Станіслав Овчаренко. Головний редактор Інтернет-видання „Свет и тени».
Тези виступу на асамблеї малого та середнього підприємництва
svetiteni.com.ua
1. Передусім – повторюється майже те, що було 1929 року – коли насильницьки згорнули „нову економічну політику”.
2. Тепер на чолі такого процесу – правляча партія регіонів. Ця партія зацікавлена саме у знищенні малого та середнього бізнесу. Зацікавленість у стягненні податків – лише привід – не причина. Причина – в меті – знищенні громадянського суспільства як такого.
3. Нічого нема нового під Місяцем: нинішня влада повторює, буквально копіює гірші зразки політики більшовиків минулого. Але ми теж мусимо отримати уроки з того самого минулого. Голодомор з українським селянством став можливим тільки з того моменту – як усі інші верстви українського суспільства були знищені.
4. Отже малий та середній бізнес України сьогодні концентрує кращу, найактивнішу та найосвіченішу частку суспільства. Якщо захистимо право на приватну власність – демократія відновиться. Якщо ні – будь-яка громадська та політична активність буде неможливою.
5. У такому разі малі та середні підприємці залишаться наодинці зі своїми проблемами – проте постраждає вся Україна.
6. Захищаючи себе – малий та середній бізнес одночасно захищає свою країну. Повинен спрацювати інстинкт самозбереження малого та середнього бізнесу.
7. Незважаючи на різні політичні та ідеологічні уподобання – треба визнати, що саме партія регіонів націлена на знищення малого та середнього бізнесу як класу. Треба підтримати на виборах будь-які опозиційні сили – щоб не дати утвердити однопартійну систему в країні. В останньому разі захист інтересів малого та середнього бізнесу стане неможливим.
8. До цих виборів малий та середній бізнес не встигає створити власну політичну організацію – проте потрібно створення єдиної Спілки малого та середнього бізнесу по всій Україні. Захист інтересів також повинен відбуватися по усій країні. Щось на зразок робітничої конфедерації праці – як це відбувається на Заході. До слова, саме робітничий рух в Україні взагалі не існує як самостійний з 1918 року. Його місце як масового руху мусить виконувати саме наша майбутня загальнонаціональна Спілка.
9. Рух цей потрібно зробити позапартійним – щоб уникнути розколів по ідеологічним ознакам. Головне, повторюю – захист самого існування права на приватну власність, на відміну проекту Податкового Кодексу відомого маркшейдера і таке інше.
10. У нас є різко негативний досвід нехтуванням правом на приватну власність – в путінській Росії. Інтернет-видання „Свет и тени” не раз висвітлювало негативний досвід придушення приватної власності в Росії. Досить згадати Ходорковського та Магнітського.
Недопущення російського зразка придушення малого та середнього бізнесу – зараз головне. Треба постійно вказувати на успішний досвід придушення підприємництва в Росії.
11. Безстрокова акція протесту проти сваволі уряду – важливо, але проводити треба переважно в Києві. Столиця повинна стати центром руху опору. Так було завжди та усюди. Треба подумати про юридичну, фінансову та самооборонну тактику дій підприємців. Самооборона – проти рейдерства, яке з цією владою лише посилиться.
12. Малому та середньому бізнесу треба постійно тлумачити: відсидітися не вдасться. До 1933 року селяни теж так думали… На цьому світі, як подумати дійсно дуже мало справді нового та неочікуваного…
13. Те, що відбулися виступи по містах – добре, але потрібна активність на порядок вище – тільки у такому разі товстошкіра влада щось відчує.