Данський Гельсінгський Комітет з прав людини. Реакція України на Резолюцію 1862 Парламентської Асамблеї Ради Європи (Продовження)

1.       Скасувати, або принаймні скоротити, п’ятирічний випробувальний термін для суддів для зміцнення незалежності судової системи (Пункти 5 та 6 Резолюції)

a)      Українські судді спочатку призначаються президентом України на період в 5 років. Після цього відбувається їхнє постійне призначення, яке затверджується Верховною Радою. Ця процедура неодноразово критикувалась за те, що робить суддів протягом цього періоду занадто вразливими до політичного тиску.

b)      5-річний випробувальний термін передбачається Статтями 126 та 128 Конституції України та Законом про судоустрій і статус суддів.

c)       Наразі не відомо про жодні ініціативи щодо внесення поправок до Конституції для скасування або скорочення випробувального терміну.

2.       Усунути Верховну Раду з процесу призначення суддів для зміцнення незалежності судової системи (Пункти 5 та 6 Резолюції).

a)      Процедура призначення суддів визначається Статтями 84 та 128 Конституції та Законом про судоустрій і статус суддів. Нова редакція останнього закону, ухвалена у липні 2010 року, значно обмежила  роль та повноваження парламентського Комітету з питань правосуддя. Однак, вона не обмежила повноваження самого парламенту, що вимагало б змін до Конституції.

b)      Не відомо про жодну ініціативу щодо внесення змін до Конституції для усунення Верховної Ради з процесу призначення суддів.

c)       Цього також не варто очікувати, беручи до уваги відповідь, яку дав міністр юстиції Олександр Лавринович у Верховній Раді 10 лютого 2012 року. Він заявив, що нова версія закону «Про судоустрій і статус суддів» зі зміненими процедурами призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів гарантують їхню незалежність. 

3.       Під час випробувального терміну судді не повинні розглядати чутливі з політичної точки зору або складні справи (Пункти 5 та 6 Резолюції).

a)      Більшість суддів у судових процесах проти Тимошенко, Луценка та Іващенка все ще перебували на 5-річному випробувальному терміні.

b)      Судді, проти яких триває розгляд дисциплінарного провадження або навіть порушена кримінальна справа, також будуть вразливими для свого розуміння політичних очікувань чи безпосереднього тиску. 1 березня 2012 Верховний Суд України подав на повторний розгляд кримінальну справу проти судді Сергія Вовка з Печерського районного суду м. Києва за винесення незаконних рішень. Суддя Вовк був головуючим у справі Луценка та все ще розглядає справу Іващенка. Він був затверджений парламентом як постійний суддя лише 13 лютого 2011 року. Його призначили розглядати ці справи навіть попри те, що того року він двічі перебував під слідством Вищої ради юстиції. Востаннє таке слідство проводилось Андрієм Портновим, членом ВРЮ та керівником Головного управління з питань судоустрою адміністрації президента, який відповідає за пов’язані з судовою системою питання, в тому числі призначення та звільнення суддів.

c)       Очевидно, що ці судді не могли бути обрані випадково, а були спеціально обрані для розгляду цих справ через свою вразливість. ЗМІ нещодавно описували, як голови судів можуть призупиняти систему випадкового вибору суддів та самостійно обирати суддів для розгляду конкретних справ, навіть не реєструючись в системі, а отже не підлягати пізнішій перевірці.

d)      Згідно з проектом КПК, який розглядається у Раді, справи проти високопосадовців розглядатимуться в судах першої інстанції колегією у складі 3 суддів, які мають постійне призначення, апеляція – колегію з 5 суддів, а касація  - колегією з 7 суддів, кожен з яких повинен мати досвід понад 10 років.

e)      З моменту ухвалення Резолюції 1862 не відбувалось жодних судових процесів щодо чутливих з політичної точки зору або складних справ, які б дали можливість оцінити, чи було запроваджено зміни у політиці президента щодо судів.

