Шановні друзі!
1. В інших країнах національне свято незалежності – привід згадати, відсвяткувати разом – владі з народом. Якісь прикраси, кулінарія – все в цьому дусі…
Але не у нас: перед святом в столицю стягнули до 18 тисяч силовиків, українським громадянам окреслили місця, де їм НЕ МОЖНА бути та святкувати. Тобто – при спробі зібратися – тобі будуть не усміхатися, ні – тебе звідусюди будуть проганяти, а не підеш – будуть бити та арештовувати.
Як вам свято, та ще ювілей?
Вадим Колєсніченко доводив, що не можна святкувати того, чого не існує в природі – ні України, ні українців. Тобто – нас з вами немає, нам це доведуть завтра. Як колись в Південно-Африканській Республіці – тільки для людей Януковича!
Отже – ви захочете когось на вулиці поздоровити – а вас по голові!
Уявили?
2. Ми сьогодні були в Печерському суді: Кірєєв не тільки не звільнив підсудну Юлію Тимошенко – але призначив наступне судове засідання 25 серпня о 9.00 – щоб ми усі не розслаблялися.
Це – логічно: якщо демократична влада діє шляхом взаємних поступок – то тоталітарна влада не може ні на мить виявити «слабину» - щоб і іншим не закортіло полегшень…
Щоб не було прецеденту поступок підневільним людям.
3. Так що наше свято – це свято боротьби за демократію та справжню незалежність – ця виявилася уявною. Україна НЕ відвоювала незалежність, тобто – не заслужила її. Вона ці 20 років існує як уламок колишньої імперії – колишні керівники Руху віддали владу колишнім комуністам за «шмат гнилої ковбаси» від партноменклатури. Керівники національного руху 1991 року виявили себе як люди з натовпу, тобто, за висловом Ющенка – людьми зі смітника.
4. Справжня боротьба за незалежність та демократію розпочалася лише після 2000 року – з руху «Україна без Кучми» та «Повстань, Україно!» 2002 року. Помаранчева революція 2004 року була продовженням цих акцій.
Вирішальною була історична зрада Віктора Ющенка – саме в той момент, коли від історичної особистості багато залежить.
Саме його зрада деморалізувала наш народ і привела регіоналів Януковича до влади.
Тепер ми під владою Януковича спокутуємо гріхи минулого.
5. Комітет Опору Диктатурі нічого хорошого не чекав і не чекає для нас – закликає йти до пам’ятника Шевченку біля Університету об 11 годині. Цей Комітет складається з керівників опозиційних партій.
Таки дійсно ми «на крок від розстрілу» – раз вдалося об’єднати опозицію.
Зараз ми святкуємо незалежність в умовах існування політв’язнів – отже в умовах несвободи.
6. Тому головним гаслом є звільнення політв’язнів – не можна бути спокійним – поки твої соратники у в’язниці. Ми знаємо, що демократичного шляху повернення до демократії немає – залишається революційний. Влада це знає – тому в істериці.
Адже озброєні силовики – не гарантія спокою диктаторів – вони можуть і змінити думку…
Революції перемагали лише тоді, коли частина озброєних людей переходить на бік народу.
Так було завжди.
Вулиці наших міст – НАШІ. І нам не потрібні особливі дозволи по них ходити та спілкуватися. Конституція має положення прямої дії.
Влада хоче утвердити свої «поняття» - життя по усних та таємних розпорядженнях диктатора.
Ще є час цьому запобігти.
7. Ми раніше писали, що репресивний режим Януковича виник у історично несприятливий період. Після повалення диктатур в Африці та Азії не терпітимуть диктатуру і в Україні.
Закордонні дипломати ходять в суд як на роботу – щоденно та по черзі…
Всередині країни – не краще: реформи – провалилися, сил придушити українців – не вистачає.
Навіяти страх на народ теж не вдасться – нема ні сил та наснаги запровадити справжні репресії з убивствами. У режиму – замало сил та зовнішньої підтримки.
Це треба пам’ятати!
Завтра – свято!Свято солідарності та боротьби
Оффлайн
Комментариев: 0