Станіслав Овчаренко
Невинно раздавленные, вы славы не стоите!
В стране, где террор – государственный быт
Невинно раздавленным быть не достоинство
Уж лучше за дело раздавленным быть!
Игорь Бунич
На світі часто трапляються дуже дивні речі, на які ніхто не звертає уваги. Тому, що видимість часто живе не за законами предмету, а за власними «уподобаннями» – в залежності від спостерігача.
Одного разу прочитав, що «щур від хом’ячка відрізняється лише піаром». Саме тому існують науковці, експерти, які поновлюють у нашій свідомості правильні пропорції речей.
Карл Маркс казав: «Якби сутність співпадала б видимістю – не потрібна би була наука».
Саме тому останні події до та після 9 травня вимагають самого ретельного аналізу та «промислення».
Адже історичні, політичні події часто дуже важко передбачувані навіть для майстерних політтехнологів. В подіях у керівництві хвіст та собака часто міняються місцями. Адже і Гітлером також хотіли маніпулювати, коли призначали його канцлером 30 січня 1933 року. Його перемога на виборах не була вже така переконлива…
Нарешті, Майдан 2004 року теж був неочікуваним.
Все найважливіше часто трапляється одразу та несподівано.
Тому я б не поспішав, як Юлія Тимошенко, робити висновки, що акція 9 травня у Львові якось вдалася для влади.
Справа у тому, що дещо владі вдалося – але це насторожило громадськість – і навіть у масовій свідомості провокативний характер дій влади став досить очевидний.
Отже – збурити громадськість вдалося, а перенацілити її на протистояння «Схід – Захід» – навряд чи. Скоріше – це мобілізувало підприємницькі та інші громадські організації на посилення руху Опору – про що ми й писали ще у 2010 році після фальсифікації президентських, а потім місцевих виборів. Невгамовний тиск влади на підприємців та взагалі громадянське суспільство не стільки залякує, скільки ДРАТУЄ та усім нагадує – що спокійно відсидітися не вдасться.
Адже, коли проходив Податковий (вірніше, антиподатковий) Майдан – крайні радикальні націоналісти не мали застосування своїм ідеям щодо національної сегрегації – севастопольці та львівяни говорили однією мовою. Регіонали теж були ізольовані від підприємницького руху: ніхто не наважувався признатися, що він чи вона – регіонал(ка)!
І це – НЕ ЗАБУЛОСЯ!
Тоді вдалося налякати владу – і та тимчасово відступилася.
Але – лише тимчасово, бо тоталітарна влада НЕ може йти на будь-які поступки – бо порушується головний принцип – АБСОЛЮТНІСТЬ влади над суспільством. І, не дочекавшись доки Майдан сам вичерпає власну значимість – розігнали його, законсервувавши його сутність та значущість.
Юлія Тимошенко правильно наголошує, що не має ніякого значення відставка будь-якого окремого чиновника – міністра, чи навіть усього складу уряду.
Бо в тоталітарній країні є лише один уряд – президент Віктор Янукович. Усі інші інститути влади та окремі другорядні особи не мають ніякого значення.
Так що не потрібно УСЮ увагу зосереджувати лише на подіях 9 травня у Львові.
На наш погляд – події 22 листопада – 3 грудня 2010 року мають куди більше значення для часів правління Віктора Януковича.
Адже підприємці боролися за реальні власні інтереси та інтереси усього суспільства
Червоні та регіонали намагалися розіграти уявні, символічні теми для власного виступу – за ким правильніша історична спадщина, та чиї символи святіші. Тут «Свобода» вже була на своєму місці – і зіграла за сценарієм влади. Розумна Ганна Герман стривожилася, що мильна бульбашка «Свободи» луснула – і залишила на політичній арені справжніх ворогів існуючого політичного режиму.
Саме тому влада та червоні розпочали війну фото- та відеороликів на ТВ та в Інтернеті. Бо більшого змісту для висвітлення не можна було знайти.
Отже влада та справжня опозиція зробили загальну помилку: переоцінили вплив цих роликів на громадську свідомість.
Я щойно повернувся з Асамблеї ГО малого та середнього бізнесу, що відбулася в м. Вінниці 16 травня. Були представники з різних регіонів – як західних, так і східних – заради підготовки всеукраїнської акції «Вперед!» 19 травня 2011 року. НІЯКОГО впливу події 9 травня на наших представників вони не справили.
Скажу навіть більше: ми ці події майже не згадували. Крім… мене, та й то мимохіть.
Ця підготовка надто масштабна, щоб згадувати цю справді дріб’язкову провокацію. Як казав Володимир Ленін (негативна постать, але ДУЖЕ розумна) – «Якщо правильно поставлена партійна робота, то навіть провокатори зроблять більше корисного, ніж шкідливого».
Про цей захід – у наступній статті.
Досить лише додати, що усі, хто хоче дістатися Києва – не мусять посилатися на перешкоди з боку влади. Вони апріорі будуть. Отже – усі, кому дорога Україна – мусять дістатися Києва 19 травня БУДЬ-ЧИМ. Пояснення та виправдання не приймаються. Так прямо і вирішили.
Повторюю: події 9 травня майже не згадували.