1. Сьогодні чекали судового засідання по справі Юрія Луценка в Печерському районному суді м. Києва.
Всі, проте, розуміли чисто політичний характер цього процесу.
Досить того, що прокурор (тобто, той таки президент Янукович) вимагали ЗАКРИТОГО ведення суду. Фактично так воно і було, бо по закінченні не впустили навіть адвокатів.
Значить, правосуддя Януковича тяжіє до «трійок» товариша Сталіна. Тільки тоді у трійку входили
- керівник НКВС;
- секретар обкому чи відповідного партійного комітету
- прокурор
Все.
Ось той ідеал, до якого намагаються дотягнутися керівники тоталітарної держави.
2. Що цьому сприяє?
Повна ліквідація поділу влади на три незалежні гілки влади – законодавчу, виконавчу та судову. Повне підпорядкування законодавчої та судової влади владі виконавчій.
Це і є тоталітаризм. Суспільство, держава поступово перетворюється на закриту систему, де керують не конституція, не закони, а усні рішення виконавчої влади, передусім Національного Лідера, який і батько, і суддя, і кат і хто завгодно.
3. У нашій суспільній свідомості ми ще живемо в демократичній республіці – насправді її вже немає.
Згідно історичній аналогії – перші римські імператори НЕ були монархами, а вважалися (формально!) першими керівниками сенату та республіки. «Принцепс» - так звали Октавіана Августа та перших наступних імператорів.
Зараз Віктор Янукович формально вважається «президентом» - як Гітлер вважався «канцлером», тобто прем’єр-міністром. Насправді, ні Октавіан у Стародавньому Римі, ні Гітлер у нацистській Німеччині не були тими, чим називалася їх посада.
Отже – Янукович є Хазяїном України, якому ні до чого ні Конституція, ні якійсь закони.
Тому боротьба за прийняття того чи іншого закону втрачає сенс.
4. З іншого боку – Віктор Янукович НЕ може у повній мірі насолоджуватися своїм станом – бо нема найголовнішої складової такої диктатури: вільного доступу засобів силового приборкування народу у цілому.
Він НЕ може зараз перейти до масових репресій одразу – бо владна вертикаль вибудувана лише формально. А для переходу до масових розправ потрібно мати масову підтримку у суспільній свідомості – а її нема. Нема також незалежності від зовнішніх чинників – Заходу та Росії.
Отже
– опозиція вже не може боронитися шляхом застосування закону та ненасильницькими засобами;
- влада ще не може перейти до масових політичних репресій.
Саме тому у цих умовах влада робить усе, що може – знищує економічні підвалини громадянського суспільства – сам інститут приватної власності у сфері малого та середнього бізнесу. Олігархи мусять знати, що завтра чи сьогодні черга обов’язково дійде й до них.
Скоро матимемо свого «Ходорковського».
5. У цих «ексклюзивних» умовах, як учора, біля Печерського суду – ми побачили картину спротиву такій владі.
Чечетов був правий: краща опозиція та, яка не прийшла до Печерського суду підтримати Юрія Луценка. Там були прапори лише «Народної Самооборони» та «БЮТ- Батьківщини». Інших не було.
Кого саме не було: тих, кого Чечетов похвалив за «хорошу політичну поведінку» - а саме «Фронту змін», «Нашої України», групи «За Україну», низки правонаціоналістичних організацій, які люблять не нині живих, а лише давно померлих героїв.
6. Юрій Луценко правильно зробив, що припинив голодування. Суспільство НЕ готове прийняти жертву смертю – бо заклопотане не так національним життям, як елементарним фізичним виживанням. «Для кімнатного слуги немає героя» - так говорить французьке прислів’я.
При тоталітарній диктатурі голодування втрачає сенс – так само, як і припинення роботи приватних підприємств.

Добровільна смерть підприємств та людей – це саме те, чого чекають від нас, громадянського суспільства.
7. Коротше кажучи – з нами грають не на виграш, а на знищення супротивника. У цих умовах грати за їх правилами – значить постійно програвати. Ми також мусимо порушувати правила, які вони нам будуть диктувати – бо триматися їх все одно буде неможливо – та і нестерпно.
Рейдерство, зокрема, це насилля над власністю за «законною» санкцією суду. Нам буде потрібно опиратися навіть «законним» рішенням проплачених чи заляканих судів – бо це – давно не суди у загальнолюдському розумінні слова. Якщо «президент» має лише назву такої посади, але не сутність – так і суди є не суди, а лише каральні органи диктатури.
Їх рішення по розоренню власників не повинні виконуватися.
8. Для знавців та любителів права: є в праві чіткі розрізнення «права» та «закону».
Правове рішення – це те, що захищає права громадянина від держави та іншого громадянина. «Закон» без права – це, як кажуть марксисти, «введена в закон воля пануючого класу».
Тобто – юридично оформлене свавілля.
Неправовий характер держави Януковича відкриває жахливий «ящик Пандори» боїв без правил з обох боків.
9. Якщо влада думає, що безправ’я буде мати місце лише з однієї сторони – вона жорстоко помиляється. Бої без правил зумовлюють відмову від голодування – але породжують нову для сучасну форму боротьби – підпільну діяльність.
Якщо влада хоче насолоджуватися повнотою влади та законною сваволею – то спокій їй буде тільки снитися.
10. У подібних обставинах люди вчиняють подібно. Нехай хтось із влади почитає історію російського революційного руху Х1Х століття. Там було багато чого повчального.
Адже, на відміну від радянського ладу, в сучасній1 Україні не вдасться ліквідувати приватну власність – отже і саме громадянське суспільство.
А напіввбитий ворог гірше незайманого.
11. Влада одного дня виявить, що вона НЕ має засобів для повного силового контролю – бо правоохоронні органи теж перетворюються на муляж – і будуть нездатні захищати диктаторів. Їм не бути сенсу покласти життя за чужі привілеї.
Якщо януковичам не вдасться знищити приватну власність громадян – їм не вдасться встановити тотальну диктатуру. Через те, що пострадянські диктатури існують, руйнуючи саму інфраструктуру як суспільства, так і самої держави.
Є таке визначення, як failed state, тобто «невдала держава».
Не зовсім вірно: це – degraded state тобто «деградуюча держава».
12. Політичний тоталітарний режим виживає – випалюючи національний грунт під ногами. Нищачи саму державу як таку. Промисловість вони вже зруйнували. На черзі
- національна школа усіх рівнів
- земельна власність та земельні відносини
- втрата, часткова чи повна, української державної території.
13. У цих умовах БЮТ-Батьківщина підтримує будь-які акти протесту та опору – навіть свободівські. На цьому етапі ми – ми союзники будь-кому, хто опирається диктатурі.
Не перестаючи нагадувати, що нас не влаштовує тоталітаризм будь-якого типу. Навіть етнічно-українського. Але радикалізм відношення до влади не передбачає екстремістських поглядів на майбутнє України.
Ми не ведемося на гру символами.Яка лише відволікає увагу.
Ми – передусім за повернення до демократичних засад українського суспільства. Нам не потрібен режим ні Північної Кореї, ні комуністичного Китаю.
14. Скоро, дуже скоро тоталітарна влада заговорить про «модернізацію української держави» та введення інновацій в українську економіку.
На це треба нагадати - є два шляхи модернізації:
- розвиток вільного підприємництва, та
- створення концтаборів та «шарашок» для спеціалістів – виконавців.
Це вже було – історичний досвід повинен підказати, що боротися проти цього треба заздалегідь. І спиратися тільки на себе. Саме у цьому випадку нам допоможуть.