Порушення прав людини і громадянина в Україну з боку влади набуло настільки масового характеру, що стає необхідним прийняття невідкладних заходів з відновлення цих прав в усьому їх обсязі. При цьому важливо враховувати, що це неможливо зробити ні за допомогою української правоохоронної системи, включаючи суди, оскільки вони самі є джерелом порушення цих прав, ані за допомогою представницької влади.
В українському законодавстві передбачено лише один механізм відновлення прав за даних умов. Це – повстання. Можливо, для багатьох інформація про те, що українським законодавством передбачено право на повстання, є певною несподіванкою, тому наведемо юридичне обгрунтування цього факту. Відповідно п. 1 ст. 9 Конституції: «Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, є частина національного законодавства України».
У преамбулі Загальної декларації прав людини, що є складовою частиною української правової системи, записано: «… беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії І гноблення; … ». Загальна декларація прав людини у відповідності п. 5 ст. 55 Конституції: «Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.»
Тим самим українським законодавством визнається як право на повстання, так і вимушеність і необхідність повстання як до останнього засобу захисту українськими громадянами своїх прав. Важливо відзначити момент, що українським законодавством не регламентується розмір території, на якій відбувається повстання, тобто право на повстання може бути реалізовано як у масштабі України, так і в масштабі села чи міста. Наявність даного права не суперечить Конституції, тому що список перерахованих в ній прав не є вичерпним.
Ст.22 «Право і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.»
Важливо врахувати той момент, що громадянам України, які реалізують своє право на повстання, не може інкримінуватися ст. 109 Кримінального Кодексу України «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади», – оскільки право на повстання реалізується не в цілях повалення або насильницької зміни конституційного ладу, а, навпаки, з метою його збереження.
Більш того, прямим обов’язком усіх державних і муніципальних органів, включаючи силові структури, типу МВС та СБУ, є відновлення законності. Включаючи безпосередню участь у повстанні, якщо це повстання спрямоване на відновлення конституційного ладу. При розгляді питання про повстання важливо з’ясувати, що юридично є вищою цінністю української держави і хто є джерелом влади в українській державі.
Ст. 3 Конституції: «Людина, її життя і здоров’я, честь І гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».
Іншими словами, Конституція втрачає сенс, якщо в Україні відбувається підміна її вищої цінності, якщо система української державності не буде орієнтована на користь її громадянам, на реалізацію їх прав і свобод. Всі органи державної влади зобов’язані визнавати, дотримуватися і захищати права всіх громадян України.
Ч. 2 ст. 5 Конституції: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ». Оскільки джерелом влади є народ, то систематичне порушення прав і свобод громадян України державними органами є незаконним привласненням та захопленням влади, що належить народу, посадовими особами державних органів.
П. 3,4 ст. 5 Конституції: «Право визначатися і змінювати Конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу».
Існуюча в даний час в Україні система беззаконня створена і постійно підтримується розстановкою відповідних кадрів на ключових посадах. Мета цієї системи – забезпечити розширення фактичної влади чиновників шляхом порушення ними законності. Якщо змусити українських чиновників дотримуватися законності, то їх реальна влада зменшиться, як мінімум, на порядок. На жаль, ця система беззаконня підтримується насильством шляхом використання правоохоронних органів як репресивного апарату, що дає підстави стверджувати: привласнення і утримання влади в Україні здійснюється чиновницьким апаратом насильницьким шляхом.
За українським законодавством народ має право реалізувати своє право на повстання лише за наявності підстави у вигляді порушення його прав. При цьому повинно бути очевидно, що ці права фактично не охороняються владою закону, доказом чого є масовість порушення прав. Реалізація права на повстання без наявності такої підстави має кваліфікуватися як зловживання правом.
Асамблея ГО малого та середнього підприємництва