Станіслав Овчаренко
1. Так вийшло, що день УПА, 14 жовтня, співпало з річницею заснування УПА. В цей самий день на Софіївській площі була запланована акція на захист української мови та проти експансії мови російської як другої державної.
Тягнибоківці презентували пам’ять про воїнів УПА, бачачи в собі їх нащадків. Очевидно, так воно і є. В усякому разі переважна більшість свободівців такими себе щиро і бачать.
Тягнибоківці зуміли учора стягнути з усієї України близько десяти чи трохи більше тисяч своїх прихильників. Це дійсно був зоряний час для Олега Тягнибока, хто б щось не казав. У людей дійсно світилися очі – вони змогли!
2. Революційний пафос був непідробний. Вони договорилися до впровадження революційного повстання, поки що не кривавого.
Цього слід було чекати. Серед прапорів на честь річниці УПА були лише а) національні б) власне УПА та в) „Свободи” Тягнибока. Промови були запальні – далеко не історіософічні. Навіть говорячи про минулі дні – весь час мали на увазі сьогодення. Правлячий режим Януковича настільки „допік” українське в Україні своїм московським шовінізмом – що можна було чекати навіть гіршого. Харківські угоди, передача Росії промислових підприємств, зниження такої ланки діяльності як контррозвідка проти Росії як іноземної держави – все це не могло не викликати зворотну хвилю спротиву.
Та загального співчуття такій боротьбі проти кремлівського засилля.
3. Очевидно – що уряд Януковича та партія регіонів тісно співпрацюють з тією ж „Свободою” чи в Тернополі (згадаймо вибори ще при Ющенко) – чи голосування членів тервиборчкому Київщини – членів „Свободи” за фальшовані списки „Батьківщини”. Де регіонами тісно співпрацюють зі свободівцями та „нашоукраїнцями”. Гучні заяви на мітингу та справжні дії вождів „Свободи” дещо розрізняються.
Якщо ми йдемо проти Януковича двома колонами – не потрібно підносити боєприпаси ворогуючій стороні заради загибелі політичного конкурента у власному таборі.
Отже – у Тернополі, Львові, Києві між ”Свободою” та партією регіонів є мовчазне взаємо порозуміння. Дев’ять десятих публікацій у пресі звернені не проти регіоналів та Януковича, а проти саме Ю. Т Тимошенко та „Батьківщини”.
4. Чому саме так? Тому, що Україна на сьогоднішній день не готова до збройної боротьби проти режиму Януковича на зразок УПА – але у мирній фазі боротьби „Батьківщина” як нешовіністична партія різко переважає „Свободу”.
Отже саме на мирній стадії боротьби головне завдання „Свободи” – знищити не так режим Януковича, як головного конкурента – „Батьківщину” – навіть руками самого „клятого режиму”.
5. „Свобода” хоче бути уособленням „Української України” – що засвідчив масовий мітинг біля пам’ятника Шевченкові.
Проте… партія регіонів ТЕЖ ЦЬОГО хоче, навіть жадає!
Чому так?
Саме тому, що „свободівці” навіюють своїм прибічникам, що для запобігання зраді – треба позбутися усіх не українців у владі, освіті та… бізнесі(!).
6. Ось той ключовий момент, який робить „Свободу” найбільш прийнятною для промосковської диктатури.
„Свобода” повинна своїм шовіністичним, ксенофобським екстремізмом НАЛЯКАТИ Південь та Схід України – аж до виходу їх зі складу єдиної держави. Звісно – що несамовиті заклики боротьби проти етнічних росіян чи євреїв повинні сконсолідувати такі ж шовіністичні настрої серед етнічних неукраїнців на Сході та Півдні.
І скористатися наявним суспільним підйомом, захопивши владу на частині України, зруйнувавши територіальну цілісність нашої держави. „Свобода” брутально, голосно перешкоджає акціям інших політичних сил, навіть спрямованих проти загального ворога.
Цим вони нагадують штурмовиків Адольфа Гітлера.
Крім „свободівців” – на мітингу нікому більше місця не було. Як у пам’ятника Шевченкові, так і на Софіївській площі, де „свободівці” не були головними організаторами.
7. „Свобода”, Тягнибок ніколи і не приховували, що вони НЕ демократи, не прибічники демократичного устрою держави. Тому великий натовп, велика колона викликала двоїсте відчуття : добре, що українці не мовчать і готові піднятися за свої національні права – але тривожно, що „свободівці” готові повторити шлях Німеччини 1933 – 1945 р.р. Більшість з них це навіть не усвідомлюють.
8. Що робити у таких умовах „Батьківщині” як головному об’єкту ненависті партії регіонів та „Свободи”?
Адже саме „Батьківщина” Юлії Тимошенко презентує не етнічний націоналізм, схожий на печерний шовінізм – а державний патріотизм для усіх українських патріотів будь-якої етнічної приналежності.
Батьківщина як ідеологічно демократична партія намагається уникати чвар між різними колонами, що йдуть проти режиму Януковича.
Даремно.
Неозброєним оком видно, що „Свобода” намагається УСІМА ЗАСОБАМИ знищити вплив „Батьківщини” та БЮТ – навіть за прямої допомоги партії регіонів. Приклади цього я привів. Проте ми не можемо перешкоджати антирегіональським діям „Свободи” – кожна акція проти режиму об’єктивно корисна для його повалення.
9. Отже потрібно радікалізувати діяльність самої „Батьківщини”, БЮТ – та боротися проти ОБОХ шовінізмів – як російського – так і українського. Час нацизму та фашизму минув. Партія регіонів теж не усвідомлює, що підгодовуючи політичних провокаторів проти БЮТ – вони ризикують остаточно втратити контроль над „підопічними” керівниками „Свободи”
- як свого часу німецький генштаб втратив контроль над зрадником Росії Леніним
- як свого часу єврейські та німецькі капіталісти втратили контроль над Гітлером.
10. Історично революційна боротьба завжди була „багатоколонна”.
Можна навести приклад історії єврейського народу перед утворенням держави Ізраїль.
До речі – перед проголошенням держави у 1948 році там діяли дві головні збройні угруповання: Хагана від керівництвом Робітничої Партії бен Гуріона – та „Лехи” під керівництвом правого діяча Менахема Бегіна.
Так що цілі боротьби – помірковані чи екстремістські – вимагали рішучих бойових дій як однієї, так і другої збройної сили.
Якщо режим Януковича буде повалений „Свободою” – можна сміливо передбачити
- скасування демократичних виборів – як у Януковича
- експропріація власників, яких у не правовий спосіб визнають „неукраїнськими”
- створять розкол самої української національної території
- доведуть країну до культурної та економічної самоізоляції
- розколять середній клас на „своїх” та „чужих” – за національною ознакою
В усякому разі правової демократичної держави годі і сподіватися.
Якщо вони такі нетерпимі ще ДО завоювання влади – що ж вони робитимуть після можливої перемоги?
Чи матиме така їх перемога якусь ціну для пересічного українця?