Станіслав Овчаренко
1. Ми часто оцінюємо сучасність у термінах минулого часу. Так свого часу Троцького звинувачували у наполеонівських задумах. Французькі революціонери вдягали на себе, як казав Карл Маркс – шати давньоримських героїв. Романтик-комуніст часів Французької революції назвав себе Гракхом Бабьофом.
Люди весь час запізнюються з символічним визначенням своєї долі чи ролі.
Так запорізькі козаки, коли називали себе „лицарями” – мали на увазі те, що вони подібні до польських дворян як військові люди.
Так що з символічними визначеннями треба обережніше.
Янукович – не комуніст, йому взагалі не притаманна ідеологія у колишньому значенні цього слова.
2. Проте треба дещо визначити:
- чого прагне Янукович та його оточення? Чого нам чекати далі?
- які можливості їх влади реалізувати їх прагнення?
- де та межа, коли їх коса наштрикнеться на наш камінь?
- яка у нас є програма дій на випадок суспільної пасивності чи, навпаки, підйому?
- на яків соціальні верстви ми можемо спиратися?
- які верстви населення нам будуть протистояти?
Отже – Юлії Тимошенко хочеться нагадати два чинника та дві історичні аналогії:
- дев’яносто з чимось років тому, одразу після захоплення влади більшовиками – було дуже багато пророкувань, що „вони ні на що не здатні, вони впадуть через два-три місяці…” .
Потім ці строки відсувалися та відсувалися… Поки не померли УСІ пророки поганого кінця більшовизму. А більшовизм проіснував більше, ніж 70 років, щоправда дуже жахливих.
Але головний жах у тому, що сам цей жах не сприймається як такий нащадками такої системи, навіть її жертвами.
Хто відчув жах від минулого комунізму – той вилікувався від нього. Хто вважає, що „нічого особливого” – той ще є нащадком комуністичного минулого.
3. Отже, якщо чекати, що режим Янукович впаде сам – то треба чекати довго, дуже довго – ті самі два-три покоління – у нас є час на це?
САМ режим не впаде.
Покладатися на „падіння рейтингу” – марна справа, він у час призначеної влади вже не має ніякого значення.
Не має також ніякого значення падіння рівня життя українців – адже ці українці НЕ зможуть демократичним засобом дати відчути владі своє невдоволення. Нема механізмів – і все. Не має також смислового значення внутрішньовидова боротьба всередині опозиції – з тієї ж самої причини – нема виборів.
Голодування як засіб протесту – також втрачає сенс, де смерть від катування чи голоду не матиме НІЯКОГО значення. Голодування – акція протесту, притаманна саме демократичному суспільству.
Якщо ми знаємо, що влада Януковича – тоталітарна, окупаційна – і так далі – то стан здоров’я окремої людини чи суспільства не має ніякого значення.
4. З антидемократичного глухого кута нема демократичного (читай – мирного) шляху до демократії. Тому правильно, що у Львові та Києві припиняють голодування представники „Батьківщини”.
Згадаємо, що документи, відеоматеріали про фальсифікації виборів президента України були знехтувані УСІМА
- західними спостерігачами
- іншими опозиційними партіями (які лише зловтішалися – особливо свободівці Тягнибока та нашоукраїнці Ющенка)
- взагалі українським суспільством.
Цей гіркий досвід треба пам’ятати.
5. Отже – цей режим можна перемогти, якщо ми
- не виключаємо немирні засоби, та
- не будемо розраховувати на закордонну допомогу та солідарність.
У такому разі західні спостерігачі за нашими подіями – нам не судді. Той же Захід неодноразово закликав, наприклад, Ізраїль до миру з арабами. Але, якби ізраїльтяни повелися на мирні ініціативи Заходу та роззброїлися – їх би давно вже знищили!
Але, на відміну від українців, ізраїльські євреї не такі дурні та наївні. Коли треба, вони „випадково” стріляли навіть по американських(!) кораблях.
І нічого – їх правильно зрозуміли!
Ізраїль має схожу історію державної незалежності – нам є чому у них повчитися.
6. Це – насамперед – НЕ ПРОЩАТИ! І через рік, і два і десятки років. Ідея вшанування Холокосту – це практика загально державної ПОМСТИ усім, хто підняв рук на їх співвітчизників.
У нас був Голодомор. Хто заговорив про відповідальність катів за смерть та знущання? Адже до сих пір знаходять масові поховання винищених наших співвітчизників. Чи ми знайшли в собі сили розрахуватися з любителями замовчувати Голодомор, НЕЗАЛЕЖО від того, що про нас подумають?
7. Над владою Януковича тяжіє проблема нелегитимності. І такий тягар не легітимності лише наростає. Отже – насилля над народом, як джерелом влади доходить до межі РОЗОРЕННЯ малого та середнього підприємництва як природної бази опозиційних партій та організацій.
Проте януковичі не враховують, що ми ТЕЖ засвоїли досвід Голодомору – і виникне питання – здихати від голоду та злиднів – чи померти в бою.
Якщо питання стне саме таким чином – навряд чи януковичі зможуть наслідувати методи НКВС чи МДБ СРСР. Януковичі все ж не такі завзяті, як більшовики – вони теж діти НАШОГО часу.
8. Головна помилка Тимошенко – сподіватися на мирні парламентські вибори. ЦЯ влада за визначенням НЕ може проводити їх по-людськи. Їх доведеться проганяти як нелегітимних – і проводити їх може лише Тимчасовий революційний уряд з представників опозиційних рухів та партій, депутатів, які ще можуть потрапити то рад після таких псевдовиборів.
9. Ази політології: якщо через механізми демократії щось зробити не можуть – народ має право на повстання. Сама по собі готовність народу до повстання (досить 10 15%% населення) вже призведе до важкої кризи всередині диктатури. Якщо нема мирного зворотного зв’язку – він буде відтворений брутально.
Іншої мови вони не розуміють.
10. Пам’ятаємо: вони нахабні до перших рішучих заходів повсталого народу. Нам потрібен аналог кримськотатарського Меджлісу чи єврейського Сохнута. Якщо не зрозуміло – робітничих рад 1905 – 1917 років.
Вони не залишають нам вибору.
Наостанок: у середній клас малого та середнього бізнесу перейшли найактивніша, найрішучіша та інтелектуальніша частина українського суспільства.
Не думаю, що наші підприємці та інтелектуали будуть поводити себе як селянська худоба 1933 року. Інакше вони ЗАСЛУЖАТЬ свою гірку долю.