Учасники: профспілкові, громадські організації Львова, Харкова, Сєверодонецька, Луганська, Свердловська, Запоріжжя, Кам’янки - Бузької
Дай Бог нашому теляті вовка з'їсти...
С.О.
Прийнято за ініціативою Громадського руху «Вільний простір»:
Український народ реалізував своє прагнення мати свою власну державу, бути господарем на своїй землі. 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР було прийнято Декларацію про державний суверенітет України, а 1 грудня 1991 року шляхом прямого волевиявлення на референдумі було створено самостійну українську державу – Україну.
Однак керівництвом створеної прямим народним волевиявленням держави не було ініційовано та реалізовано наступні дії:
1) засвідчення акту «проголошення незалежності України» Верховної Ради України від 24.08.1991 р., її головними посадовими особами;
2) державної реєстрації акту «проголошення незалежності України» Верховної Ради України від 24.08.1991 р., як законодавчого акту УРСР;
3) припинення датою 24.08.1991 р. на державній території УРСР повноважень народних депутатів УРСР;
4) припинення датою 24.08.1991 р. на державній території УРСР повноважень Верховної Ради УРСР;
5) припинення датою 24.08.1991 р. на державній території УРСР юридичної особи публічного права з назвою Верховна Рада УРСР;
6) створення датою 24.08.1991 р., на державній території УРСР, юридичної особи публічного права УРСР з назвою Верховна Рада України.
Тому на сьогодні ми живемо фактично у трьох державах одночасно: УРСР (у відсутність письмових доказів Верховної Ради УРСР про її припинення з 24.08.1991 р. та по цей час); Самостійній українській державі – Україна (створеній шляхом прямого волевиявлення українського народу голосуванням на референдумі), що не має доказів своєї правонаступності щодо УРСР; Унітарній Республіці Україна ( за Конституцією 1996 року, прийнятою делегованими представниками українського народу згідно з правом безпосереднього волевиявлення українського народу).
Відсутність письмових доказів перетворення первинних суб’єктів місцевого самоврядування УРСР у первинні суб’єкти місцевого самоврядування держави України, не дозволяє сьогодні народним депутатам України, тим більше від політичних партій, та діючому Президенту України, створити сьогодні власні правоздатні державні органи виконавчої, законодавчої та судової влади самостійної української держави – Україна.
Верховна Рада України ніколи не створювалась на державній території УРСР розпорядчим актом Президента УРСР або законодавчим актом Верховної Ради УРСР, тому таємна організація з назвою «Верховна Рада України, 24.08.1991 р. скликання» не має письмових доказів своєї правонаступності законодавчому органу державної влади УРСР з назвою Верховна Рада УРСР.
З цих підстав засновники таємної організації з назвою - Верховна Рада України, 24.08.1991 р. скликання, розуміючи що не в силах перемогти на державній території УРСР її корінний народ та його національну державність, вирішили навпаки його непомітно очолити шляхом незаконного створення власних державних органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
Наступним фактом є нелегітимність з 24.08.1991 р. всіх існуючих на державній території УРСР юридичних осіб публічного права з назвами - територіальні виборчі комісії сіл, селищ, міст в районах та районів у містах з районним поділенням як УРСР так і унітарної Республіки України.
Згідно з Конституцією «Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють ….»
Цим пояснюється не тільки відсутність у діючих територіальних виборчих комісій сіл, селищ, міст в районах та районів у містах з районним поділенням, правоздатності та дієздатності юридичних осіб публічного права самостійної української держави – Україна або Унітарної Республіки України, а і нікчемність всіх їм належних нормативних актів, з результатами всіх попередніх виборів до Верховної Ради України, періоду з 23.08.1991 р. по 1.09.2011 р., тим більше, на яких обирались не утворені юридичні особи публічного права з назвами політичних партій.
Що і підтвердила ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ ЗА ДЕМОКРАТІЮ ЧЕРЕЗ ПРАВО (Венеціанська комісія) у своєму попередньому проекті (загальна думка на проект закону «Про вибори народних депутатів України»), що немає чітких критеріїв визначення меж виборчих округів і, таким чином, підтвердила, що територіальні виборчі комісії неможливо утворити без створення територіальних громад у відповідності до ч. 1 ст. 143 Конституції України.
Сьогодні ми розуміємо, що основна проблема, з якою стикаються усі суспільні групи в Україні, це узурпація влади в Україні, недотримання конституційних прав та свобод, законодавства України не створеними органами державної влади і фактичне усунення народу України від гарантованого йому Конституцією Унітарної Республіки Україна управління державою.
На часі наступна неконституційна дія фактичних злочинців при владі – купівля – продаж землі сільськогосподарського призначення.
За таких умов легітимні вибори можна провести виключно на базі закону про вибори 1989 року.
Цей закон дозволяє повернутись до мажоритарної системи. Вибори народних депутатів за цим законом, що не суперечить Конституції 1996 року, є прямими: народні депутати обираються громадянами безпосередньо. Закон створює реальні можливості як для участі у виборах широкого кола громадських організацій та окремих осіб, так і для контролю за їх перебігом з їхнього боку.
Ми звертаємося з вимогою до Президента реалізувати на базі Конституції Унітарної Республіки Україна свій обов’язок щодо розгону зібрання осіб, що називає себе Верховною Радою України, та негайного проведення виборів народних депутатів до Верховної Ради України.
Ми розуміємо, що на території України сьогодні фактично існує три різні держави. Для того щоб знайти вихід з цього хаосу, вимагаємо від президента оголосити перехідний період, у який:
1. Призначити дату позачергових виборів у Верховну Раду України не пізніше березня наступного року. Вибори мають пройти на мажоритарній основі, процедура відкликання депутатів усіх рівнів має бути нескладною, зрозумілою для виборця та не залежати від рішень депутатів. Мають бути відмінені усі без виключення пільги та недоторканність депутатів. Строк каденції депутата має складати не більше двох скликань.
2. Негайно внести зміни у закон про місцеві та загальноукраїнські референдуми, спростивши процедуру їх організації та проведення, повернувши громадянам право рішення про проведення референдумів.
3. Змінити податкове законодавство на користь стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу, припинити практику застосування офшорів великим бізнесом.
4. Відмінити псевдо – реформу у сфері пенсійного законодавства та навести порядок з неконституційними та неконтрольованими пенсійними фондами в Україні.
5. Повернути землю територіальним громадам України, як цього вимагає діюча Конституція України.
6. Розпочати переговори про створення в Україні уряду національної довіри та відправити у відставку уряд Азарова.
Це першочергові кроки, які необхідно здійснити для того, щоб країна почала розвиватися.
Спроба затягнути з конкретними діями в напрямку реалізації наших вимог буде говорити про небажання Президента йти назустріч волі народу.
У випадку ігнорування наших вимог ми оголошуємо про проведення загальнонаціонального страйку (для чого закликаємо підтримати нас усі профспілкові організації України) та про скликання загальнонародних Конституційних Зборів.