С. Овчаренко
Вчора – був Перший форум ділових людей, завтра – в Запоріжжі відбудеться Асамблея ГО малого та середнього бізнесу. Деякі думки з цього приводу:
1. Це зібрання відбувається у вкрай тривожних обставинах: проблеми – начебто суто економіч-ні, але вирішувати їх треба – у суто політичному контексті.
Підприємці – згодні захищатися лише власну справу – але сьогодні вже в «профспілковому» форматі це зробити майже неможливо. Там, де це можливо – підприємці не хочуть, або морально не готові.
Наразі треба усвідомити, що демократичного шляху повернення до демократії – немає. Отже – лише недемократичними та авторитарними методами можна зламати авторитарну систему влади.
Якщо таку самогубну владу неможливо реформувати – вона заради самозбереження ладна нищити власну матрицю – приватну власність громадян та навіть саму українську державність, незважаючи на цілковиту підпорядкованість цієї держави кримінальним злочинцям.
Весь час настрої підприємців відстають на крок від вирішення навіть власних профспілкових завдань. Як тільки підприємці готові до якихось ризикованих дій – виявляється, що вони в черговий раз спізнилися – потрібні ще більш рішучі, навіть небезпечні засоби боротьби за власне існування.
2. Саме тому на Асамблеї ГО малого та середнього бізнесу прогнозовано не будуть дискутувати щодо використання груп самозахисту під час наступних парламентських виборів – щоб припинити владу партії регіонів – яка яскраво виявила свою тоталітарну сутність.
Але доведеться.
Саме тому, що бізнес не може собі дозволити, як робітники сто років тому оголосити загальний страйк. Нема у підприємців такого засобу боротьби за свої інтереси, як страйк.
А) Вибори стали майже неможливі (якщо силою не захистити своїх спостерігачів)
Б) Влада поступово закриває простір для протесту міську вулицю – і навіть ліс біля села
В) Судова гілка влади недієздатна для суспільства та лояльна лише до влади. Тому, що судді можуть бути звільнені будь-коли Вищою Радою Юстиції. Отже – панує обвинувальний ухил суду та перекіс убік звинувачення, про що яскраво свідчить процес над Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком.
3. На своїх зібраннях підприємці вперто мовчать про цей факт, доводячи свою «аполітичність». Не розуміючи – що завтра прийдуть за його майном, свободою та навіть життям.
Хоч-не-хоч – доведеться робити внески в справу самозахисту, щоб таки позбутися корупційного податку від кримінальної держави.
4. Потрібно дивитися на два-три кроки вперед: потрібно зупинити бульдозер .Януковича хоча б на частині незалежної України. Чи наважаться деякі місцеві ради стати точками, центрами руху опору диктатурі?
5. Цей матеріал – звертається до свідомої меншості: потрібно працювати над суспільною свідомістю – щоб консолідація суспільства не поступалася такій же концентрації сили владі Януковича.
Потрібно працювати не тільки з підприємцями – але й з силовиками, щоб вони у вирішальну мить не виконували злочинних наказів.
Деяка слабкість опозиції та протесту біля Печерського суду – це не ганьба протестувальникам – а ганьба решті суспільства. Хто зумів піднятися на протест – той, як правило, дає собі раду також і в суто матеріальному житті.
6. Зараз дуже корисну справу робить саме Наталія Королевська, яка уособлює у собі протест як політичний, так і підприємницький. Але таке єднання потрібне від неї особисто – до широких верств суспільства. Хизування аполітичністю – самогубне для усіх нас. «Політика – концентрований вираз економіки» з часів Маркса не втратив актуальності.
Нагально – об’єднати політичний та економічний рухи за свободу підприємництва та вільного застосування власної праці.
7. Треба розуміти: Україні все одно треба проходити модернізацію, яка запізнилася. Історія знає два шляхи модернізації:
- вільне підприємництво;
- концтабірний режим ГУЛАГу.
Якщо не хочемо боротися за сприятливі умови підприємництва та праці – будемо житив табірному бараку.
Третього не дано.
Адже Трудовий та Житловий Кодекси готують для розорених підприємців...