Лук’янівський СІЗО: чому на День Народження Юлі не було ні «Беркуту», ні міліції?
28 ноября 2011

Лук’янівський СІЗО: чому на День Народження Юлі не було ні «Беркуту», ні міліції?



Станіслав Овчаренко.
1. Це звичайно – що осмислення подій відстає від їх смислу на крок-два. Це давно доведено наукою та філософією. Отже: усі помітили, що на день народження Юлії Тимошенко НЕ було ні «Беркуту», ні звичайних міліціонерів?
Яка різниця між СІЗО та Печерським судом, де ми бачили три-чотири тисячі беркутівців та по три-чотири автозаки!
НІХТО не задав собі це питання?

2. Далі: чому ми обклали квітами в’язницю як могильний пам’ятник?
Історія революційного руху волає про факти не заквітчення в’язниць, а їх РУЙНУВАННЯ!
Перечитаймо усі історичні та художні книжки: зсередини та ззовні в’язниці
- пиляють грати
- роблять підкоп
- підривають стіни та паркани
- взагалі беруть штурмом в’язниці, як це сталося не лише з Бастилією, але й «Хрестами» під час Лютневої революції 1917 року в Петрограді.
Тобто – обкладали квітами не в’язниці, а могили – звідки жертви вже не повертаються. В’язниці, нагадуємо, руйнували як місце загибелі та катування достойних людей.
Однозначно.

3. Далі: Народні депутати НІЧОГО не могли зробити, щоб ні покликати, ні зустрітися з керівництвом СІЗО, ні з засудженими політв’язнями. Вони, звичайно, не винуваті, «проти лому немає прийому» - але треба визнати, що режим Януковича все ж гірше за гітлерівський – який таки випустив Георгія Димитрова.
Що, не треба було відзначати день народження Юлії Тимошенко?
Треба було, безумовно, і добре, що такий день народження відбувся, де був також і автор цих строк.
Але такий мітинг-свято, як кажуть вчені, «необхідна але недостатня умова» для перемоги над диктатурою.

4. Диктатура поки що може розслабитися – доки ми гратимемося у карнавали та символи. Це – все добре в демократичній країні, де символи на щось натякають людям, з якими можна домовитися. З кримінальним світом домовитися НЕ МОЖНА – на них слова взагалі не діють. Вони поважають лише гроші та такі дії, від яких їм страшно. Але такі дії не мусять бути символічними – вони повинні бути РЕАЛЬНИМИ – де немає ЖОДНОЇ ознаки гри.
Після яких вже назад вороття не буде.

5. Весь час говорять про «єдність опозиції».
Нісенітниця.
Нам протистоїть об’єднана сила партії регіонів та державного апарату, включаючи силовиків.
А що ми? Ми наочно бачимо розрив між
- політичним рухом опозиційних партій, та
- протестним рухом за економічні інтереси афганців, пенсіонерів, чорнобильців, підприємців, найманих працівників…
Між ними сполучення ще НЕМАЄ – як і серед перерахованих нижче соціальних груп.
Це – куди важливіше, ніж роз’єднаність між самими опозиційними партіями.

6. Протестний рух опозиції все більше і більше потребує власних сил самооборони та інструктажу від професійних силовиків. Але силовики (афганці, наприклад) вважають, що вони є самостійною політичною силою.
Ні, як це не прикро, це не так.
Адже серед силовиків, чорнобильців – політична та ідеологічна різнобарвність – приблизно відбиває таку ж різноманітність усього українського суспільства. Саме тому в наших українських умовах влада Януковича може бути спокійною – доки протестні рухи та політична опозиція існують та діють окремо.
Виходить, що у одних не вистачає сили, а у інших - досвіду та розуму.

7. Вчорашній день Юлиного народження та мітинг перед СІЗО, повторимо – дуже добре, значить політична опозиція має масову базу. Але весь час опозиція НЕ МОЖЕ обмежуватися лише мітингами та символічними іграми. Рано чи пізно безрезультатність таких мітингів втомить людей – і рух почне вщухати і повертатися песимізм.
Це треба чітко передбачати. Народні рухи подібні до хвильових процесів у природі – тобто мають підйом та спад – і ці коливання носять суто об’єктивний характер.

