<span class=' bold ' >С.О. Україна: про наслідки Люблінської унії 1569 року та Голодомору 1933 року </span>
25 апреля 2020

С.О. Україна: про наслідки Люблінської унії 1569 року та Голодомору 1933 року


Станислав Овчаренко

Див. відео: Електоральна «аварія» і політична невизначеність України Зеленського

http://svetiteni.com.ua/elektoralna-«avariya»-i-politichna-neviznachenist-ukraini-zelenskogo

1. Я передивився Дроздова та Ірину Фаріон. З останньою я раніше навіть сам зустірчався у приміщенні Верховної Ради та зблизька мені стали ясніші засади українського національного світогляду. Дійсно Ірина Фаріон виглядає більш інтелектуально та послідовно, вона науковець - її цікаво слухати та сприймати. Її доповід про Дмитра Донцова дуже цікава, інформативна як для мене - є чому повчитися. Звісно вона зосередилася переважно на особі Донцова - і це правильно на мій погляд. Історичний ракурс дуже цікавий. Мені, проте, було б цікаво її почути про сучасних спадкоємців Донцова, Коновальця, навіть Бандери. І бажано було б вказати на приччини та наслідки маловпливовості цих видатних людей і в ті часи, і сьогодні також. Що з цим робити? Які причини фактичної відсутності еліти? Про це тверезо і добре написав київський філософ Густав Шпет - про наслідки Люблінської унії 1569 року - коли Україна ВТРАЧАЄ свою класовута інтелектуальну еліту - яка йде служити польській короні, а після Андрусівського Договору 1667 року - на службу вже російського царя та цариці Катерини Другої. ЦІ знову козацька старшина йде на службу вже цареві - позбавляючи Україну не лише шляхетського стану - але і міського стану.
Зараз, з 1991 року в Україні нова еліта так і не склалася, вона надто малочисельна да роздрібнена, розколота на купки ворогуюччих між собою політичних та культурних особистостей.
Саме тому загальне враження від Дроздова - досить сумне. Він войовничий дилетант, подібно до Кендзьора, Степана Хмари... Україна ВИМУШЕНА через пустельність української культури вважати інтелектуальною елітою та "совістю нації" людей, які б у сусідніх країнах не мали б навіть того впливу, на який претендують в Україні. Я не маю на увазі ЛІну Костенко - дуже сильну особистість в українській культурній пустепі через неможливість гідно існувати засобами своєї творчості. Дроздов по його численних виступах у недалекому минулому складає враження "сепаратиста навиворіт" - тобто прибічника відокремлення Галичини від "материкової" України. Він якось не врахував, що Західна Україна ТЕЖ несамодостатня, бо завжди була провінцією інших країн - Австро-Угорщини та Польщі. Потрібно зважити - що навіть великий Іван Франко був культурно дещо відчужений від власного оточення - як і інші культурні діячі Західної України як Ольга Кобилянська, наприклад.
Навпаки - потрібно опиратися фрагментації України - вказувати на сутність саме ОЛІГАРХІЧНОЇ моделі української держави, подібної до московської. Націоналісти НЕ ставлять питання про повалення посткомуністичного олігархічного ладу - наче такої проблеми не існує, а є якась міфічна "корупція" загалом нормальної держави.Саме тому він, Дроздов не бачить різниці між культурно-цивілізаційним поділом України та суто мовним, якій далево не завжди співпадають! На "нашому" боці навіть демократично мислячі російськомовні українці Сходу та Півдня - і які захищають Україну навіть маючи подібну мову із загарбниками. Ну, так і американці теж говорили тією самою мовою як і англійці в кінці ХУ111 століття. Римляни розмовляли латиною - але воювали з власне латинянами. Німецькомовні швейцарці НЕ приєдналися до гітлерівської Німеччини. Інерційна двомовність- вона поступово замінюється на україно мовність (вже у наших дітей та онуків) - і цей процес йде повільніше, ніж здатність до української національної самоідентифікації. Але ця складність - не для мізків Дролздова чи Хмари, чи Забужко. Україну потрібно "зшивати", а не розколювати. Саме тому я на боці сил, які дотримуються політичної непримиренності до Російської імперії - але не до російськомовної меншини самої України. Шкода - але на заваді войовничий український православний антиінтелектуалізм, що робить культурним "сиротою" кожного, хто хоче бути у культурі на світовому рівні.
2. Після Голодомору було щонайменше два негативних наслідка: 1. Батьки селян, що вижили, заповіли дітям: "Тікайте у місто! Тут в селі нема чого робити!" І традиційне село загинуло. А потім і країна знесилилася і теж загинула як інноваційна у світі. 2. Ті, що втекли у місто - не розвинули, а ОТРУЇЛИ місто як центри культури та промисловості - поповнили цинічними вихідцями з села, які м було байдужим будь-який справжній культурний розвиток (литвини, плющі, поплавські, ляшки...).

ТЕПЕР відбувається такий самий процесс виживання українців з України: Якщо працюючим немає (не буде) пенсій, скорочується обсяг освіти та нищиться медицина - нині живучі батьки кажуть дітям:"Тікайте з України - тут у вас не буде майбутнього!".
Що залишиться при нинішній тенденції? Спустошення України від найкращого особистісного складу населення, здичавіння, виродження тих, що залишаться по чисто статистичним причинам, що можна вирахувати математично... Або олігархія буде знищена (ким? не знаю навіть) - або не буде України взагалі. І винуваті не так нацменшини, як здичавілі етнічні українці - що вижили після Голодомору. Вони складають статистичну множину негативних процесів у суспільстві.
Саме тому кастинг навколо членів фракції БПП та Нарфронту - вкид для відволікання уваги від головного ворога олігархії. Саакашвілі пригірв декого від БПП як "молодих та нових"...
КОЖНИЙ крок в кастингові претендента - на користь існуючому режимові.

Комментарии

Оставить комментарий