4.       Усунути представників Верховної Ради, президента України та прокуратури від членства у Вищій раді юстиції. В очікуванні на прийняття поправок ці три інституції повинні призначити до Вищої ради юстиції неполітичних членів (Пункти 5 та 6 Резолюції).

a)      Резолюція 1862 ПАРЄ називає склад ВРЮ таким, що суперечить принципу розподілу влади на виконавчу, законодавчу та судову гілки, а отже підриває незалежність судової системи. Недостатній розподіл повноважень призвів по політичного домінування органу, який відповідає, серед іншого, за рекомендації щодо призначення суддів та подання щодо звільнення суддів.

b)      Зміна складу ВРЮ вимагатиме поправок до Конституції. Згідно зі Статтею 131 Конституції, Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. Загалом це складає 20 членів.

c)       Донедавна одним із призначених президентом членів був голова Служби безпеки, що було розкритиковано у документі ПАРЄ 12357: «Велике занепокоєння викликає можливий конфлікт інтересів, адже служба безпеки відповідає за розслідування справ про корупцію суддів, у той час як Вища рада юстиції має право розпочати дисциплінарне провадження та рекомендувати звільнення суддів».

d)      Аналогічний конфлікт інтересів існує у випадку, коли генеральний прокурор та двоє його заступників є членами ВРЮ і у той же час є сторонами у кримінальних  судових процесах, які ведуться суддями; існують свіжі приклади дисциплінарних справ проти суддів, які вочевидь приймали рішення всупереч думці звинувачення.

e)      За стандартами Ради Європи, щонайменше половину членів такого органу як ВРЮ повинні складати судді, обрані своїми рівнями. Судова реформа, ухвалена у липні 2010 року, змінила положення про склад Вищої ради юстиції. Зокрема, було передбачено, що 2 з 3 членів ВРЮ, які призначаються парламентом і президентом, повинні бути суддями, а 1 з 3 членів, які призначаються з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, також повинен бути суддею. Таке нове положення, однак, діятиме лише для майбутніх призначень членів ВРЮ, яке може тривати до 6 років (термін повноважень членів ВРЮ); з моменту запровадження судової реформи до ВРЮ не було призначено жодного нового члена. В будь-якому випадку, такі зміни не відповідають європейським стандартам повною мірою, адже ті вимагають, щоб судові члени Судової ради обирались їхніми рівнями, які часто є іншими суддями, що представляють різні рівні судової системи. Однак, Україна – не єдина європейська країна, яка не відповідає цьому стандарту.

f)       Не відомо про жодну ініціативу щодо внесення подальших змін до складу ВРЮ, що вимагатиме поправок до Конституції.  Проте, 10 грудня 2011 міністр юстиції Лавринович відповідав на запитання у Верховній Раді про те, чи відповідає чинний склад ВРЮ та процедури її формування європейським стандартам незалежності системи правосуддя. Він заявив, що міністерство юстиції планує реформувати вищу ВРЮ, адже поточні методи формування її повноважень та структури не відповідають місії, покладеній на неї Конституцією. Тому можна очікувати, що проблема вирішиться з внесенням поправок до Конституції України.

5.       Припинити застосування дисциплінарних заходів проти суддів на базі скарг від Генеральної Прокуратури, тому що згадані судді прийняли рішення, що суперечило думці прокуратури, у конкретній судовій справі(Пункт 6.6 Резолюції)

a)      У Додатку до Закону про Вищу раду юстиції від 10 травня 2010 року  вводиться широке та неточне визначення що є порушенням присяги суддею, яке може призвести до відкриття дисциплінарної справи та звільнення судді. Це включає такі дії як «низка дій, які принижують звання судді» та «зловживання моральними та етичними принципами, якими керується суддя». В таких країнах як Україна точні визначення є необхідними для запобігання зловживанням.

b)      Деякі приклади ілюструють наявні зараз проблеми у ситуації з дисциплінарними справами проти суддів:

·         Дисциплінарна справа порушена 7 червня 2011 року Заступником Генерального Прокурора, який є членом Вищої Ради Юстиції,  проти трьох суддів Київського Апеляційного Суду за непродовження терміну узяття під варту, як того вимагало звинувачення у справі.

·         Голова Київського Апеляційного Суду звернувся до Вищої Ради Юстиції з вимогою звільнити трьох суддів його суду за «порушення присяги» через зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд 2 високопосадовцям з колишньої адміністрації, не дивлячись на протилежну думку прокуратури.

·         Дисциплінарне провадження, відкрите 7 листопада 2011 року проти кількох суддів Верховного Суду за нібито порушення присяги ними у 2009 році, коли вони змінили 15 вироків довічного ув‘язнення на 15 років ув‘язнення. За цим стоїть правова суперечка щодо трактування ситуації невдовзі після того, як  була скасована смертна кара, а довічне ув‘язнення не було прописано у законі. Тим не менш, низка смертних вироків було трансформовано у довічне ув’язнення. Це чисто юридичне питання сьогодні має вирішуватись адміністративним органом на зразок Вищої ради юстиції, а рішення про відкриття дисциплінарного провадження було оголошено заступником генерального прокурора, який є членом ВРЮ.

