Станіслав Овчаренко. Враження після Форуму Об’єднаної Опозиції. Як беззбройні миші будуть їсти озброєну кішку? (фото)

Впало у вічі, що не говорилося про

-  самозахист самої опозиції

- заходи протидії фальсифікації виборів

- про Єдиний Список від КОД.

 

Навколо форуму на Михайлівській площі майже не було правоохоронців – наче їх немає у природі.

Якщо ми на війні як на війні – то затишшя завжди обіцяє особливо велику бурю. Перед тим, як рубонути по шиї бика, його трошки можуть заспокійливо погладити…

Атмосфера навколо Печерського суду під час процесу над Юлію Тимошенко та Юрієм Луценком повинна була багатьох наштовхнути на роздуми. Те саме буде під час виборів.

 

Взагалі кожне явище можна описувати досить просто, незважаючи на «складність» ситуації.

Будь-що в природі складне за змістом та просте за функцією. Тоді таке явище, така система витривала.

   

Дійсно, як на наш погляд, у першу чергу потрібно думати про те, ЯК перешкодити передвиборчі фальсифікації та отримати бажаний результат.

А ще, що ще найважливіше, примусити існуючу владу визнати свою поразку та піти геть.

Останнє – найголовніше: ніхто нікуди йти не збирається, вони не самогубці.

Вони у владі продемонстрували, що можуть крутити законом та конституцією як циган сонцем – і не зупинятися ні перед чим.

 

Так що питання: як беззбройні миші будуть їсти озброєну кішку – залишається.

Повторимо – Майдан майже неможливий, а якщо можливий – він неефективний супроти існуючого неототалітарного режиму.

 

Проте такий Форум Об’єднаної Опозиції мав сенс саме у такому форматі та з такими цілями: ЩО хоче опозиція, рух опору у разі перемоги над ворогом, над «окупаційною владою».

Тобто треба було звернутися з двома посилами:

-  Рух Опору таки дійсно Об’єднаний вперше за 20 років

- Рух Опору діє в інтересах левової частки українського суспільства.

 

Це потрібно було визначити та проголосити. Що саме буде зроблено.

Все добре.

 

Проте ми реалісти і розуміємо, що влада Януковича теж все розуміє і вживає власні заходи – від погроз до підкупу. Від засмічення інформаційного простору – до прямих кримінальних репресій.

Це – однозначно.

 

Деякі успіхи у боротьбі з рухом опору таки спостерігається:

Існують проекти Кличка, Королевської, Ляшка, Гриценка, які покликані розмивати згуртованість лав опозиції навколо КОД’у.

Неясною залишається ситуація щодо виборів мера Києва.

 

Існують так звані громадські рухи, які хочуть «проконтролювати» висування кандидатів від позиції (Рухи «Чесно» «Нові лідери – новій країні» чи ще щось). У цих бажаннях «чесні» та «незалежні» хочуть того ж самого, що і влада, яка теж буде «контролювати» висування кандидатів від опозиції.             

 

Якщо прослідкувати еволюцію Об’єднаної Опозиції від Софіївської площі до Михайлівської – то впадає у вічі саме відпадання нестійких від такого фронту об’єднаної опозиції.

На Михайлівській площі не було Кличка, Гриценка та Королевської. На сцені було куди менше лідерів, ніж на попередній зустрічі.

 

І це – добре. Форум на Михайлівській площі мав більш робочий, конструктивний характер. Перелічені пункти, які згадано, свідомо уникнуто – потрібно дати було сигнал суспільству. Якому не обов’язково поки що знати про тактику протидії заходам нехорошої влади…

 

Це буде обговорюватися на більш вузьких зібраннях.

Але суспільство ПОВИННО знати, що влада налаштована грати у шахи у «нешаховий» спосіб -  тобто бити шахівницею по голові, а не роздумувати над черговим вдалим ходом.

 

І що у вимірі ТАКОГО протистояння лави Руху Опору Диктатурі будуть не поповнюватися, а скорочуватися. Це – нормально і не потрібно вважати поразкою.

Нам потрібна не так широта єднання, як згуртованість, дисципліна існуючих сил.

 

Тобто – політикум навколо Руху Опору буде скорочуватися, а єднання суспільства – навпаки - поширюватиметься. Тобто, та частина Руху Опору, яка залишиться стійкою, отримає ширшу суспільну підтримку, ніж вона є зараз. Менше буде зайвих суперечок – більше практичних дій проти диктатури.

Чорно-біла палітра політичного розкладу дозволить забезпечувати політичне керівництво діями силовиків з боку опозиції.

Інформаційний простір навколо дій опозиції буде більш прозорий.  

 

Ми не втомимося повторювати, що силовики, військові НЕ можуть бути авторами, творцями політичних проектів та політичних ідей – вони відібрані життям та уставами на виконання наказів, а не на визначення політичної мети. Коли афганці вдерлися до Верховної Ради – вони зупинилися не через боягузтво, а через відсутність політичної мети. Якої вони НЕ МОГЛИ мати, бо є не політичною течією, а соціальним прошарком зі своїми соціальними запитами.

 

Тому питання питань: як запобігти прямим політичним репресіям?

Як вчинити дієвий опір таким репресіям?

 

Кожна революція перемагає лише через перехід частини силовиків на бік народу.

Тобто за цей час потрібно працювати з силовиками правлячого режиму.

Силовики повинні бути перед дилемою: або їх покарає диктатор – або зазнає покарання від руху опору. Кожен силовик повинен стояти перед такою дилемою.

 

Все інше щодо виборів, зміни режиму не має жодного сенсу.

Без вирішення питання – як перейти червону лінію всемогутності диктатури нічого вирішити не можна. Вся увага Руху Опору повинна зосередитися саме тут.

Щодо намірів опозиції ми вже повідомили публікацією Резолюції Об’єднаної Опозиції і вважаємо її важливою.