Розрізнена опозиція проти тотальної влади. Коли впаде «берлінський» паркан біля Верховної Ради?

Станіслав Овчаренко
Завтра, 23 вересня відбудеться Народна колегія всеукраїнської акції «Вперед» на чолі з Наталією Королевською у Будинку Вчителя.
До цієї події треба сказати дещо важливе: які б «корпоративні» чи «профспілкові» чи навіть громадські цілі не ставилися – єдина перешкода – державна влада партії регіонів на чолі з Януковичем.
Як бачимо, перед усіма прошарками суспільства та сама влада партії регіонів Януковича.
Але що спостерігаємо?
Єдиній консолідованій тоталітарній владі протистоїть розрізнене громадянське суспільство.
Кожний прошарок, навіть афганці, виступають окремо від інших. Студенти, підприємці, військові пенсіонери та силовики, вчителі, медики, робітники…
Усі вони протестують проти одного супротивника, який позбавляє їх взагалі засобів до існування.
Але – дивно: тут як-то кажуть «ліва рука не знає, що робить права».
- Біля Печерського суду – наметове містечко, яке вимагає звільнення Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Вони не спілкуються з мітингом афганців та чорнобильців. Ті у свою чергу – теж.
- розколотий сам підприємницький рух на тих, хто а) хоче домовитися з владою та б) ставить політичні цілі, розуміючи, що без повалення тоталітарної влади профспілкова та корпоративна боротьба з державною владою неможлива.
Зокрема:
1. Ті, хто об’єднався у русі «Вперед» на чолі з Наталією Королевською – ставлять не лише корпоративні (профспілкові) цілі – але й політичні – відновлення демократичних засад суспільства, без чого нормальне існування малого та середнього бізнесу неможливе взагалі.
2. Ті, хто вирішив «не ризикувати» і обмежитися лише профспілковою боротьбою – залишилися в Асамблеї малого та середнього бізнесу «не втручаючись у міжпартійні чвари».
Треба сказати, що керівники акції «Вперед» - походженням саме з цієї самої Асамблеї малого та середнього бізнесу, з якими і дотепер зберігають дружні стосунки.
До речі, як і наша редакція “SiT”.
3. Більш радикальна організація, ніж «Вперед» - «Спільна справа». Принципової різниці між «Вперед» та «Спільною Справою» немає, про що наголошувала Ірина Кас’ян, яка зараз працює в «Вперед». Різниця – не в цілях та ідеології, а в методах боротьби. «Спільна Справа» шановного та симпатичного Олександра Данилюка часто схильна не враховувати природну еволюцію суспільних настроїв – і «поспішає» - звинувачуючи суспільство у пасивності та «терпильстві».
4. Так що сама логіка боротьби з режимом за ВИЖИВАННЯ зблизить ці три організації, як і решту інших – які нічого зараз не хочуть знати один про одного.
Шкода, що знайомство та порозуміння вони знайдуть лише в тюремній камері – добре, якщо не на кладовищі…
Адже без повалення цього режиму влада кінець кінцем РОЗТОПЧЕ і «Вільний простір» і інші організації громадянського суспільства.
5. Життя вчить краще за різні ідеологічні фантазії – тому усі потоки опозиції, як політичні, так і громадські, мусять об’єднуватися навколо ОДНОГО лідера та одного ядра.
Звісно – це та сама Юлія Тимошенко.
6. На заваді – випарування наших мізків, які вміло отруюють досвідчені політтехнологи, користуючись нашою загальною невисокою культурою мислення. Серед тих, хто погоджується, що потрібна боротьба з режимом – отруєний підозрами у витворенні «нових тушок» з найбільш яскравих особистостей нашого визвольного руху.
Зокрема, дехто з Асамблеї малого та середнього бізнесу вважає (ніде правди діти!), що Наталія Королевська – «проект партії регіонів». Самі регіонали збрехали, і, як завжди повірили у власну брехню – як, наприклад, Чечетов. Ну, до Чечетова у нас немає ніякого діла – а от дехто з «Вільного простору» дійсно так вважає.
Що дуже зручно для наших супротивників.
7. Між тим час працює не тільки на опозицію – але й на владу Януковича, незважаючи на її недолугість. Причин тут декілька:
- ще недавно ми жили при радянській владі з її тотальним негативним відбором населення, тотальним страхом;
- за цей час влада Януковича ще не встигла ВІДІБРАТИ «отморозків» на посади силовиків по усій країні, хоча інтенсивно намагається це робити день і ніч;
- відновлення «радянського» страху перед владою взагалі;
- відбувається ефект «звикання» з існуючим режимом.
8. Отже – Наталія Королевська рішуче висловилася, що її політичний лідер є Юлія Тимошенко і її діяльність НЕ суперечить діяльності її партії «Батьківщина» та особисто Юлії Тимошенко. І закликала інших опозиційних лідерів визнати керівництво опозицією саме Юлією Тимошенко.
Тобто – консолідованій тоталітарній диктатурі мусить протистояти така ж консолідована єдина опозиція.
«Спільна Справа» Данилюка, як ми думаємо, не заперечує проти цього.
9. Невмолимо насувається питання щодо виборів у Верховну Раду.
Головна мета – усунення від влади партії регіонів, яка не вміє та не хоче поступатися владою на виборах.
Тоталітарна влада НЕ може існувати поруч вільним громадянським суспільством.
Тоталітарна влада НЕ може допустити вільних виборів
Тоталітарна влада НЕ може допустити самого існування інституту приватної власності
Тоталітарна влада НЕ може мати поділу на три незалежні гілки (законодавчу, виконавчу, судову). При ній законодавча та судова ЗЛИВАЮТЬСЯ у гілці виконавчої влади
Тоталітарна влада перевертає догори ногами ієрархію владних рішень: на першому місці – усні таємні рішення диктатора, на самому низу – Конституція України.
Тоталітарна виконавча влада не може не бути репресивною, тому не може не робити кримінальних злочинів проти вільної особистості.
Тоталітарна влада – випалює під собою живий національний грунт і є зрадницькою по визначенню.
Зустрічати з озброєними силовиками святкуючих людей в центрі столиці – схоже на театр Кафки.
Тоталітарна влада, нарешті, будує паркани. Чим більше ненависті та страху до народу – тим паркани вище. Двометровий паркан біля Верховної Ради – тому доказ.
Демократичного шляху повернення до демократії НЕМАЄ. Акти непокори вже не нагадуватимуть помаранчевий «карнавал».
Але хай згадають долю Бастилії та Берлінської стіни.
Коли впаде «берлінський» паркан біля Верховної Ради – ми знатимемо – Україна вільна.