С.О. Політичні шашки Ноздрьова з Банкової. Який сенс має перемога опозиції на виборах?

Коли ми кажемо, що ці вибори нічого самі по собі не вирішують – це не значить, що ми не повинні приймати в них участь та не намагатися отримати на виборах максимальну кількість голосів – а, отже, і кількість виграних місць у Верховній Раді.

 

Зовсім ні: ми лише хочемо сказати, що нинішня влада Януковича діє за правилами кримінального світу, які звикли грати нечесно, міняти правила по ходу гри, взагалі знущатися з «партнера», якщо той неозброєний та слабкий.

 

Це буде щось схоже на гру Ноздрьова з Чичиковим у шашки – коли Ноздрьов майже не набив морду гостеві, коли той викрив шахрайство. Так що у Януковича є літературний прототип, добре змальований Миколою Гоголем у «Мертвих душах».

Нас не обходить – чи читав Янукович Гоголя, чи ні – це йому зайве: Ноздрьов, напевне, теж нічого б не чув про Пушкіна, наприклад…

 

Ні – ми мали на увазі, що САМА ПО СОБІ передвиборча боротьба буде зручним майданчиком для консолідації руху опору, не лише чисто політичної чи інформаційної складової – але й силової.

Не втомимося повторювати – проти «мельника» «саламатіна» чи «лук’янова» мусять виступати аж ніяк не милі Ірина Геращенко чи Олена Шустік, наприклад. Ні, проти саламатіна» та подібних з нашої сторони повинні виступати люди в тих самих вагових категоріях.

Маю на увазі вагу чисто фізичну.

 

Якщо така складова не буде прийнята до уваги – все інше втратить сенс.

 

Крім силової складової – є ще одна складова: фінансова. Без фінансового ресурсу немає взагалі нічого. В СРСР політика та самостійна культура взагалі закінчилися, коли розгромили НЕП – тобто залишки права на приватну власність.

Саме тому нинішня влада в цьому питанні йде двома шляхами:

-  нищить національний капітал, як джерело коштів для руху опору

- інтенсивно намагається скомпрометувати саму ідею фінансування з-за кордону.

 

Якщо додати, що влада ще на стадії підготовки до виборів хоче зачистити можливих кандидатів від опозиції – то картина узурпації влади стає повною.

Саме тому так звані «нові лідери для нової країни» - це ті «лідери», яких НЕ будуть переслідувати, їх влада буде «не помічати».  Їх влада запрошує на ЗАЧИЩЕНЕ від опонентів політичне поле, від чого воно припиняє бути власне політичним.

 

Дещо треба сказати про КПК цих авторів. Усі, як глядачі у цирку, не помічають малесенькі шпаринки, через які узурпація диктатури повзе тихо але грізно. Адже розпочати справу прокурор може, просто зробивши запис у якомусь журналі. Звісно – через слідчого, якого прокурор може притягти через непокору до кримінальної відповідальності. І тихенько, нікого не повідомляючи, розпочати слідчі дії – арештовувати, робити обшуки і таке інше.

 

Рух опору повинен,хоче-не-не хоче, призвичаїтися до арештів та навіть тортур як практики керування державою Януковича. Ще жодна диктатура не обходилася без репресій проти політичних супротивників. Сказавши «а» - влада буде вимушеною проговорювати усі літери політичного алфавіту.

Ми повинні це розуміти.

 

Звісно – зі загостренням боротьби коло приймаючих участь у боротьбі буде зменшуватися. Але коло співчуваючих та помічників, навпаки – збільшуватися.

Саме тому ми повинні працювати у межах КОД, але розуміти, що не всі зуміють витримати напругу боротьби та відійдуть на протилежний бік.

 

Тут мусується тема «зняття парламентської недоторканності народних депутатів». І дуже часто будуть вказувати на деяких справжніх покидьків з їх середовища. Але у цьому питанні є фундаментальні речі світового політичного досвіду. Парламентська недоторканність є запобіжником від встановлення одноосібної диктатури. Це розуміли і в античній Греції, і Стародавньому Римі, і в середньовічних містах.

Якщо втратити пильність, то перед важливими рішеннями (якщо такі залишаться) в Верховній Раді перед будівлею ВРУ будуть шикувати автозаки для депутатів, що не так проголосували.

Неймовірно?

 

А втрата влади, яка спричиняє переїзд з Межигір’я до Лук’янівського СІЗО – це ймовірно?

 

Команда Януковича виграла владу тому, що в усі часи, навіть за президентства Ющенка та прем’єрства Тимошенко Донбас був вотчиною регіоналів і помаранчевих туди не пускали. Замість того, щоб подавлювати кримінальний світ, навіть Юлія Тимошенко у 2005 році намагалася в Донбасі миритися з регіоналами та навіть самим Ахметовим. Тобто «Схід та Захід разом!», не помічаючи, що цивілізацію Заходу не можна сполучати з кримінальним та диктаторським світом Сходу.

Вони  внутрішньо несумісні.

 

Тому нинішній рух опору мусить мати хоч частину території України, де регіонали не почувалися б затишно. На сьогодні у нас такої території немає.

 

Тепер Юлія Тимошенко спокутує гріх марного «примирення». З кримінальним світом примиритися НЕ МОЖНА – бо усіх інших вони розглядають лише як речовину для використання.

Тобто вибори, виборчий процес – це одночасно і гра за правилами, і гра за НАМИ зміненими правилами, якщо наш «опонент» їх порушить.

 

Але вважати, що Кличко це ймовірний кандидат від опозиції НЕ МОЖНА! Він – не наш, і швидко порозуміється з Банковою. Потрібен такий мер міста Києва, який би СОБОЮ закрив протестуючих киян від «беркутів» центральної влади. Тобто – нам потрібен лідер з СІЗО чи намету, не інакше. Кличко ні там, ні там не був помічений.  

   Взагалі, треба мати «план Б» на випадок, якщо політичний Ноздрьов з Межигір’я знову знахабніє.