1. Саме середній клас спромігся на Майдан. Цей специфічний факт 2004р. не міг повторитися будь де в іншій пострадянській державі.
Проте усі недоліки Майдану відбилися на долі демократичної держави – хоча б у виборі вкрай невдалого вождя Віктора Ющенка.
Але це ще далеко не все:
Рух середнього класу не бувсамосвідомим та самоорганізованим. Ця широка соціальна верства не мала власної класової професійної організації – і доручила власну долю „людям із смітника” того ж Віктора Ющенка. Лише Юлія Тимошенко, як колись генерал де Голль, врятувала честь України та демократичного руху.
Проте малі та середні власники (вони вже це усвідомлюють) повинні мати склад власних керівників-організаторів – як робітники на Заході мають профспілки для захисту своїх прав. Але вони також мають і власне політичне крило – робітничу партію, яка представляє інтереси робітників у державних органах управління.
У нас так вже вийшло, що після 1917 робітничий рух був вщент розгромлений та скомпрометований. Але саме середній клас України, малі та середні власники спромоглися, вже після 2004 року на створення самодіяльних організацій – наприклад, як „Асамблея ГО малого і середнього бізнесу України”. „Ліги підприємців” та ін. Подібні організації є також в Харкові та Сумах, в Криму, Одесі та Миколаєві…
2. Як слушно зауважили самі підприємці під час слухань у парламентському Комітеті промислової та регуляторної політики (гол. Королевська Н.Ю. , заст. Ляпіна К.В.) – середній клас ще не консолідувався як клас. Його організації – розпорошені, хоча політична активність – досить велика: пройшли масові акції в Миколаєві, Сумах, Одесі, Запоріжжі, Києві (недостатньо – як на наш погляд).
Це – зрозуміло: адже підприємці повсякденно стикаються з намаганнями узурпаторської влади спочатку поставити малих та середніх підприємців під жорсткий політичний контроль – а потім взагалі знищити середній клас як клас – за більшовицькими зразками 1929 року.
3. Саме тому акції самозахисту середнього класу проти репресивного податкового законодавства обов’язково переростають у захист взагалі економічної та політичної свободи.
Але й цього замало: тому, що кращі сили української нації (у сенсі людського матеріалу – за соціологічними висновками) – саме середній клас – поступово втягується у суто політичну боротьбу, не втрачаючи з поля зору свої суто класові інтереси.
4. Адже малі та середні підприємці мусять усвідомити, що:
Влада партії регіонів – це смерть середнього класу в інтересах олігархів – експортерів природної сировини. Як у 1929 році влада більшовиків була смертю для „непманів”.
Тут аналогія повнісінька.
Тому головним гаслом повинно бути – ЖОДНОГО голосу партії регіонів!
А кому? Звісно – представникам опозиційних партій.
Можна сказати, що до 31 жовтня середній клас зі своїми виступами не встигає, або майже не встигає. Тому після 31 жовтня влада Януковича – Азарова – Бродського по-справжньому візьметься за знищення середнього класу – це треба чітко розуміти.
Судова та законодавча влади повністю налаштовані підтримувати президента Януковича.
5. Саме тому САМЕ ВЛАДА підштовхує малих та середніх підприємців у цілях самозахисту вдатися до УСІХ засобів боротьби та самозахисту. Коротше кажучи, свідомий середній клас мусить мати
- єдину класову організацію по усій країні
- юридичну службу
- загони самооборони (вони дуже та скоро знадобляться).
Адже у середньому класі зосереджена краща частина українського суспільства, здатна до самоорганізації будь чого.
Останнє – головне.
Вже самі підприємці визнали, що „відсидітися не вдасться” (Ковальов А.К. та Трохимчик Л.Т.).
Розпочавши боротьбу за власне існування як власників – підприємці та їх організації починають боротьбу взагалі за Українську державу, проти влиття її в склад Російської Федерації – адже там малий та середній бізнес вщерть затероризований – про що неодноразово писало наше Інтернет – видання „Свет и тени”.
Під час парламентського слухання, нагадаємо, йшла розмова про організацію загального виступу в Києві 21 жовтня біля Верховної Ради, а як спроможуться – також біля інших органів державної влади.