С.О. Нотатки спостерігача.Побутове жахіття Печерського суду
23 августа 2011

С.О. Нотатки спостерігача.Побутове жахіття Печерського суду



Станіслав Овчаренко
1. Вчора був звичайний день в Печерському суді. Як завжди, прийшли народні депутати від БЮТ та дехто від НУНСу. Борис Тарасюк активно спілкувався з колишніми колегами – дипломатами. В’ячеслав Кириленко від «За Україну» - тихенько посидів з 9.30 до 10.00 і пішов.
В судовій залі вже усталений порядок – коли заходить суддя – встають прокурори, дипломати та належні до влади. До речі – по вставанню їх легко вирахувати.
Нас запускають за 15 хвилин (раніше – запускали за 30 хв., а ще раніше – за годину).
ЮВТ, яка привезена рано, десь о 7.00 – вже сидить тут.
Коли зал досить наб’ється і пройде суддя – Юля вже звично гукає в зал: «Слава Україні!» - їй зал теж звично відповідає – «Героям слава!».
Після цього Кірєєв щось за звичкою бурмоче собі під ніс – так що важко розібрати. Хоча, коли нервується та злоститься – його добре чути – навіть акустика не заважає.
2. Взагалі – я дуже рідко бував в судах – а тут суд такого великої суспільної уваги! Треба сказати -
враження важке. Незважаючи на цілковиту увагу усього світу – несправедливість, упередженість морально гнітить. Так наочно видно, як обвинувачення та суддя працюють однією командою – проти підсудної та захисту. Сьогодні за весь час процесу суддя видаляє другого адвоката ЮВТ – Миколу Титаренка. Першим, як відомо, був відсторонений Сергій Власенко.
3. Нерівноправність сторін суду кидається у вічі: усі, геть усі клопотання та позови – одразу відкидаються Кірєєвим. Прокурори ж ЖОДНОГО разу не переривалися суддею, начебто вони ніколи не припускаються помилок.
Зрозуміло, що Кірєєв щосили ЖЕНЕ процес до кінця – до жаданого, вже написаного вироку. Найчастіше лунають звинувачення захисту про «затягування судового процесу» та в «неповазі до суду».
Намагання адвокатів підкріпити свої тези статтями Кримінально-Процесуального Кодексу та Конституції – коментуються суддею як «пусті судження з ціллю створити шоу». Без підкріплення положеннями законів та КПК.
4. Коли доводи адвокатів стають «надто» переконливими – суддя вдається до звинувачення, що адвокати «зловживають своїм правом». На що адвокати Сірий та Сухов заперечують, що «КПК не містить такого положення як «зловживання правом». Далі, по колу, їм закидають «неповагу до суду».
Я – не юрист за фахом. Проте розумію, що коли допитали 37 свідків з боку звинувачення - непогано було б, якби сторона захисту теж змогла допитати свідків зі свого боку – а їх більше 20. Деякі з них тиняються по за залою суду, чекаючи виклику.
Даремно.
Зі сторони захисту допитали лише Олександра Турчинова, соратника та заступника Юлії Тимошенко.
Далі все обірвалося – Кірєєв жене процес стаханівськими методами, намагаючись закінчити вироком до 24 серпня. Але, вочевидь, вирок виголосити до 24 серпня не вдасться – режим Януковича недостатньо сильний, щоб просто продиктувати та зачитати вирок у пустій кімнаті в підвалі…
5. ЮВТ весь час зауважує, що згідно закону вона має право лікуватися у лікаря, якому довіряє і не приймати процедур дослідження здоров’я від людей, яким не довіряє. Вона наголошує, що в демократичній країні не можна примусово ні годувати, ні «лікувати».
Як Сталін лікував Красіна, Фрунзе, Ларису Рейснер…
6. Не допитувавши усіх свідків і не давши захисту можливості підготуватися – Кірєєв спішить зачитувати документи справи у досить цікавий спосіб: не викладаючи зміст документів, а лише викладаючи їх «суть».
Що суть у цих документах, а що ні – визначатиме сам пан суддя. Інше можна полишити…
Це стало для нього звичним: адже деяких свідків обвинувачення допитали не у відкритому процесі – а в тихій кімнаті Генпрокуратури. Їх долучили до справи, хоча допит цих свідків обвинувачення не пройшло у змагальному режимі сперечання сторін.
