Це, як і 1 Травня – справді свято, незалежно від політичної погоди на дворі. Жінки, дівчатка, дівчата були, є і будуть завжди – отже, і їх свято теж. Тим більше, що воно – на початку весни як подих надії на щось краще для усіх нас.
Ми особливо поздоровляємо наших рідних жінок та наших соратниць по спільному супротиву проти імперської та тоталітарної реставрації України.
Ми хочемо висловити почуття солідарності з жінками, чиї рідні потерпають від переслідувань неототалітарної влади. Ми виявляємо почуття солідарності з жінками, які самі потрапили під каток репресій влади – нашим першим політв’язням з часів правління Леоніда Кучми.
Ми висловлюємо солідарність з справжнім лідером нашої опозиції – Юлією Тимошенко.
Історично так склалося, що жінки в українському суспільстві відігравали досить велику роль – навіть за рахунок чоловічої частини суспільства.
Так що головна проблема України – не в жінках, а в чоловіках. Ліпше мати рух не феміністок, а „маскуліністів” – щоб підвищити роль чоловіка в Україні та стимулювати йому продовження існування на землі.
Ми вважаємо, що надто короткий вік чоловіка – не від браку здоров’я, а від втрати сенсу життя взагалі. Жінка завжди має сенс життя – народження та виховання дітей, тобто несе відповідальність за інших членів родини. Саме через це – а не що інше – вік життя чоловіка на Заході України ближче до жіночого, ніж на Сході. Релігійна та національна вмотивованість, виявляється, є ферментом довголіття.
Наші українські жінки відіграють досить активну роль в усіх визначних подіях тат рухах. Досить поглянути на підприємницький рух – роль та вплив жінок досить відчутний. З політикою – те саме.
Досить згадати Олександру Кужель, несамовиту Фаріон, Наталію Королевську чи ту ж Юлію Тимошенко…
З науки відомо, що найглибші культурні підвалини особистості закладаються з раннього дитинства. Отже – освічена та вихована мама – найперша умова для доброго виховання дітей. Не випадково в інших, європейських мовах рідна мова називається „материнською” (maternal) – тобто рідна та мова, якою з дитиною говорить саме мама. На щастя – я з дитинства чув, а потім під керівництвом мами читав народні та літературні казки російською та українською мовами.
Отже, „казковий” період необхідний для виховання дітей.
Жіночий вплив в українському суспільстві позначився навіть у неагресивному характері українського народу.
Проте становлення Української незалежної держави, вільної економіки роль жінки надзвичайно велика – навіть якщо на суспільній поверхні вона „не вимальовується” як цілком самостійна.
Якщо ми розуміємо, що нещастя нашої країни – у вадах нашої історії та національного характеру – хочеться звернутися до чоловіків та жінок України:
допоможіть один одному!
Полюбіть один одного!
Тоді ми врятуємо майбутнє і країни, і кожної сім’ї.