·         Дисциплінарна справа  проти трьох суддів Апеляційного Суду, які змінили вирок депутату місцевої ради, який вистрілив у людину, що зайшла на територію біля ставка, з 14 років ув‘язнення на 2 роки умовного ув‘язнення, та негайно звільнили депутата. Зараз по цій справи відкрито касаційне провадження. Але ще до того як суд вищої інстанції виніс своє рішення по справі,  прокуратура відкрила дисциплінарну справу  за порушення присяги. Таким чином Вища рада юстиції де факто діє як інша судова інстанція, яка оцінює рішення суддів та плутає функції прокуратури з функцією дисциплінування суддів.

c)       Загалом судова гілка влади відчуває, що її незалежність знаходиться під тиском. Згідно з останнім опитуванням, яке ґрунтується на анонімних заявах 579 суддів з усієї країни та  суддів з судів різних рівнів, 20% суддів вважають, що вони знаходяться під тиском з боку виконавчої влади , 17% - з боку Парламенту, 18% - з боку прокуратури,  12% - з боку голів їх судів та 11% - з боку судів вищих інстанцій. 57% суддів не вважають, що Вища Рада Юстиції є незалежною та 60 % вважають, що їхня робота не сприяє дотриманню принципу незалежності судової влади.

d)      Відсутність незалежності суддів не буде вирішена новим КПК оскільки дисциплінарні впровадження проти суддів  регулюються Законом  «Про судоустрій та статус суддів» та Законом «Про Вищу раду юстиції».

6.       Верховна Рада повинна прийняти у найшвидший спосіб новий проект КПК, який повністю бере до уваги рекомендації експертів Ради Європи(Пункт 8.4 Резолюції)

a)      Проект КПК, підготовлений Адміністрацією Президента, був переданий до ВР 13 січня 2012 року. Венеціанська Комісія не досліджувала  проект, але експерти Ради Європи  брали участь у роботі робочої групи та вважають, що проект представлений ВР у першому читанні  відповідає європейським стандартам.  Коментарі експертів Ради Європи не розголошувалися адміністрацією президента та майже не було публічного обговорення та консультацій перед тим, як проект був переданий до парламенту.

b)      Ухвалення проекту КПК у парламенті не буде легким. Члени Парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від опозиції залишили приміщення під час зустрічі 12 березня 2012 року на знак протесту, хоч після цього було прийнято рішення передати проект КПК, запропонований більшістю, на розгляд під час пленарної сесії у другому читанні. Загалом, було запропоновано біля 4000 поправок до тексту, прийнятого у першому читанні

c)       Очікувалося, що його приймуть до середини березня, але здається, що його було відкладено через велику кількість поправок.  Тепер голосування по проекту КПК заплановане на 10 квітня 2012 року. Наразі, під час написання цього звіту, неможливо передбачити, чи буде ухвалений КПК відповідати європейським стандартам. Буде дуже шкода, якщо такий важливий закон не буде ухвалено переважною більшістю депутатів.

7.      Кримінально-процесуальний кодекс повинен визначати чітку процедуру перевірки законності та тривалості попереднього ув’язнення на базі добре-обґрунтованого рішення суду, основаного на наведенні достатніх причин (реальна загроза ухиляння від здійснення правосуддя) та уникати надмірного застосування та тривалості попереднього ув’язнення (Пункт 7 Резолюції)

a)      Проект КПК, представлений у січні, передбачає гарантування захисту необґрунтованого попереднього ув’язнення, включаючи вимогу про те, що арешт може проводитися тільки, якщо Прокуратура доведе, що не можуть бути застосовані жодні інші запобіжні заходи, встановлює максимальну тривалість ув’язнення у 6 місяців для легких злочинів та злочинів середньої тяжкості та 12 місяців для важких та дуже важких  злочинів, а також запроваджує вимогу щодо «обґрунтованої тривалості».  В той же час проект КПК зберігає широкий перелік підстав для затримання, включаючи незрозуміло виписану умову – «створення перешкод слідству», схожу на ту, яку було використано проти колишніх урядовців, щоб  виправдати затримання, коли обвинувачений не співпрацює або занадто використовує свої процесуальні права.

b)      Як вже згадувалося, остаточний текст КПК не був доступним під час написання цього звіту. Тому потрібно зачекати, щоб побачити  чи призведе новий КПК та його практичне використання до того, що рішення судів по затриманню будуть дійсно виправданими та ґрунтуватимуться на справжніх причинах, чи зміниться ситуація з надмірним використанням  попереднього ув’язнення і чи скоротиться термін утримання під вартою.

