Асамблея малого та середнього бізнесу у Львові: Заклик до загальнонаціональної безстрокової акції непокори з 1 лютого.

      Асамблея малого та середнього бізнесу стала проходити регулярно: у Луганську, потім – у Києві – і нарешті у Львові.

Зібрання повинно було розпочатися о десятій годині, ми ж приїхали з Києва о восьмій. Це було досить недалеко від головного вокзалу – тому був деякий час роздивитися навкруги.

Впадає у вічі якась глибинна „нерадянськість” міста, незважаючи на те, що з 1945 року Львів був таки радянським містом. Видно, що місту бракує коштів на реставрацію, але місто намагається залишатися європейським за походженням та характером. Ніде не видно сміття.

Така собі благородна бідність.

      І організація самої асамблеї також була скромна, але гідна. Як зазначив один з виступаючих – це була перша асамблея, де не було пустих суперечок та битви за місце біля мікрофона. На відміну від того ж Києва. Керував організацією Асамблеї у Львові Ігор Гурняк.

      Один з перших виступаючих, Олександр Супрунюк зробив наголос на протидії свавіллю влади. Незважаючи на бажання залишатися у руслі суто професійних питань – сама атмосфера в Україні висунула питання: що ж робити для захисту прав підприємців від сваволі влади та слухняних судів та суддів?

      Був анонсований виступ по цьому питанню блискучого юриста – спеціаліста по захисту підприємництва – Рімми Білоцерківської. Але вона сама була притягнута по давно закритій справі – щоб під приводом підписки про невиїзд не пустити її на Асамблею та взагалі заблокувати її діяльність як фахівця та залишити без засобів до існування.

Це – взагалі типовий приклад тоталітарної чи авторитарної, деспотичної влади – притягувати до кримінальної відповідальності однієї із сторін судової суперечки на користь іншої.

      Адже вона тримала сторону переслідуваного владою підприємця Ігоря Запрудського, про якого вже розповідало Інтернет-видання „СиТ”.

      Отже, на відміну від Росії та Білорусії в Україні існує рух підприємців, який ставить ціллю захист інтересів кожного з них. Зрозуміло, що влада Януковича намагається ЗНИЩИТИ горизонтальні зв’язки, характерні саме для громадянського суспільства.

У своїй доповіді Олександр Супрунюк згадав, що Запрудському надається таки допомога – щоб його доля не стала прецедентом для торжествуючої диктатури.

Для цього (увага!) потрібен саме загальнонаціональний рух підприємців та його структури самооборони. Зокрема – організація „Вільний простір”, який надає правову та іншу допомогу підприємцю від свавільної влади. Такі собі мобільні групи.

Але це ще не все: тут має значення те, що

- через участь „іногородніх” зчиняється розголос по усій Україні, та

- такі „не свої” захисники не бояться помсти місцевої влади. Тобто мобільні групи мусять виїжджати за сигналом з місця – та їхати (летіти?) у інше місто чи область. 

 Це – принципово.

Інший приклад: події у Чернігові – де при першій спробі податкової та міліції пограбувати підприємців – усі підприємці даного ринку одразу зачинили ринок та пішли до приміщення держадміністрації. Те саме зробили одночасно і інші ринки Чернігова.

І влада вимушена була відступити. 

Наголос робився саме на горизонтальній, а не вертикальній структурі організації.

    Гостем та учасником Асамблеї була Наталія Королевська –голова парламентського Комітету регуляторної та політики та підприємницької діяльності, член фракції БЮТ „Батьківщина” у Верховній Раді. Вона була разом з усіма своїми співробітниками.

Її промова була присвячена умовам існування підприємницької діяльності.

Вона, зокрема, наголосила, що за 2009 – 2010 р.р. були прийняті з великими труднощами корисні закони задля сприяння підприємництву – проте ТАКІ закони майже не виконуються владою на чолі з партією регіонів.

     Навпаки, партія регіонів намагається застосувати такі правила гри, при яких підприємець ще до початку продуктивної діяльності вже став порушником писаного закону і був змушений домовлятися з владою та окремими чиновниками. Далі – вона зауважила, що справді незалежною Україна може бути лише з розвитком малого та середнього бізнесу – як на Заході. В іншому разі – Україна перетворюється на напівколоніальну країну.

