С. Овчаренко
Очевидно, що процес над Юлією Тимошенко розвалюється. Влада гарячково шукала привід для кримінального переслідування увесь час з моменту приходу Януковича до влади в результаті сфальшованих президентських та місцевих виборів.
Сам інститут виборів впав. З цього боку державна система стала застиглою – без зворотного зв’язку. Верховний Суд відтиснутий від рішення важливих справ. Конституційний Суд своїм актом реформування Конституції за зразком 1996 року відрізав собі шляхи відступу. Доля цього суду (точніше – персонального складу цього суду) намертво зв’язана з долею диктатури Януковича.
Якщо доля будь-якого судді вирішується в контрольованій регіоналами Вищій Раді Юстиції, то судова гілка влади заблокована цілком.
Так само заблокована парламентська законодавча гілка влади – регіонали, навіть народні депутати дозволили міліціонерам бити та викидати з приміщення народних депутатів – нехай і опонентів з опозиції. Цим вони відкрили ящик Пандори – завтра можна буде бити та викидати звідусіль самих нардепів з партії регіонів. Корпоративна етика не спрацювала, інстинкт самозбереження – також.
Отже – і з цього боку зворотний зв'язок суспільства з владою заблокований.
Істина, що на виборах нічого не буде вирішуватися – стає загальноприйнятною думкою. Через суди – теж.
Отже вертикаль рішень демократичної держави перевернута догори ногами. Якщо при демократичному устрої вертикаль рішень виглядає так:
1. Конституція
2. Закони
3. Укази президента
4. Підзаконні акти виконавчої влади
5. Підзаконні акти виконавчої влади відомчого характеру
При тоталітарній владі законодавча та судова гілка влади поглинаються виконавчою – ієрархія рішень виглядає так:
1. Таємні рішення президента
2. Відкриті рішення президента
3. Підзаконні акти відомчого характеру
4. Підзаконні акти виконавчої влади
5. Закони
6. Конституція
З цього випливає – усі рішення, крім таємних рішень президента та виконавчої влади – мусять мати додаткове тлумачення – як при радянській владі. Без додаткового тлумачення закони та конституція просто не діють. Для цього просто непотрібно особливих рішень. Досить усних розпоряджень президента та його довірених осіб. Все.
Так що на сьогодні рішення Печерського Суду (будь-яке!) не має НІЯКОГО значення. Адже Бульдозер влади може «проломити» будь-що. Просто влада хотіла розправитися з Юлією Тимошенко за більш «м’якими» правилами – через рішення районного суду.
Тепер влада відчуває, що вкрай потребує права та можливості закривати за гратами будь-кого без суду та слідства. Вже зараз суд над Юлією Тимошенко йде без захисників – і нічого.
Саме тому принциповим є не рішення суду – винувата чи ні Юлія Тимошенко – а чи можна її арештувати без суду, чи ні.
Чи будь-кого. Влада Януковича домагається можливості безсудної розправи – інакше перевернута вертикаль рішень тоталітарної влади не буде працювати. Бити депутатів вже можна – це з’їли. Наступний крок – право на безсудний арешт народного депутата.
Демократичного шляху повернення до демократії немає – це також стає загальноприйнятою думкою суспільства.
Владі конче потрібна безсудна розправа.
Бо на черзі – знищення малого та середнього бізнесу, пенсійної системи, граничне «спрощення» (дебілізація) народної освіти. Якщо школа заважає відкриттю казино чи елітного борделю – треба закрити школу. Чи лікарню.
Проте на шляху – невідомі, грізні підземні сили національної історії – може зненацька вибухнути.
Саме це стримує апетити влади Януковича. Моя присутність в Печерському суді підказує мені – що силовики, міліціонери НЕ ХОЧУТЬ розправлятися з народом. Їх готовність бити людей – дуже обмежена.
Жахливий момент будь-якої диктатури – коли силовики відмовляються чинити розправу – а народ це відчує. Коли усі люди у формі відвернуться – і кожний громадянин залюбки зможе пройти в президентський палац безперешкодно – як неодноразово це було в революційній Франції Х1Х сторіччя.
Саме тому в суспільстві поширюється думка про необхідність революції.
Корупцію в Україні можна зламати лише зі зламом самої державної машини та тотальної люстрації. Киреєвих та Зваричів мусять судити революційні трибунали. Ми підходимо до подій 1789 року у Франції.
Тобто, ми переживаємо ті колізії – про які Європа вже встигла забути.
Що нам робити – треба питати не у Саркозі чи Меркель, а у Мірабо чи Робесп’єра. Якщо взяти російські аналоги – то після фактичної безсудної розправи над Чернишевським у 1864 році – почала жити ідея індивідуального терору.
Терористична стадія боротьби виникає тоді, коли репресії стають нестерпними – а спротив суспільства в цілому ще не сформувався. Тобто – між часом безсудної розправи – та масовим рухом опору.
Вже лунають думки про можливість політичного терору в Україні – влада Януковича сама його провокує наосліп. Бо не помічає, що розпач змінюється на духовне піднесення спротиву.
Далі все піде згідно третьому закону Ньютона.