Станіслав Овчаренко. Виступ на сцені Майдану 25 листопада цього року.

     Головною у виступі була теза про те, що злиття судової та законодавчої гілки влади у виконавчу фактично утворило феномен української тоталітарної держави. А якщо це так, то відставка уряду та навіть Верховної Ради немає ніякого значення. Президент Янукович фактично захопив неосяжну абсолютну владу в країні. Йому нічого не коштує зараз відправити будь кого у відставку, чи призначити будь кого на будь-яку посаду. Як колись у стародавньому Римі імператор Калігула призначив сенатором свого коня. Немає також ніякого значення чи ветуватиме він податковий кодекс чи ні – все одно ключові рішення приймаються не на рівні закону чи положень Конституції.

     Згадаємо, як демократична Конституція 1936 року не завадила вбивствам мільйонів людей у 1937 та 1938 роках. У тоталітарній державі закони не мають ніякого значення без адміністративних роз’яснень виконавчої гілки влади.

     Проте специфікою української тоталітарної держави, на сьогодні, є те, що вона не має достатньо могутнього репресивного апарату по всій території України. Партія регіонів надто слабка, щоб також створити по всій території режим класичної однопартійної диктатури, про що свідчать навіть „намальовані” результати останніх місцевих виборів.

     Саме тому режиму Януковича життєво важливо проводити парламентські вибори не в 2011 році, а в 2012 – щоб за цей час встигла попрацювати репресивна машина держави.

     Янукович та його оточення не врахували зауваження Кучми, що „Україна – не Росія”. Україна не має історії власної диктаторської держави. Навпаки, символом стародавньої Київської Русі є Віче, народне зібрання вільних городян – а не „Лобноє мєсто” у Москві, де часто густо рубали голови боярам та шмагали батогами бояринь.

     Саме тому однією з головних думок була та, що Янукович та його команда крок за кроком повторюють усе, що раніше зробив Путін, Установлюючи одноосібну диктатуру. Але це полегшує нашу задачу: якщо ми хочемо знати, що буде робити оточення Януковича – треба просто подивитися на календарний розклад усього, що зробив Путін в Росії. Власних мозків команда Януковича не має.

     Вона багато чого не має. Зокрема, в Україні нема дешевого сировинного ресурсу, яким можна тривалий час підкупляти натовп бідних людей.

     Це – головне.

     Саме тому режим Януковича за прикладом Путіна захотів знищити останній клас вільних людей – малих та середніх підприємців – і перетворити їх на такі собі фінансові консерви, якими можна користуватися у будь-який час.

     Майдан виник, як принципово не політичний – цепто „ми не торкаємося політики, а лише хочемо вільно працювати і жити”. Але так не вийде: підприємці, навіть на Майдані, не хочуть займатися політикою (це – природно). Проте політика  з невблаганною логікою подій дуже щільно займається підприємцями. Небажання займатися політикою невідворотно робить підприємців на Майдані і в країні об’єктами політичних маніпуляцій з боку правлячого режиму.

     Якщо нещодавно Україну ділили на Схід і Захід, то тепер такого поділу немає.

       Є інший: вільні підприємці – та решта суспільства якого безпосередньо проблеми Податкового кодексу безпосередньо не торкаються. У цьому випадку правлячий режим має низку переваг перед підприємцями: Януковичу та його однодумцям нікуди поспішати. Для них досить навіть не ворожості решти суспільства. Їм вистачить лише пасивного споглядання інтелігенції та інших працівників найманої праці. Отже, саме по собі затягування часу протесту не на користь протестуючих.

  Отже, керівникам руху організацій підприємців дуже важливо повернути на свою сторону найманих працівників та пенсіонерів – тобто зробити Майдан всенародною справою. Друге: немає сенсу робити масові заходи на місцях – це лише розпорошує сили. Повинна панувати одна думка.

     УСІ – НА КИЇВ