      З цією метою влада Януковича – Азарова створює осередки приручених підприємців, які і раніше погоджувалися на той проект Податкового Кодексу, наче це їх мрія життя. З метою перешкодити такому збігові подій, при Верховній Раді створений комітет підприємців, які можуть приймати участь для створення законопроектів, корисних для українського національного бізнесу. Зокрема, пані Наталія подякувала Асамблеї за сприяння роботі такого комітету підприємців при Верховній Раді. 

Ігор Гурняк охоче погодився зі значенням такої співпраці, незважаючи на більш ранню упередженість до представників БЮТ у парламенті.

Проте Майдан-2 багато чого висвітлив...

      Обговорення питань роботи Асамблеї висвітлив ще одну проблему, яка відчувалася – але ясно озвучену вашим покірним слугою – кореспондентом „Сит”. Справа у тому, що будь-які успіхи підприємців на місцевому, локальному рівні нівелюються, знищуються загальним режимом тоталітарної влади в Україні.

Адже влада – консолідована, мобільна, дисциплінована – і може собі дозволити віднімати у нас права людини та підприємця поступово, крок за кроком - привчаючи силовиків не стидатися негідних вчинків, а підприємців – зі страхом зіщулитися як миша під віником.

Тим більше, що на це є багатющий радянський та фашистський досвід.

Демократія без захисту скорочується НЕПОМІТНО як шагренева шкіра.

Отже – без політичного закріплення юридичні та інші успіхи дуже нетривкі.

Національний бізнес НЕ МОЖЕ працювати в умовах тоталітарного устрою.

Останнє: в умовах диктатури може працювати лише бізнес олігархічний, який насправді  НЕ Є бізнесом у класичному розумінні слова – а є лише вилученням приватної ренти з державного підприємства. Або – з приватного (узаконеного рекетирства).

Спеціальних заходів вироблено не було, але ніхто не заперечив – та вирішили діяти ситуативно – згідно ситуації.

Одним з останніх виступив Андрій Панаєтов. Він присвятив свій виступ взаємовідносинам громадських організацій, які входять до Асамблеї.

Він наголосив, що він та його товариш – Кулик, ретельно дослідили значення, роль, наміри учасників Асамблеї та керівників новостворених організацій. І дійшов „невтішного висновку”. Дуже багато „керівників” профспілкових організацій не переймаються інтересами ні України, ні членів власних організацій. Вони хочуть засвітитися – щоб потрапити до владних кабінетів – і закріпитися там ціною інтересів співгромадян.

Це – правда: під час Майдану -2 таке явище мало місце – і лише незграбні дії самої влади зруйнували кар’єру таких спритників. І взагалі – розгін Майдану-2 лише законсервував його значення в мозках суспільства, та... очистив лави підприємницького руху.

„Нет худа без добра” – як кажуть росіяни.

Добре, що у ході такого „розслідування” „СиТ” лише набув більшого авторитету та довіри – в усякому разі спілкування з Гурняком та Панаєтовим було куди приязніше, ніж раніше...

Асамблея дійшла висновку, що локальні дії захисту необхідні – але рішуче недостатні і також вирішила сприяти рухові непокори та визволенню своїх товаришів та друзів, взаємодопомозі.

      До від'їзду зі Львова залишалося ще досить часу – і ми змогли оглянути Львів ще краще. Особливо приємно було споглядати середньовічну архітектуру міста, спілкуватися особливо ввічливими його жителями з їх своєрідною мовою.

Що цікаво: у Львові НЕ демонтують трамвайні колії – на відміну від Запоріжжя чи Києва (це те, про що я сам знаю). Вони мають західноєвропейську вузьку колію – не як у східній Україні.

І нікому не заважають?

Ніхто, здається, не збирається зносити старовинні будівлі – на відміну від Санкт-Петербургу, де українка(?) губернатор області хоче скасувати звання історичного міста – щоб не перейматися збереженням історичних пам’яток – та знести з лиця землі історичну пам'ять...

Якби це був єдиний злочин українця та останній. Але не тільки уряди народи мають такі на які заслуговують, але також євреїв чи українців...

Приємно, що Львів безсумнівно залишається історичним містом. Значить є надія, що за ним є і майбутнє.

Поки є Львів та Київ – Україна буде.