Станіслав Овчаренко.
Так, знаємо, що януковичі – сині чи синьо-білі. Дехто вважає їх «синьожопими» – що теж недалеко від правди.
Щоправда – це лише обіцянка, що такими вони будуть після загального покарання.
Ми, проте, знаємо, що колір прапора чи сорочок чи мундирів – це умовність, символ. Тому зациклюватися на цьому не слід.
Наприклад – мені дуже подобається саме класичний червоний колір, хоча я є антикомуністом…
Але ж справа не в кольорі як такому – тоталітаризм взагалі, випадково чи ні, має саме червоний колір.
Головне інше – у тотожності усіх диктаторів сучасного світу. Навіть під кольором зеленим – як у Каддафі.
Розпорядження про червоні прапори на свято 9 травня – це провокація, вигідна як Януковичу, так і… Олегу Тягнибоку. Адже з символами воювати легше, ніж з сутністю подій – не треба нічого пояснювати.
Давайте розбиратися: російські шовіністи давно хочуть відділити Західну Україну від решти країни як саму відчужену як від Російської імперії, так і світового комунізму взагалі.
Проте ж і етнічні націоналісти ТЕЖ хочуть такого відокремлення – щоб запанувати «у своїй сторонці» – тобто проголосивши, що представники інших національностей – лише гості на українській землі.
Отже – об’єктивно – інтереси януковичів та регіоналів СПІВПАДАЮТЬ.
Як у 1939 році співпали інтереси нацистів та більшовиків, Гітлера та Сталіна.
Отже, на черзі – якщо не як Брест-Литовський Договір зі здачею національних інтересів, то як пакт Молотова- Ріббентропа.
По поділу України на декілька частин.
На заваді такому – український державний патріотизм, який передусім бачить єдність національної території непорушною. Який бачить українське суспільство як плавильний котел усіх інших національностей у єдиному українському громадянському суспільстві.
Звичайно, на сьогодні головною метою для громадянського українського суспільства є ВІДНОВЛЕННЯ демократії, вільних виборів, свободи підприємництва та свободи особистості. Гасла у нас дуже прості – відновлення демократії – бо без неї не буде НІЯКОГО добробуту.
Друга Світова війна розпочалася у серпні 1939 року, коли Гітлер та Сталін були союзниками. І перемогли у війні з Польщею.
Так що перемога 9 травня є перемогою не над ворогом, а над зрадливим союзником в укупі з учорашніми ворогами «імперіалістами Заходу» – з Англією, Францією та США.
Війна Червоної Армії не була війною за свободу народів – бо в тилу Червоної Армії – неосяжні кордони радянських концтаборів, де сиділи не так вороги, як власні громадяни.
Якщо уявляти ту Другу Світову – треба не забути не тільки фронти війни, але й концтабори, де гинуло не менше людей, ніж на фронті!
За що воювали червоноармійці – щоб гітлерівських концтаборів не було, а радянські концтабори – були! Щоб Німеччина як переможена країна жила краще, ніж «переможці»?
Можна сміливо говорити, що наші діди та батьки перемогли передусім САМІ СЕБЕ.
Тому свято Перемоги – це самообман. Щоб власне горьоване життя не здавалося даремним – і зусилля для перемоги – теж.
Перемога над фашизмом не завершилася повстанням проти більшовицької диктатури Сталіна.
Отже – ніякої перемоги не було. Концтабори продовжували існувати саме у нас, а не у західних німців.
Помаранчева революція 2004 року була проти радянської спадщини. Проте зрада та жадібність Ющенка та його оточення призвела до реставрації «совка» – тобто офіційного радянського прапора. Азаров вголос захотів знищити вільне підприємництво та провести концтабірну модернізацію – як у Петра 1, більшовиків та в комуністичному Китаї.
Так що червоні прапори Януковича цілком логічні.
Логічно також боротися проти символів та топоніміки радянського часу у союзі навіть з Тягнибоком – лише пильно стежачи за його подальшими діями. Щоб не потрапити у тоталітарну чорну діру закритого суспільства – вже по ознаках національної приналежності…
Адже «свободівці», як самі відкрито заявили - НЕ буржуазна партія і не демократична.
Це світ вже проходив.
Режим Януковича прийшов до влади у нещасливий для себе час: після арабських демократичних революцій навіть Захід вже не мириться з диктаторами. Ахметов, як ми розуміємо – обережний в підтримці Януковича – бо може не бути не лише інсайдером, але й аутсайдером західних фірм.
Так і по інших олігархах.
Росія напередодні розпаду та загибелі путінської диктатури – політичний тил режим Януковича неодмінно скоро втратить.
Наш прапор – національний, жовто-синій, не червоний, не концтабірний.