8. Держапарат у цьому відношенні більш гнучкий та витривалий – бо харчується саме за рахунок самих протестантів та взагалі народу через податки.
На сьогодні влада зуміла вкоренити недовіру
- між політичними рухами та протестними соціальними рухами
- всередині самих політичних рухів
- всередині самих соціальних груп.

9. Яскравіше за все таке вкорінена недовіра видна всередині самого політичного руху.
Отже:
1. УВЕСЬ політикум запрошували заливати брудом та наклепами Юлію Тимошенко протягом 10 років; (тобто, за допомогою міфів про «крадійку» та «брехуху»). Так це чи не так – неважливо. Усі мусять завчити слова про «крадійку» та «брехуху».
2. Всередині самої партії «Батьківщина» вже апарат самої партії з пасу регіоналів закидають, що Наталія Королевська
– «агент впливу регіоналів»
- хоче захопити владу в партії «Батьківщина»
- разом з Єфремовим експлуатує «копанки» та сприяє смерті шахтарів
- хоче створити самостійну партію – протилежну партії «Батьківщина».
- взагалі зарозуміла особа, яка ось-ось зрадить нашу Юлю…

10. Серед самих громадських рухів – розділ серед тих, хто «відстоює чисто професійні інтереси» - та ті, хто до економічних вимог додає ще і політичні вимоги.
Тут взагалі доволі дивна картина: Асамблея малого та середнього бізнесу не довіряє Наталії Королевській та Олександру Данилюку. Громадський рух «Вперед» на чолі з Королевською не довіряє Олександру Данилюку як «можливому агентові Банкової» (крім самої Королевської).

11. Цікава історія з афганцями та чорнобильцями. Ті вважають, що можуть самостійно впоратися зі злочинною владою, не помічаючи розмаїття думок та настроїв у власному середовищі, яке приблизно відповідає розмаїттю думок та поглядів взагалі українців.
Саме тому їх безсумнівна сила несильна через розпорошеність напрямків діяльності – тобто вони левову частину сил та часу витрачають на подолання хаосу у думках та у взаємопоборюванні.
Саме тому найбільше вони схильні лише на випадкові стихійні виступи, які не становлять загрози для консолідованої влади регіоналів.
Саме тому Януковичу та його оточенню лишається лише споглядати збоку та непомітно регулювати протестні рухи через справжніх агентів впливу. Його оточення особливо вміло спрямовує дії проти найяскравіших діячів опозиції, які дійсно можуть створити загрозу для режиму (Юлія Тимошенко, Юрій Луценко, Наталія Королевська, Олександр Данилюк тощо).

12. Отже наступні репресивні дії – саме проти перелічених яскравих та здібних людей. Якщо не вдасться ізолювати їх у власному середовищі – влада їх знищить сама…
Сильні нації відрізняються від слабких тим, що цінують таланти у власному середовищі та добре їх використовують.
У цьому відношенні українці – надзвичайно слабкі. Будь-який вияв таланту та сильної волі, працездатності викликає тяжкі підозри у «лукавстві» через не менш тяжку заздрість до особливого таланту.
Винятковий феномен такої патологічної заздрості – третій президент України…
Ми вже не раз писали, що «Вашингтона з праведним законом ми б зацькували на далеких підступах – і не юрист він, і не патріот Америки та продався англійцям, навіть не правильної віри та є взагалі прихованим шпигуном».
Хто хочеш збожеволіє.

13. Нам потрібно протистояти єдиній силі регіоналів такою ж єдиною силою. Юлія Тимошенко ТА ЇЇ ПАРТІЯ – системостворююча сила опозиція, до якої приєднуються інші партії та рухи. Як політичні, так і громадські.
Інакше нічого не вийде.

14. Так що – немає зрадників та «засланих козачків»?
Звичайно є. Але добра організація та дисципліна всередині руху опору примусять працювати навіть можливих «козачків» проти свої хазяїв – щоб втримати довіру та функціонувати далі. Про це писав не я, а геній політичної тактики Володимир Ленін. Можна по-різному відноситися до його ідеології та цілей, але не можна заперечувати його геніальність у партійній, політичній стратегії. (не люблю зайвих слів, але вони тут підходять).

Краще вже повірити у добрі наміри – ніж весь час страждати від параноїдальних підозр та заздрості.
Бо це на користь лише кримінальній владі Януковича.
Навіщо йому «беркути», коли самі опозиціонери нищать самі себе?

Комментарии

Оставить комментарий