Станіслав Овчаренко
1. У повсякденні ми якось забуваємо, що те, що ми поділяємо на предметні сутності – тобто „економіка”, „політика”, „культура” чи „психологія” – насправді вони так НЕ поділяються. Так просто зручно їх вивчати та аналізувати.
Тобто податковий кодекс чи Конституція України – то не є те, що ми повинні розглядати окремо. Умовність поділу часто нам заважає розуміти суттєве і в економіці, і в суспільному житті взагалі.
ВОНИ ХОЧУТЬ:
2. Давайте себе спитаємо: що саме хоче влада Януковича та сам Янукович? Яка кінцева мета? Ясно: абсолютна диктатура – як у Росії. А ще краще – як у Білорусії.
Навіть – саме в Білорусії, а не в Росії. Кінець-кінцем Путін не наважився на третій строк президента.
А Лукашенко – не зупинився! Отже – він пацан крутіший!
Проте і за тим, і за тим – кладовище їх ворогів – вбитих політиків, журналістів…
А у Медвєдєва – нема такого кладовища. І у Януковича теж начебто нема…
Отже – владі треба ПРИСТОСУВАТИ УСЕ економічне та політичне життя України до затишного ВЛАСНОГО існування.
Тобто – зробити політичну та економічну реформу НЕЗВОРОТНОЮ для демократичних засобів усунення наслідків панування Януковича. Зробити такі зміни у економіці та владі – щоб ніякі демократи не змогли демократичним шляхом їх демократизувати. Загнати громадянське суспільство у глухий кут, де його можна просто ЗНИЩИТИ.
3. Отже мета – перейти до гранично спрощеного способу керування державою – як у країнах, де існує так званий „східний засіб виробництва”, відомий ще зі Стародавнього Єгипту та відомого у Північній Кореї.
Це – стан, коли існує легітимно лише державна власність, а приватна – лише з дозволу можновладців. Таке саме існує також у сучасному комуністичному Китаї. Не треба зважати на існування китайських мільярдерів чи мільйонерів – їм ДОЗВОЛЯЮТЬ бути ними.
Завтра можуть і не дозволити.
Перебільшуємо? Аж ніяк. Давайте поміркуємо: що саме хоче отримувати Янукович та його кліка? Бізнесовий дохід з усіма його ризиками? Ні, очевидно, не так виховані – вони хочуть мати чиновницьку РЕНТУ – тобто бути відстороненими від самого процесу виробництва (чи воно їм потрібно? Ні!). але регулярно та гарантовано отримувати „своє” за саму присутність при владі.
4. Чомусь при аналізі можливого майбутнього (бажаного!) ми не враховуємо російське та донецьке сьогодення.
Про російське ми майже щодня пишемо під рубрикою «Россия – вы этого хотите?».
Як бачимо – ми мало ще пишемо про донецькі будні ще за часів Кучми та Ющенка. Треба ввести (і введемо) рубрику „Всё будет Донбасс?”.
Адже контури ідеалу Януковича – саме в Донбасі. Купка надбагатіїв, решта злиденного деморалізованого населення та середній клас у шурфах шахт, поміж териконами, та під асфальтом. Якщо старанно закопувати у землю середній клас – решта населення буде знаходити щось позитивне у такій східно деспотичній владі. Адже буде шукати не свободи та заможності – а милості.
5. Отже – громадянське суспільство або дасть відсіч, або буде знищене. Все.
Саме тому громадянське суспільство концентрує у собі найкращу частину українського суспільства – дієву, активну та освічену. Різносторонню.
Проте треба сьогодні уникнути БУДЬ-ЯКОГО співробітництва з Януковичем – він не зацікавлений у самому існуванні громадянського суспільства як грунту для утворення незалежних політичних партій.
Ніякої довіри Януковичу! Нагальне бажання Януковича – позбутися не тільки опозиції – але також і середнього класу як питомого середовища для існування незалежної думки та незалежної особистості. В Донбасі це майже вдалося.
Саме тому, як вірно зазначила Наталія Королевська – завдання влади Януковича – не просто грабунок, а перетворення підприємців у потенційних злочинців, з якими можна не рахуватися. Перший крок – створення нестерпних умов для підприємництва.
Ні, підприємництво прямо не заборонять – але зроблять підприємці залежним від свавільного дозволу будь-якого чиновника.
