Станіслав Овчаренко
НІЧОГО! Підприємницький рух довів, що Україна – єдина, що не має значення – у якому куточку країни живуть громадяни України – та якою мовою розмовляють. Це підтвердили виступи вчителів та пенсіонерів: адже влада тисне на усіх однаково – бо намагається знищити середній клас та громадянське суспільство теж в усіх куточках України.
З цієї точки зору підприємцям Луганська, Донецька чи Севастополя НЕВИГІДНО, щоб громадянське суспільство нищили у Києві чи Львові – і навпаки. Адже у самій Росії середній клас та громадянське суспільство ВЖЕ знищені – і в Росії та Білорусії такого активного громадянського руху НЕМАЄ!
У цих умовах партія регіонів опиняється у морально-політичній ізоляції по УСІЙ Україні, особливо на Сході та Півдні, де роздратування проти них зростає. Зомбованість східно-південного населення виявилася НЕДОСТАТНЬОЮ – бо не зачепила найбільш активну частину населення – підприємців та інтелігентний пролетаріат.
ВО «Свобода» також залишилася у цих умовах «не при справах» – бо життя, точніше – виживання в умовах смертельного тиску влади не дає шансів для ксенофобів та антисемітів, якими є саме тягнибоківці. ВО «Свобода» відкрито заявила про свою небуржуазність та навіть антибуржуазність – що не співпадає з західним вектором розвитку України як держави.
Так що корінні інтереси регіоналів та свободівців співпали – вони могли отримати сенс власної діяльності та навіть існування – якщо вони покажуть, що основний сенс політичного життя України – це протистояння поміж ними і ніким більше. Тому картина протистояння була вигідна обом сторонам.
Ну, добре.
Але по конкретних проблемах такому протистоянню не було місця: свободівці хочуть знищити середній клас у «неукраїнській» його частині, регіонали – у будь-якій, повністю. Тому та і друга політичні сили вдалися до СИМВОЛІКИ політичного життя:
- свободівцям не подобається червоний прапор
- регіоналам не подобається прапор червоно-чорний.(Їм не подобається також і синьо-жовтий – але це вони відклали на майбутнє).
Ось і усе.
Мені згадалася одна народна (чи не зовсім) казка, яку я прочитав в дитинстві:
До обох братів приїхали обоє нав’язливих гостей – і їм так сподобалося бути у гостях, що ніяк не хотіли з’їжджати. І так і сяк – не з’їжджають!
Що робити?
Зі сторони їм порадили: поділити гостей по окремому братові. Тобто один гість гостює за запрошенням одного брата, а другий – другого. За домовленості один брат почав ображати гостя другого брата. Той вчинив так само. (Свого гостя начебто не чіпали). І наполегливо робили до тих пір – доки ті гості не втекли.
У нас – так само: регіонали причепилися до ворогів тягнибоківців – членів «Батьківщини» (кляті жиди!!!), а тягнибоківці – причепилися до прапору нафталінної партії Петра Симоненка. Тобто ці колеги по боротьбі між собою за пусту символіку нищать конкурентів своїх колег.
Щоб боротьбою за символіку відволікти увагу від справжньої боротьби проти розколу України як держави та утвердження неподільної влади олігархії по обидві сторони новоутвореного кордону всередині України.
Адже:
- Боротьба за повернення демократії та права на приватну власність об’єднує Україну;
- Боротьба за пріоритет тієї чи іншої символіки саме розколює Україну, консервуючи держкапіталізм В ОБОХ частинах України.
Адже:
- свободівці доводять, що «не українці» не можуть бути рівноправними громадянами України;
- регіонали доводять, що «галичани – не українці». Звісно – не на державному, а на «побутовому» рівні. Просто злощасна «лікарка» переплутала державний рівень з побутовим.
Боротьба з конкурентами своїх опонентів по домовленості дуже затишна як для свободівців, так і регіоналів.
Саме тому ми повинні УНИКАТИ в «символічних» битвах – вони контрпродуктивні.
До речі – у Туреччини теж червоний прапор. Туреччина – теж наш ворог через це?
До речі – червоний прапор виник у робітничому русі задовго до радянського ладу – у робітників французького міста Ліона в 1934 році під час повстання. Вони НЕ були комуністами. Як комуністами не були навіть паризькі комунари, якщо хтось цього не знає.
Зрілість демократичного руху та народу держави України – у спокійному ставленні до будь-якої символіки.
Саме у цьому
- втрата сенсу боротьби регіоналів та свободівців
- збереження територіальної цілісності демократичної держави Україна.
Все.