С.О. Апофеоз песимізму Соні Кошкіної? Ні, приховане захоплення «силою справжніх пацанів»
21 июня 2012

С.О. Апофеоз песимізму Соні Кошкіної? Ні, приховане захоплення «силою справжніх пацанів»


Станіслав Овчаренко

Якщо Сталін пам'ятав про роль суспільних настроїв, то Кошкіній тим більше не слід забувати про невизначені прояви суспільних настроїв. Адже справжньої "зачистки" українського суспільства не було!  

Одразу треба визначитися: ми не є безпосереднім рупором керівництва Об’єднаної Опозиції. Саме тому ми не поділяємо у дечому поглядів керівництва ОО як на перспективи виборів, як на склад учасників об’єднання, так і на роль впливу зовнішніх сил на внутрішню політику влади Януковича.

 

А також на тих, хто під виглядом дружньої співучасті працює, свідомо чи ні, на укріплення тоталітарної диктатури Януковича.

Ми не є прибічниками опертя на зовнішні чинники – тобто на перекриття рахунків олігархів та можновладців (різниці майже ніякої, звичайно). Тобто – ми не проти, але класти у розрахунок зовнішні фактори недоцільно.

Історичний прогрес ЗАВЖДИ відбувався

-  зі стану безнадії

- з п’ятого кута у кімнаті (тобто – творчо).

 

Гегель справедливо писав, що переворотові часто передує час безнадії, нудьги, безперспективності. Це – як задуха перед грозою та рясним дощем. Із блискавками, звичайно, як без них?

Усі ознаки такої передгрозової задухи наявні.

Усі, кого виключили з Об’єднаної Опозиції, дуже хворобливо це сприймають. Навіть Юрій Костенко в розпачі питає: «Чим ми відрізняємося від КОД»? Наталія Королевська хворобливо сприйняла виключення з БЮТ та погарячкувала, вийшовши з КОД.

 

Влада ВЛАСНИМИ РУКАМИ та відсутністю мізків САМА визначила центр кристалізації української нації та української держави.(ЮВТ, звичайно).  

Дійсно – політична арена стала не однополюсною, як влада надіялася, а двополюсною – між Тимошенко та Януковичем. Янукович старанно намагається щосили зміцнювати позиції центра тяжіння для Об’єднаної Опозиції.

 

Стягнувши кадри з кримінального Донбасу, Янукович полегшив майбутній владі проблему люстрації керівних кадрів – досить буде спитати: «Звідкіля вони?».

Далі – еволюція режиму йде за рахунок звуження кола-оточення Януковича, вже за рахунок самих олігархів. Впритул до представництва власної сім’ї.

При цьому ображаючи силовиків щодо соціальних питань…

 

Ми не згодні, що розширення прибічників Об’єднаної Опозиції перед виборами буде мати виключне позитивне значення.

Адже «бичари» зброю критики весь час будуть плутати з критикою зброєю.

Саме в такий історичний момент серед Об’єднаної Опозиції ОБОВ’ЯЗКОВО буде точитися суперечка – як ставитися до бичари, «саламатіна», який буде підходити до твого столу? Адже виходів два:

-  намагатися домовитися з биками, тобто капітулювати;

- протиставити їхнім бикам власних силовиків.

Третього не дано.

 

Не втомлюємося повторювати, що у в’язницю ніхто не хоче – тим більше через якийсь дурний виборчий бюлетень.

Отже – вибори або фальсифікують, або перетворять на суцільний фарс, цирк, балаган.

Адже Охендовський та його друзі без бойовиків ПР працювати не зможуть та не будуть.

 

А як вам ідея влади послідовно піти по списку Об’єднаної Опозиції услід Юлії Тимошенко та Юрію Луценку?

Саме тому цікавіше НЕ питання щодо мови чи недоторканості (регіонали самі не хочуть її скасування).

Навіть вибори НЕ мають самі по собі вирішального значення: має значення мобілізація більшості населення на самі вибори та рішучої меншості на відсторонення від влади Віктора Януковича та його оточення.

А саме ці зіткнення влади та народу не втримають єдності різноманітної опозиції. Потрібен високий градус суспільних настроїв. У цьому відношенні сучасна інформаційна технологія лише сприяє.

Внутрішня готовність ОО покінчити з владою Януковича – віддзеркалює суспільні настрої в українському суспільстві.

Чи не захоче Гриценко для себе особливих привілеїв як "самому чесному політикові"?

 

«Наша Україна», УНП Костенко будуть «не при ділі».

Ляшко гратиме роль вкрай спрощеного Жириновського від опозиції.

Королевська намагатиметься пропагувати «нових лідерів» для режиму Януковича.     

 

Саме тому вирішальне значення є перехід частини силовиків на бік народу під час великої соціальної напруги. Але потрібно, щоб виходили не афганці, чорнобильці, робітники, вчителі – а громадяни України взагалі не по громадським суспільним ознакам, а саме по політичним.

 

Силовики держави перейдуть на бік народу не через соціальні вимоги, а через патріотичні, світоглядні.

Це не опозиція повинна бути онкологічно нажаханою, а саме влада.

Влада для нас майже все зробила, що змогла.

 

Тепер оточення Януковича час від часу завмирає перед Сфінксом народних настроїв: що далі?

Соня Кошкіна поділяє не тугу та безнадію народу, а тривогу правлячих кіл, до яких вона та її видання «Лівий берег» наближене.

 

Ми вже писали, що опозиція не так піднімає народ, як організовує та дає лад думкам народу, який ВЖЕ піднявся. Якщо в умовах виняткової слабкості режиму він все ж втримається – тут вже питання до українців, які в черговий раз здали ворогам долю своїх дітей та онуків.

 

Віталій Портніков глибоко правий: українці більше схожі не на Тимошенко, а саме на Ющенка та Януковича…  


Комментарии

Оставить комментарий