С. Овчаренко
Події у Львові були корисні та вигідні не лише регіоналам, але й свободівцям. Саме тому, що у майбутніх протестних подіях «Вперед» чи «Днях гніву» у Києві проти диктатури свободівці опиняться на узбіччі. Не тому, що вони проти таких подій взагалі, а тому – що не реалізується їх ідея етнічного націоналізму, простіше кажучи – шовінізму. Адже проти диктатури Януковича об’єднується не лише Центр та Захід – а також Схід та Південь.
Звісно – це не вигідно регіоналам, і вони цього не приховують. Складніше зрозуміти, що успіх майбутніх подій невигідний також і свободівцям. Адже ідея щодо «клятих жидів та москалів» не вписується ніяк у ці події.
Зараз дві події та фактори протистоять один одному:
- події з червоним прапором, та
- майбутні протестів акції в Києві та по обласних центрах.
Ці події мають протилежний зміст, сутність та цілеспрямованість.
Саме тому і регіонали, і свободівці мають спільну зацікавленість у неуспіхові як «Дня гніву», 14 травня так і акції «Вперед» на 19 травня цього року.
Що ж потрібно цим обом сторонам взаємного конфлікту?
Учасники «Дня гніву» та акції «Вперед» мусять з недовір’ям дивитися один на одного та звинувачувати один одного лише тому, що приїхали з різних регіонів та належать до різних національних меншин?
І усю енергію витрачати на поборювання один одного, послаблюючи тиск на спільного ворога.
В усякому разі – заходи «Свободи» не були спрямовані на успіх акції протесту 14 та 19 травня в столиці.
В таких умовах ми мусимо НЕЙТРАЛІЗУВАТИ негативний вплив львівських подій на стан опозиційних сил напередодні акцій протесту. Якщо він взагалі матиме такий вплив, на який розраховували регіонали та їх союзники.
Але ми не можемо оминути, як сказав мій друг Ш-ко, символічну сторону цієї справи – бо саме символи боротьби є мобілізуючими доля мас народу.
Справа ускладнюється зрадою одного символу української революції – помаранчевого прапора з боку Віктора Ющенка – та численними зрадами та чварами минулих літ в таборі національно-демократичних сил.
Тим не менше – єдність підприємницького та громадського руху потрібна,тим більше, що як підприємницькі організації, так і політичні організації опозиції нині утримуються від взаємної критики.
Адже залізна п’ята тоталітарної держави Януковича намагається плющити усіх, до кого дотягнеться.
Ми вже писали, що ахіллесовою п’ятою цієї диктатури є
- відсутність масової підтримки, та
- історична недоречність виникнення такої диктатури.
Для цього лише потрібен консенсус основних опозиційних сил, включаючи рядових свободівці, яким байдужі інтриги їх партійних верхів.
Підприємці зрозуміли, це стало зрозумілим майже усім, що без зміни політичного режиму прав приватної власності не досягти, і профспілкова боротьба не має практичного сенсу.
Згідно програмі акції «Вперед» на місцях потрібно створювати ініціативні групи опору – які мусять координувати свої дії НЕЗАЛЕЖНО від місця утворення – від Львова до Севастополя.
Шкідливі події у Львові не повинні стати на заваді загальноукраїнській акції протесту 14 та 19 травня.
В усіх заходах не слід забувати про долю політв’язнів – бо скоро можемо самі опинитися в тому самому становищі. Адже Сталін-диктатор виник не одразу навіть за радянської влади – через 12 років після Жовтневого перевороту у 1929 році.
Малопомітні шкідливі зміни у суспільному житті можуть привести до жахливих наслідків. Для тих, хто не слідкує за такими малопомітними наслідками посилення диктатури.
Вчимося історії!