1. В «Дурдомі» з’явилася стаття як відгук на акцію «Вперед!», яку очолює Асамблея ГО малого та середнього бізнесу. Під час київської акції виступив із запальною промовою голова групи «Искренность».
Відразу скажемо – ми не знаємо достовірно морально-психологічний1 склад та ідеологічні засади діяльності такої групи з Донбасу.
Але ми знаємо напевно: захоплення автора статті в «Дурдомі» дещо насторожує.
Звісно – мотиви такого захоплення ми добре розуміємо – нам теж набридла «карнавальність» виступів націонал-демократів, до яких, проте, самі належимо.
2. Отже, якщо говорити просто та ясно – є велика надія, що проти биків Януковича в уряді, парламенті та правоохоронних органах виступлять жорсткі хлопці, які на удар відповідатимуть ударом.
Фізичним.
Давайте розберемося:
3. Тут ми маємо декілька моментів – які в людській історії зажди виявлялися неодмінно.
Думка використовувати в революційному русі кримінальних злочинців та надто гарячих хлопців часто приходила ідеологові анархізму Михайлу Бакуніну ще в Х1Х столітті. Микола Некрасов, російський революційний поет (до речі – і мільйонер!) – бідкався:
«Дело прочно
Когда под. ним струится кровь…»
Далі – у тих самих віршах жалівся:
«Буйных мало!»
Так що Бакунін проголошував необхідність «разбойного элемента» в революційному русі.
Щоб добряче розгойдати ситуацію в Російській імперії.
4. Що ж було далі? Таким «розбійним елементом» був «чудовий грузин» (згідно Леніну) – Коба, Йосип Джугашвілі – кумир усіх жлобів світу.
Проте одразу постає питання КОНТРОЛЮ над діями цих «чудових» хлопців з боку революційного керівництва ще до захоплення державної влади. Як плату за пограбовані гроші Ленін «кооптував» до ЦК партії більшовиків Сталіна. Це призвело до загибелі не тільки мільйонів людей – але, наскільки можна вірити історикам – до загибелі самого Володимира Леніна.
5. Більшовики під час громадянської війни весь час боролися з «отаманщиною» - ні перед чим не зупиняючись. Як я думаю – вони діяли правильно: під час справжньої громадянської війни «розбійний елемент» більшовикам доводилося нещадно розстрілювати – бо інакше не вдалося б створити багатомільйонну Червону Армію.
Під йменням «отаманщина» розумівся звичайний бандитизм.
У результаті – під керівництвом Леніна та Троцького вдалося у 1919 році створити регулярну дисципліновану армію.
Білі армії Денікіна та Колчака не наважувалися розстрілювати власних розбійників – через що стали стрімко розкладатися – аж до недисциплінованого натовпу.
Лише Врангелю (не росіянинові, не українцю!) вдалося впоратися з бандитизмом – але було запізно.
6. Так що у кращому випадку кримінальних учасників революції ДОВЕДЕТЬСЯ усувати силою аж до фізичного знищення. Бо інакше саме ці кримінальні елементи переб’ють революціонерів.
Сталін – це кримінальник, який винищив «класичних» революціонерів.
Разом з ними – також вчених, поетів, філософів…
7. Маємо інший, позитивний ізраїльський досвід ставлення до складу революціонерів, що виборювали незалежну єврейську державу. Це можна взяти з книги Ієрухама Кохена «Нотатки ізраїльського офіцера».
Так от: єврейські переселенці до Палестини спочатку створювали фермерські господарства. Далі – кооперативи (мошави). Але запеклість боротьби з арабськими нападниками примусили створювати загони самооборони під йменням «Хагана» (яка стала основою Цахалу Армії Оборони Ізраїлю).
8. Так от: чи використовували хаганівці «розбійний елемент»? Адже з утворенням Хагани краще було створювати не кооперативи (мошви), а комуни (кібуци). Тобто до господарської та навчальної функції додалася військова – оборонна. Там були військовозобов’язаними були не лише чоловіки, але й жінки – що стало пізніше характерно для Цахала.
9. З самого початку керівники Хагани різко обмежили сам вступ до Хагани навіть рядових бійців. До них висувалися досить високі умови:
- військова підготовка
- закінчена середня освіта
- ідеологічна вмотивованість дій у лавах Хагани.
Це робилося для того, щоб загони самооборони ніяким чином не перетворювалися на шайки, банди, та все таке інше. Керівники Хагани ще до проголошення Ізраїлю свідомо готували власну армію до ролі армії національної.
Щоб потім не розстрілювати неслухняних – їх спочатку виганяли з армії.
Це було ганьбою…
Адже Хагані протистояли
- англійська колоніальна адміністрація
- арабські банди (там такого відбору не було…)
- наступаючі німецькі війська під час Другої Світової війни.
10. Так тимчасові переваги використання надто гарячих хлопців (якщо бути чемними) сильно переважуються саме поганими наслідками – дуже важко втримати над ними ненасильницький контроль.
Віктор Суворов писав, що кращими воїнами є не бандити, а звичайні селяни та робітники, яких навчили військовій справі.
Або вправам по самозахисту.
Петро Врангель скептично оцінював донських козаків як силу проти Червоної армії: ті, як селяни, не хотіли діяти поза власними станицями. Денікіну та Краснову важко було направляти козаків у внутрішні регіони Росії – вони там відчували себе чужими. Так що і Врангель виявився правим.
Висновок:
Треба спиратися не на колишніх кримінальників, а на звичайних громадян, яких, проте треба навчити прийомам самозахисту. Дисциплінованість звичайних людей переможе стихію войовничих неадекватів.