Станіслав Овчаренко
1. Коли був Жовтневий переворот – багато, хто цього не помітив. Як писали – в день перевороту працювали ресторани, театри, кіно. Відбувалися бали…
Найважливіше частіше всього відбувається непомітно. Отже від першого непомітного акту трагедії до викопаного рову для десятків тисяч розстріляних проходить якийсь час по поступових етапах. Не раз ми писали, що Голодомору передувало багато подій, у кінці яких видно не тільки причину, але й провину потенційних жертв геноциду.
Але й були прозорливці: було таке подружжя талановитих письменників та філософів – Дмитра Мережковського та Зінаїди Гіппіус, які схаменулися дуже рано: як тільки їм наприкінці 1917 року заборонили виїзд у Фінляндію на лікування – вони ясно зрозуміли – що таке комунізм як закрита соціальна система – і доклали відчайдушні зусилля, щоб втекти від влади більшовиків.
Зробили це хитро: щоб виїхати з Петрограда – вони записалися виступати перед червоноармійцями – і відправилися з частинами Червоної Армії з міста.
Потім відірвалися від військової частини – і взимку, у 20-градусний мороз,під Новий Рік, майже без нічого – дременули через радянсько-польський кордон – до Парижа.
Мені часто було приємно читати про успішні втечі з «радянського раю» – чи то про Бориса Бажанова, чи про сім’ю Солоневичей…
Дуже вже приємно читати про щастя людей, які врятувалися від суцільного жаху.
2. Таке читання привело до думки, що супротив тоталітарній системі опиратися надзвичайно важко – саме через цілковиту відсутність інституту приватної власності та повної відсутності прав окремої особистості. Виходить, що при успіхові тоталітарної системи – доведеться довго-довго чекати – поки вона сама зсередини згниє і відпаде сама – як СРСР у 1991 році. Але для такого самознищення потрібно не менше двох поколінь втраченого нормального життя.
3. Отже – щоб перешкодити потраплянню у «чорну діру» закритої соціальної системи – її треба крушити на далеких підступах.
- Як це зробили німецькі офіцери, вбивши в 1918 році Карла Лібкнехта та Розу Люксембург
- як це зробив Аугусто Піночет у в Чилі в 1973 році.
І німецькі офіцери, і Аугусто Піночет були страшенно жорстокі та несправедливі. Проте загибель десятків тисяч комуністів та співчуваючих зберегли життя мільйонам людей в Німеччині та Чилі.
Вони нанесли превентивний удар по скасовуючим підвалин громадянської свободи.
Не секрет, що превентивний удар Гітлера по Сталіну перешкодило світовій революції та навалі більшовиків на Західну Європу.
Історія – як кубик Рубіка – її можна розглядати з несподіваних раніше сторін.
4. Отже – після хаосу покидька Віктора Ющенка ми маємо диктатуру Януковича.
Що – така диктатура не є небезпечною? Але Податковий Кодекс від Януковича – це не намагання скасувати приватну власність в Україні? Що з цим робити?
Якщо ми маємо багатий світовий історичний досвід – ми повинні реагувати не тільки на сьогоднішні загрози – але й на майбутні.
Зокрема – не треба надто довго терпіти сваволю влади, якщо ми знаємо, що вона хоче повернення до тоталітарної системи радянського чи китайського зразка.
Адже наочно видно, що партія регіонів вперто та послідовно хоче відтворення тоталітарного режиму
- скасування приватної власності
- експропріація землі у селян та української держави
- прийняття кріпосницького Трудового Кодексу
- прийняття грабіжницького Житлового кодексу
- прийняття законів, за якими будь-який протест трактуватиметься як акти тероризму.
Але це стало можливим саме через скасування системи стримувань та противаг – поділу влади на три незалежні гілки, які походять навіть не від Монтеск’є, а з античних часів.
Зараз перед демократичним рухом стоїть не цілі якоїсь складної для розуміння ідеології – а повернення до норм демократії:
- поновлення поділу влади на три незалежні гілки
- відтворення парламентаризму
- незалежність суддів від інших гілок влади
- свобода слова та основних прав людини
- захист інституту приватної власності
- перехід від призову до контрактної армії
- заборона катувань в закладах правоохоронної системи
На цьому шляху до поновлення демократії ми вимушені визнати, що демократичного шляху для цього вже немає. Бо в принципі не існує системи вільних справедливих виборів.
Отже – залишається революційний шлях.
При цьому наше завдання полегшується тим, що
- у нас нема дешевого дармового природного ресурсу
- світова політична кон’юнктура повернулася не на користь світових диктаторів
- поступово зникає природний тил диктатури Януковича – путінська Росія
- Україна – багатополюсна політично – не можна створити рішуче домінування однієї частини України над іншою.
- Яскраво антиукраїнська політика Януковича мимоволі згуртовує як демократичні, так і національно-визвольні рухи. Національно-визвольна боротьба дасть нам між тим і визволення від залишків тоталітарної системи минулого.
Протестні настрої і українському суспільстві сильні та масові – залишається лише згуртувати людей навколо простої ідеї – визволення України від узурпаторів.
Так, між іншим, було в ХУ1 столітті в Нідерландах. Боротьба проти іспанців переросла в буржуазну революцію – першу в світі.
Але для цього ми мусимо бути згуртованими в дисципліновану політичну армію. За прикладом наших супротивників – регіоналів.
Вони навчилися у нс пропаганді, агітації
Ми повинні навчитися у них організації.
Інакше знову, як Мережковським, нам доведеться тікати з України як біженцям.
Але сьогодні багатьом з нас нікуди тікати – треба захищати державу тут.