульдозер влади зупинився перед добре організованим опором підприємців. Тоталітарна за формою влада Януковича на сьогодні немає надійного силового важеля – ні вбити ні в тюрму посадити, як це звичайно робить будь-яка тоталітарна влада.

    2. Треба чітко усвідомити, що майдани та мітинги підприємців по всій Україні були за характером дій не політичним, а профспілковим рухом. Влада тимчасово відступила. Але не відступилася від своєї кінцевої мети – знищення середнього класу, громадянського суспільства, принципу недоторканості приватної власності взагалі. Саме тому відтер- мінування парламентських виборів з березня 2011 року на 2012 рік спрямоване саме на те, щоб вибудувати останню ланку тоталітарної системи – каральну, силову. Влада хоче за цей час посилитися до тієї межі, щоб взагалі обійтися без виборів та громадської думки взагалі.

      3. У світовому контексті модернізація України невідворотна.

Проте мало хто замислюється, що є лише два шляхи модернізації:

- вільна творчість підприємців та інтелігенції, або

- режим концтаборів та „шарашок” Петра 1 та Сталіна.

Микола Азаров хоче загнати вільних підприємців на текстильні підприємства олігархів та тоталітарної держави. Він забув додати, що навколо таких підприємств потрібно натягнути колючий дріт. Багато дроту!

Дива у світі немає – якщо нема дешевої природної сировини – світу треба запропонувати дешеву, дуже дешеву робочу силу.

Після тотального розорення українців, звичайно. Саме це хоче Азаров з Януковичем.

Готуються стати рабовласниками та експортерами дешевої робочої сили.         

     4. Підприємці повинні постійно пам’ятати, що владі потрібно не так наповнення бюджету, як зруйнування вільного національного підприємництва. Чи з Податковим кодексом, чи без - над підприємцями постійно буде висіти дамоклів меч нічної розправи, як це трапилось о 5 годині ранку на Майдані в Києві 3 грудня.

     Якщо могли знести Наметове містечко – так само можна в одну ніч по всій країні змести з лиця землі робочі місця наших підприємців – це треба пам’ятати завжди.

      Отже, успіхи суто „профспілкового” руху підприємців – нетривкі та недовготривалі.

     5. Зрозуміло, що без політичної складової перемога тільки уявна. Адже в умовах узурпаторської влади діють не закони та Конституція, а лише таємні рішення верхівки виконавчої влади.

     Взагалі, влада розганяючи Майдан, надто поспішила. На 3-4 грудня суто професійні вимоги частково вичерпали своє значення – це відчувалося у повітрі Майдану. Керівники Асамблеї громадських організацій підприємців весь час говорили, що їх примушують переходити до політичних питань та висувати політичні вимоги.

      Але, по суті, це не вірно. Якщо влада одночасно тисне, аж до знищення, на роботодавців та їх найманих працівників – рух спротиву не може не бути політичним. Класичний робітничій рух може бути суто професійним лише у разі спротиву приватним роботодавцям, але не державі.

     Спротив державі, навіть демократичній, завжди є політичним.

     6. Підприємці розгубились, коли настала черга перейти у політичну площину боротьби за свої інтереси. Майже всі підприємці ладні були боротися проти Податкового кодексу – бо стояло питання бути чи не бути їх засобам існування вже сьогодні.

     Проте закріпити свої засоби до існування можна, лише поваливши лад, який має на меті знищення вільного підприємництва за російськими зразками. Але після вето Януковича склалося враження та виникла надія, що відвернута загроза самому існуванню підприємництва.

     Так склалося, що профспілкові цілі переважно переслідували керівники Асамблеї громадських організацій, хоча вони розуміють все те, про що йдеться в цій статті. З самого початку виникло питання відносин між професійним рухом підприємців та політичними партіями, які хотіли брати участь у цьому русі. Очевидно, на першому етапі, приблизно з 18 листопада, рух підприємців мав бути принципово позапартійним, без партійних прапорів. Адже дійсно, що на усіх вільних підприємців тиснули однаково – що у Львові, що у Донецьку з Севастополем. Цей спротив підприємців був справді унікальним: не відчувалася різниця між Сходом і Заходом України.