7. Мені, неюристові, або юристові-аматору (по нещастю) зрозуміло, що не можна зачитувати «суть» документу, не зачитуючи сам документ. Мені, сторонній особі зрозуміло, що допит свідка іде відкрито. З обох сторін – це одне, а таємне допитування з однієї сторони – це зовсім інше.
8. Суддя грає елементарно нечесно: він вдає, що дозволяє захисникам
а) вивчати документи та
б) спілкуватися з підсудною
Заборонив зйомку навіть мобілкою – відчитував Наталію Королевську мов школярку, яка потрапила до колонії – але ще цього не зрозуміла…
Насправді відбувається пересмикування обставинами: дають дозвіл у той час, коли цим дозволом не можна скористатися в принципі. Наприклад – дозволено спілкуватися з підсудною у той час, коли правила СІЗО не дозволяють ніяких зустрічей.
Дозволяють знайомитися зі справою у той час – коли за розкладом зачинена канцелярія суду, де знаходяться матеріали суду.
І так далі…
9. Можна багато перелічувати такого, що проймає побутовим жахом кожного, хто спостерігає хід такого процесу.
Якщо не піддаватися настроям – згадуєш, що тут – ніякий не суд, а знущання над військополоненим національної революції. Тільки страх не дозволяє розмістити ЮВТ а клітку. Зате – весь судовий зал перегороджений надвоє – за бар’єром ланка грифонівців, які щільно стоять один біля одного – так що видно не так учасників процесу, як животи охорони, та їх очі – які пильно вдивляються в кожного з нас.
10. Але цього замало: за спиною публіки, біля стіни стоїть ще один охоронець – як у клітці з несвійськими звірами. За плечима грифонівців – ще 3- 4 міліціонери, які охороняють ЮВТ. Серед них одна жінка-міліціонер обов’язково.
Тобто один охоронець приблизно на 6-7 чоловік публіки. Вже втрачаєш уявлення:тут охороняють ЮВТ, чи нас?
11. У генах нинішньої влади – панічний страх перед Майданом. У них немає сил для брутального розгрому українського опору – тому вони стережуться.
Одна з функцій влади Януковича – плутати мізки народу.
Для цього – глибоко ешелонована оборона влади:
- передусім, самі чиновники влади, які ще мають освіту та можуть розмовляти – Богословська, Герман, Колесніченко, Олена Бондаренко…
- далі – люмпени від псевдоінтелігенції, які не соромляться кидати бруд на політв’язнів: Ющенко, Єхануров, Степан Хмара, Тетяна Монтян, Юрій Шухевич, Забужко
- так звані «об’єктивні» журналісти, політологи та соціологи: Соня Кошкіна, Мустафа Найєм, Андрій Окара, Євген Копатько, Погребинський.
Їх роль – довести, що «це – не наша війна!».
Поки не підійдуть 18 тисяч озброєних силовиків в столицю.
12. Дещо про наметовий табір біля суду:
БЮТівці виявилися на диво добрими організаторами: після відходу «тушок» - в таборі бютівців досить стійкий порядок. Весь час табором опікується народний депутат Одарченко, чергові народні депутати від БЮТ та частини НУНС з’являються в таборі та в залі засідання.
В пресі пролунало, що «НУНС зняв свої намети». Але це відбулося раніше – одразу після свідчень Віктора Ющенка на користь Януковича.
Але депутати від НУНС, що сиділи в цих наметах – залишилися, але вже не від НУ, а від інших складових – Руху, «За Україну», «Фронту змін»…
Яценюк, як і Гриценко з В’ячеславом Кириленком, з’являються на дуже короткий час – щоб відмітитися як прибічники протесту.
І на тому спасибі.
13. Загальне враження – силовики та влада – граються м’язами – але на відкриті репресії – не наважуються.
Україна – це ворожа для них територія, особливо в столиці та Львові. Ворожа – але поки пасивна. Що буде далі – ніхто не знає.
Найрішучіший зараз – сам Кіреєєв, який ще не зрозумів – що він є камікадзе влади, з яким ніхто не захоче розплатитися.
!4 . Єдиний висновок: Юлю та нас може визволити лише народна революція. Демократичного шляху повернення до демократії немає.

Комментарии

Оставить комментарий