8.       Усунути упередженість на користь обвинувачення, яка є властивою для всієї судової системи України, та гарантувати рівність сторін (Пункт 8 Резолюції)

a)      Існують історичні та політичні причини, які надають прокуратурі в Україні перевагу та важелі впливу в судовій системі. Це відбувається через те, що прокуратура  має ряд функцій, які зазвичай не пов‘язані з прокуратурою, прокуратура надмірно представлена у Вищій Раді Юстиції та має право ініціювати порушення дисциплінарних справ проти суддів. Результатом цього є те, що тільки 0,2% обвинувачених були виправдані судами.

b)      Проект КПК нібито повинен зробити діяльність прокурити такою, що відповідає європейським стандартам щодо її ролі у кримінальних процедурах. Для ґрунтовної реформи прокуратури потрібно прийняти поправки до Конституції та новий Закон про прокуратуру. Самі по собі структурні зміни та нові статті не змінять тривалу традицію та базовий інстинкт самозбереження, і жодна українська адміністрація за власним бажанням не віддасть таку важливу владу.  Це вимагає рішучої політичної підтримки реформ з усіх сторін системи кримінального правосуддя та від президента і уряду. Ми побачимо чи така підтримка дійсно є, або вона існує тільки на словах.

c)       Запланована програма Ради Європи «Підтримка задля Реформи Прокуратури як частини Реформи Системи Кримінального Правосуддя» може стати важливим елементом для імплементації цієї реформи.

9.       Гарантувати в новому КПК рівність сторін обвинувачення та захисту (Пункт 8 Резолюції)

a)      До сьогодні законна роль  захисту у кримінальних процесах не отримувала належної підтримки. Роль захисту була обмежена КПК, але на практиці більш важливим була відсутність правильного розуміння цієї ролі деякими суддями та прокурорами. Це було підтверджено рядом заяв та рішень під час нещодавніх процесів проти політиків. Новий КПК має на меті значно змінити баланс задля забезпечення принципу рівності сторін.

b)      У майбутньому Парламент також повинен розглянути новий Закон про прокуратуру та новий Закон про Адвокатуру. 14 лютого 2012 року  під час прийняття присяги суддями Президент Віктор Янукович заявив: «Для якісної перебудови таких інститутів як прокуратура і адвокатура мною створено робочу групу, в рамках якої планується найближчим часом розглянути та внести до парламенту новий закон про адвокатуру». Він висловив переконання, що адвокатура в Україні повинна стати основним інститутом, що здійснюватиме ефективний захист прав, свобод та інтересів громадян і гарантуватиме право на якісну правову допомогу.

10.   Кримінально-процесуальний кодекс повинен чітко передбачати надання стороні захисту копії матеріалів справи для забезпечення рівності сторін (Пункт 8 Резолюції)

a)      Проект КПК представлений в парламенті передбачає таку вимогу.

11.   Захист повинен отримувати достатній час, під контролем судді, для ознайомлення з матеріалами справи (Пункт 8 Резолюції)

a)      Захисники у справах, що тривають, проти   членів колишнього уряду критикували час, який їм був наданий для ознайомлення з матеріалами справи, які часто складалися з великої кількості томів. Ці складності посилюються тим, що ознайомлення з матеріалами справи має відбуватися у слідчому відділі і захисник не має власної копії матеріалів.  Слідчий вирішував коли, де і що має читатися захисником кожного дня, що часто призводило до конфлікту інтересів з іншими обов‘язками захисту. Відсутність прогресу в ознайомленні з матеріалами справи була використана як одна з причин для обґрунтування взяття під варту Луценка у грудні 2010 року.

b)      Згідно з поправкою до КПК від квітня 2011 року рішення слідчого щодо умов ознайомлення з матеріалами справи  може бути переглянуто суддею.  Ця поправка була чітко спрямована для застосування у  справах, які були відкриті проти колишніх урядовців, і була негайно застосована у справах проти Луценка та Тимошенко, в останньому випадку без консультацій із захистом.

12.   Реформувати прокуратуру, яка залишається інституцією надзвичайно сильно централізованою та такою, що має надмірні повноваження, у відповідності до норм Ради Європи та зобов’язань, взятих вступу