     7. Група Олександра Данилюка з самого початку розуміла, що без політичної складової професійний рух підприємців майже не зачепить суспільство і поступово видихнеться. Тому гасла були більш радикальніші з самого початку: без залучення усього українського суспільства у самих підприємців може мало що вийти. Але для цього потрібно було долучити вимоги, інтереси українського суспільства взагалі – найманих працівників, особливо інтелігенції.

     Тимчасове призупинення руху не є поразкою руху підприємців – а лише перехід до політичного етапу боротьби за свої інтереси.

       8. У цей час „паузи” ніякої паузи немає. Наші власні засоби інформації та групи самооборони повинні забезпечити відчуття кожного підприємця, що він не залишився наодинці.

     Це – головне! Тому в цих умовах ЗМІ, юридична служба та групи самооборони повинні неухильно слідкувати за діями влади, для яких „закон не писаний”. Зокрема, наша редакція „СіТ” робитиме усе можливе, щоб будь-який акт сваволі у будь-якому куточку України не залишався в інформаційній  темряві. Ми ставимо ті самі завдання, що і 5 канал, чи сайт „Місто Волі”.

Адже треба не тільки домогтися  переобрання Верховної Ради, усунення уряду Азарова – але й перевиборів президента – бо його не вибирали з тими повноваженнями, які він має зараз. До цього ще треба змінити склад виборчих комісій, починаючи з ЦВК. Змінити склад та функції Конституційного та Верховного Судів.

Потрібна загальна політична реформа та повна зміна політичного керівництва країною.    

      9. Дуже добре, якщо юристи та самооборонці активно прийматимуть участь захисті інтересів підприємців та найманих працівників не у своїй місцевості, а у сусідній, чи навіть у іншому куточку країни. Це вкрай потрібно для

-         відчуття загальнонаціональної єдності, та

-         щоб убезпечити підприємців та їх захисників у власній місцевості.

     Оскільки узурпаторська влада діє не за розсудом, а по тваринному інстинкту (згадаємо розгін Майдану) то роботи буде багато, нудно не буде...

     Режим Януковича дуже старанно піклується про те, щоб наше розшароване суспільство відчуло себе громадянським суспільством та вільною українською нацією.

    Цей фарсовий режим є корисним щепленням українській нації від застарілих хвороб нашої української історії.

     10. Для того, щоб перемогти цей режим треба ставити не тільки кінцеву мету, але і проміжні цілі. Наступний Майдан, наприклад, призначений 22 грудня, можливо, теж на Європейській площі, як це було 6 грудня. Головна мета – залучити решту суспільства, яку неодмінно зачеплять Трудовий та Житловий кодекси з правом призначати 12-годиний робочий день та викидати на вулицю з власних приміщень цілі сім’ї.

     Бульдозер Януковича, як античний Циклоп з вибитим оком, вперто пре на усе українське суспільство (на Севастополь теж!) щоб із власної люті та безсилля підім’яти усю країну.

     11. Отже, відсидітися нікому не вдасться – усі так чи інакше потраплять під цей бульдозер. Будь-яка тоталітарна влада особливо любить чавити пасивних та безсилих. Якщо влада розглядає час, як можливість для створення каральної системи, ми повинні використати цей час для консолідації українського суспільства та його найактивнішої частини – вільних підприємців, середнього класу.

     Попереду – масований рух національної непокори, який виправдав себе в інших країнах – центральній Європі 1989 року чи в Індії після Другої Світової війни. Думаємо, що і на політичному етапі руху підприємців Схід і Захід знову будуть разом. Ніхто не хоче бути Ходорковським, або Магнітським.

     Україна дійсно не Росія. Янукович не зможе діяти по-путінськи.

     Перемога буде за нами!