( Програмна заява „Свет и тени”)
1.Редакція СИТ неодноразово проголошувала, що результати виборів в місцеві органи влади її майже не цікавлять.
Майже. Справа в тому, що ми у вирі подій якось схильні забувати про засадничі основи нашого національного буття. Після президентських виборів ми забуваємо, що у нас НЕМАЄ поділу влади на три гілки: законодавчу, судову та виконавчу. З цього випливає, нагадуємо, що законодавча та судова гілки влади є лише різновидами влади виконавчої. Отже, система стримувань та противаг, взагалі захисні системи суспільства ЗЛАМАНІ.
Отже, звертатися до Верховної Ради – це примушувати її бути незалежною гілкою. Ключові рішення приймаються не на вулиці Грушевського, а на вулиці Банковій. Злиття трьох гілок влади призвело до того, що рішення приймаються не у правовому полі, а з довільних рішень оточення президента, часто таємні.
Отже, нагадаємо ще раз, ієрархія рішень перевернута знизу догори (по мірі важливості):
-таємні рішення;
- не таємні рішення президента та оточення;
- нормативні рішення виконавчої влади
- закони та постанови, що приймаються Верховною Радою;
- судові рішення.
І тільки в останню чергу працює Конституція, яка втрачає характер безпосередньої дії.
2.Мале та середнє підприємництво працювати в не правовому полі принципово не може, про що доводить досвід путінської Росії. Але на сьогодні „середній клас” є єдиною свідомою та організованою силою суспільства. По суті справи малий та середній бізнес це – радянська та пострадянська інтелігенція та кваліфіковані робітники, що знайшли своє місце у вільному підприємництві. Зараз ми бачимо, що саме середній клас масово виступає за свої права у всій кутках України – однаково у Львові чи Севастополі з Луганськом. Наша редакція СІТ неодноразово висвітлювала і буде висвітлювати конкретні виступи середнього класу по всій Україні. Цей рух напрочуд добре організований та масовий. Люди, які зуміли створити свої підприємства та керувати ними – виявилися здатними до самоорганізації по горизонталі.
Зрозуміло, що для неототалітарної влади Віктора Януковича та його оточення з Партії регіонів рух середнього класу є останнім бастіоном громадянського суспільства, що їм протистоїть. Безпосередньо рух підприємців спрямований проти Податкового кодексу та Закону про пенсійне забезпечення – і це правильно. Але пам’ятаючи вищезгадане, треба розуміти, що владі потрібні не так податкові надходження, як знищення середнього класу взагалі. Виступи підприємців показують, що в суспільстві це вже зрозуміли.
Більшість підприємців зрозуміли також і те, що принципово не можна дати втягнути себе у обговорення існуючого проекту Податкового кодексу. Від цієї жалюгідної Верховної Ради треба добиватися цілковитого скасування такого Проекту.
Адже мусимо зрозуміти, що справа не у проекті Податкового кодексу, як такому, а у загальній недовірі до існуючої владі. Бо ця неототалітарна влада схильна вирішувати питання не через закони, а у „робочому порядку”, серед оточення президента. Вони можуть обіцяти усе, аж раю земного, як колись робили більшовики. Різниця тільки у цьому: раніше більшовики діяли зверху до низу: спочатку знищили аристократію, потім крупну та середню буржуазію (непманів). Наостанок розтрощили селянство та робітничий рух. Регіонами діють знизу догори: спочатку розтрощать малий та середній бізнес, потім візьмуться за крупний і закусять олігархами (агов, Ходорковський!). Ахметов вже щось зрозумів: бо вперто мовчить. Його долю злісно передрекла російська журналістка Юлія Латиніна. І це все в умовах знищеного ще більшовиками робітничого руху на теренах колишнього Радянського Союзу.
3.Останні вибори у місцеві органи влади довели, що нинішній владі президента Януковича не вистачає наявних сил. Кадрів Донецька, Єнакієва та Макієвки не вистачає на всю Україну. Навіть за підтримки „Конститутки червоних ліхтарів”. Очевидно, що наступ проти середнього класу розгорнеться, коли в усіх виборчкомах дівчаток, хлопчиків та тіточок з Партії регіонів замінять конкретні пацани, які будуть давати в морду своїм колегам по виборчкому.
Віктор Янукович вже наголосив, що треба міняти Закон про вибори до Парламенту.
4. Виявилося, що переважаючої більшості регіоналів у виборчкомах по всій Україні недостатньо для того, щоб „продавити” тільки своїх кандидатів. Потрібна єдність
а) політично-демократичного руху та
б) руху малого та середнього бізнесу за свої права.
Опозиційні партії мусять пам’ятати, що малий та середній бізнес є природною основою демократії. Рух середнього класу повинен пам’ятати, що без боротьби за демократію та розгалуження влади на три незалежні гілки його становище буде вкрай нетривким, як у сусідній путінській Росії, де підприємці відіграють роль „фінансових консервів” для силовиків та бандитів диктатури Кремля.
5. Головна мету – не перетворити Україну на Росію-2, колоніальний додаток до путінської Росії. Коли ми говоримо, що влади Януковича не вистачило на всю Україну під час місцевих виборів – це лише питання часу. Янукович добре розуміє, що без підтримки силовиків Путіна він не зможе встановити абсолютну владу в Україні. Саме тому Харківські угоди носять відкрито колоніалістський характер. Янукович нагально потребує підтримки Кремля проти власного народу.
Українська правда, Газета по-київськи, Сегодня та інші видання розповсюджують чутки, що опозиційні політики не приймають участі у русі середнього класу. Це пряма неправда: рух малого та середнього підприємництва прямо позиціонує себе як позапартійний рух – щоб уникнути розколу по партійним чи етнонаціональним ознакам. Адже малий та середній бізнес нищать однаково у Луганську, Севастополі чи Львові. Члени опозиційних політичних партій свідомо, з розумінням приймають цю тезу, але тим не менше, активно працюють у русі середнього класу. Зокрема у цьому русі приймають активну участь Наталія Королевська та Оксана Продан (партія „Батьківщина”) та Ксенія Ляпіна (Наша Україна”). Редактори Інтернет-видання „Свет и тени” також одночасно активно приймають участь у політичному демократичному русі та у русі малого та середнього бізнесу. До речі ми ніколи не приховуємо своїх політичних та світоглядних поглядів.
Тому чутки про неучасть опозиціонерів у русі підприємництва є лише ворожими чутками: опозиційних політиків завжди будуть звинувачувати, що вони
а)не приймають участі у русі середнього класу
б)що вони „піаряться” на русі малого та середнього підприємництва.
Це схоже на те, як колись Олександра Солженіцина звинувачували що він а)єврей б)антисеміт. Олександр Ісайович благав своїх супротивників:”Ви хоч визначіться: я жид чи антисеміт?” У нас до супротивників те ж саме прохання…