та за яких умов? Вже більше півроку малий і середній бізнес виборює своє право на існування. В минулому році підприємці вжили останній аргумент, вийшли на майдани всієї країни та все ж таки відстояли спрощену систему оподаткування.
Влада закидала підприємцям сірі схеми мінімізації через спрощену систему оподаткування, мале податкове навантаження на малий і середній бізнес та не бажання годувати пенсіонерів , лікарів та вчителів.
Чи дійсно підприємці не хочуть сплачувати податки, дбати про добробут своєї країни та бути соціально відповідальним? Чи прав пан Азаров, коли звертаючись до пенсіонерів, казав, що в малих пенсіях винні саме підприємці, які не сплачують та не хочуть сплачувати пенсійні внески.
Чи може справа в чомусь іншому?
На ці питання я намагаюсь отримати відповідь кожного разу, коли розмовляю с підприємцями. І як, правило, підприємці погоджуються, що податки треба плати. Вони згодні, що бізнес це єдине джерело наповнення бюджету. Вони погоджуються, що саме за рахунок податків існує соціальна медицина, освіта, фундаментальна наука, боєздатна армія та багато чого іншого, що необхідно заможній незалежній державі. Але вони не згодні сплачувати ВЕЛИКІ податки в бюджет свідомо і шукають шляхи мінімізувати витрати на податки. Скажете парадокс. Так парадокс , але за умови що підприємці сприймають Україну, як країну, яка їм належить і в якій вони господарі. Але це не так. Час від часу, вони відчувають себе «лохами» або дойними коровами, з яких стягують податки, які витрачаються не на потребу суспільству, а «деребаняться» тими, хто сьогодні при владі. Ніхто з підприємців не вірить, що гроші сплачені ними в бюджет підуть в першу чергу на оплату праці вчителів або лікарів, а не на придбання чергового літака чи гелікоптеру вельмишановному пану Президенту та його оточенню.
Підприємці люди досить прагматичні, дуже гарно вміють рахувати гроші і кажуть: «Якщо за свої податки я буду мати освіту дітям, медичні послуги для батьків та гарні дороги для себе я згоден платити все і в повному обсязі, а оплачувати розваги нардепів та їх родичів, які висвітлює Катя Осадча в своїй програмі «Світське життя» я не згоден. Навіщо це мені потрібно? Краще я заощаджу на податках та віддам на благочинність в дитячий будинок чи в школу»
Любий починаючий бізнесмен вам скаже, що бізнес процвітає тоді, коли у бізнесмена є довірливі відносини з його партнерами. Якщо між партнерами немає довіри, то нема і бізнесу. Крім того довіру партнерів потрібно постійно підтверджувати і втрати її дуже легко, а відновити дуже важко. Бізнес сьогодні не довіряє владі, не довіряє чиновникам, які адмініструють та розподіляють бюджетні кошти. Саме тому бізнес не квапиться сплачувати податки і шукає інших шляхів бути соціально відповідальним. Єдине що потрібно зробити державним мужам, щоб податки потекли в бюджет, це довести бізнесу, що податки витрачаються за призначенням: на освіту, медицину, дороги та інше. Відновити довіру суспільства до влади і домовитися з підприємцями про прості, зрозумілі та прозорі правила взаємодії.
Цікаво чи ставить собі таку ціль діюча влада реформаторів, і якщо ставить чи зможуть вони цього досягти? Але про це якось іншим разом.