Це – основа для сталого режиму вилучення з бізнесу чиновницько-кримінальної паразитичної РЕНТИ.
„Домовитися” з владою НЕ ВДАСТЬСЯ.
Янукович – куди послідовніше Леоніда Кучми, він хоче не просто прибутків як той екс-президент – а повного контролю над вітчизняним бізнесом.
Для цього потрібно зовсім перестати залежати від волі виборців – коли рейтинги не будуть мати аніякісінького значення. Як в Росії та Білорусії. Закон про вибори це доводить.
Для цього повністю підпорядкувати суди по усій країні. Це – зроблено або майже зроблено. Зараз лунають перестороги з боку СБУ – щоб у пресі та інших ЗМІ не знали про їх оперативні дії проти журналістів та політиків.
За законами жанру – перетворення відкритого суспільства у закрите – починається наступ на право приватної власності для українських громадян.
6. Остаточний удар по демократії – зміна конституції з допомогою „мертвих душ” „тушок”. Отже саме така зміна конституції не менш небезпечна, ніж прийняття Податкового Кодексу.
Сергій Соболєв говорить, що навіть після змін до конституції – уряд не знатиме, що робити – треба знову ухвалити в парламенті та піти на вибори президента та парламенту.
На нашу думку для Януковича зараз нема нічого неможливого – це вже довели ще з часу президентських перегонів та підлої зради Віктора Ющенка.
7. Отже – зміни до конституції можна ПРОДАВИТИ через Верховну Раду. Як кістку собакам – підкинуть продовження терміну депутатства до 2015 року (в рішенні – не на ділі!). Потім – одноособова диктатура Януковича.
У цих умовах – підзаконні секретні акти президента превалюватимуть над явними, ті – над законами. А ті – переважатимуть положення Конституції.
Це – класика встановлення тоталітарного режиму.
ВОНИ (НЕ) МОЖУТЬ
8. Але я дотепер писав, чого вони ХОЧУТЬ.
Тепер – чи можуть. Якщо коротко – не дозволимо – не зможуть, дозволимо – зможуть.
Є досить чинників, що вони не зможуть:
Януковичі НЕ наважаться на масові репресії – за плечима слабнучий союзник – путінська Росія. Коли міжнародна соціалістка Анжеліка Балабанові спитала Леніна – чому той не організовував революцію в Італії (та на той час була найбільш готова до революції) – Ленін вказав на те, що у Італії обмаль хліба та мало вугілля – тогочасної „нафти”. Тобто нема дарового ресурсу. В Україні теж НЕМА дарового ресурсу. Отже ніяк підгодовувати фанатиків закритого суспільства.
Україна ніколи не мала історичної традиції монарха-диктатора.
Україна складається з історично різних частин – які до цього належали до різних імперій та з різними історичними традиціями
Україна цілком може протистояти „донбасизації” України – регіонами не випадково усюди ставлять кадри саме з Донбасу. Це – слабка сторона диктатури – їх висуванці майже всюди – чужі. Центральна та Західна Україна мають досить вагомий прошарок малого та середнього бізнесу та населення зі сталими західнохристиянським традиціями.
Україна повинна усвідомити – чим раніше вона прокинеться – тим легше буде повалити режим, який в принципі не можна реформувати.
Звісно – Податковий Кодекс – це декрет влади завойовника – і НЕВАЖЛИВО, що там записано. Навіть якщо туди переписати кодекс найліберальніших країн.
Це не має НІЯКОГО значення. До речі – як і вибори.
Так що – нічого не робити?
Ні, звичайно, навпаки, чіплятися за будь-яку зачіпку – але пам’ятати, що боротьба за справедливий Податковий Кодекс та за Конституцію – це частина боротьби за повалення влади Януковича.
Все одно їх руками нічого доброго зробити не можна. Все залежить зараз не від змісту законів, а від складу їх виконувачів.
Отже – 7 (чи коли призначимо) жовтня до Верховної Ради чи Майдану повинно приїхати, прийти припливти чи прилетіти якнайбільше свідомих громадян – особливо підприємців – все одно не дадуть нормально працювати, та і домовитися неможливо буде.
Останнім, заключним аргументом повинно стати – вимога відставки президента та уряду.
Без них тушки щезнуть самі.
„Як роса на сонці”.
Тоді Україна дійсно „ще не вмре”.