Шановні учасники судового розгляду!
В першу чергу я хочу зазначити. що навколо цієї справи вирує дуже багато домислів та інсинуацій. При цьому слід звернути увагу на те, що роблять спробу звинуватите мене у скоєнні кримінально-карного діяння, тобто злочину, передбаченого конкретною нормою кримінального закону, а саме ч. 3 ст. 365 Кримінального Кодексу України (ККУ).
Що до суті та форми цього процесу, мені чесно кажучи, немає що додати, тому що щодо цього вже висловилися представники політикуму, видатні особистості, представники громадянського суспільства, творчих та наукових кіл України, провідні європейські політики та державні діячі, офіційні органи практично всіх країн, які входять до Європейського Союзу, а також офіційні органи Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації. Всі вони визначили разом з відомими правозахистними організаціями світу цей процес як такий, що немає нічого спільного з кримінальним процесом. Що він є політично вмотивованим, що арешт є вкрай незаконним, а обвинувачення є не тільки не конкретним, а ще і надуманим, є спробою криміналізувати нормальні політичні рішення та нормальну діяльність премьєр-міністра України. Коли я передам свої покази суду, в письмовій формі в тому числі, я додаю всі офіційні заяви, звернення до суду, до діючого президента, які оформлені належним чином і де видно, що світ вже давно дав оцінку цьому процесу як політично-замовному.
Але окремо хотіла би наголосити на дуже важливому висновку Данського Гельсингського комітету з прав людини (ДГКПЛ) , який детально вивчив мою кримінальну справу: вона була перекладена, для того були підібрані всі документи і робилося це на звернення відповідних інституцій Європейського Союзу і саме в цьому висновку ДГКПЛ зазначається, що висунуті мені обвинувачення криміналізують звичайні політичні рішення з якими не може погодитися по якимось причинам чинний уряд, а також звинувачення, які мені пред"явлені і розглядаються в цьому судовому процесі за своїм характером, як зазначено у висновку ДГКПЛ є такими, що ніколи би не вважалися кримінальним злочином у звичайних обставинах, а також у країнах, де немає політичних репресій і такі справи не можуть вирішуватися в рамках системи кримінального правосуддя.
Таким чином, не покладаючися на цілком прогнилу систему правосуддя в Україні і на явну замовність цього суду, правозахистні організації світу, яким довіряють, яких поважають, думку яких беруть до уваги, вже визначилися і відносно порушеної кримінальної справи і відносно цього процесу. І це значить, що навіть якщо суд набереться безправ"я і винесе обвинувальний вирок, я думаю, що цей вирок буде таким самим нелегитимним, як і весь цей суд, як і штучна, за політичними обставинами сфальшована кримінальна справа. При цьому слід зазначити, що сторона обвинувачення протягом ходу всього судового розгляду робить спробу підмінити поняття та замість чітких і зрозумілих аргументів, які надавали б хоч якісь докази в цій кримінальній справі, робить спробу нав"язати дискусію з пропагандистським ухилом з питань, які не мають нічого спільного з кримінальними обвинуваченнями, які вони сфальшували. Наприклад, зокрема: піднімаються події 1996 року, виключно з пропагандистською метою, з"ясовується вигідність або невигідність газових контрактів, до підписання яких я не маю відношення, до сфальшованих обвинувачень, які вони мені пред"являють. Також робиться спроба якимось чином укладання угоди між керівниками НАК Нафтогазу та Газпроому 19.01.2009 прив"язати до моєї діяльності і моїх функцій як прем"єр-міністра. Все це - груба чорна пропагандистська кампанія, яку веде сьогодні режим, використовуючи прокуратуру і цей суд.
Одразу хочу зазначити, що всі ті питання, які пропагуються прокуратурою і всім цим замовним судовим процесом не є та не може бути предметом кримінального переслідування, однак про це я скажу трохи пізніше.
А зараз я хотіла би відійти від будь яких політичних оцінок, тому що мені здається, що весь світ вже дав свою політичну оцінку всьому, що відбувається, а я хотіла би перейти на юридичну мову і саме використовуючи виключно право розібратися в юридичних аргументах цього обвинувачення.
Розпочну з того, що 17.06.2011 старший слідчий в особливо важливих справах Генеральної Прокуратури України (ГПУ) пан Нечвоглод в порушення вимог ст.223 КПК України склав обвинувальний висновок у кримінальній справі №493151 за обвинуваченням у вчиненні якби-то злочину, передбаченого ч.3 ст.365 ККУ. Зверніть увагу, в той же самий день, коли він склав обвинувачення, обвинувальний висновок був за лічені хвилини затверджений першим заступником ГПУ паном Р.Кузьміним, який знаходиться в прямій взаємодії з Адміністрацієй Президента (АП) і реально робить все, щоб політичні репресії через ГПУ провести в життя. В той же день, коли незаконно був складений обвинувальний висновок і в той же день, коли Р.Кузьмін без будь якого вивчення справи одразу ж підписав цей висновок, в цей же день справа була передана до Печерського суду. І в цей же самий день, через декілька хвилин справа була якби-то розподілена судді Кірєєву, якого за місяць до того Указом президента з районного суду перевели сюди теж невипадково. Все це готувалося і планувалося. Зверніть увагу: у цей самий день у справі було відкрито впровадження.
За один день 17.06.2011 були пройдені процедури, які в інших кримінальних справах проходять місяцями.
На данний момент справа перебуває в провадженні судді Печерського районного суду в м.Києві, який слухає її практично без будь яких перерв: з ранку з 9-10 години до 19-20 години вечора, повністю позбавивши мене права на конфіденційне спілкування з моїми адвокатами, на будь яку роботу з адвокатами, на підготовку до захисту, але про це я скажу пізніше.
Зараз я хочу перейти до того питання, яке безпосередньо стосується юридичних аспектів. Відповідно до вимог ст.285 Кримінально-Процесуального Кодексу України (КПКУ) судовий розгляд кримінальної справи може бути лише і виключно в межах обвинувачення, визначенного в обвинувальному висновку. Відповідно до ч.2 ст.233 КПК України обвинувальний висновок складається з описової і резулятивної частини.
В описовій частині обов"язково мають бути зазначені обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві: місце, час, спосіб, мотиви, наслідки якби-то злочину, вчиненого обвинуваченим, а також докази, які зібрано у справі і відомості про потерпілого. Хочу підкреслити, що "докази" - це ключове слово.
Наступне: показання кожного з обвинувачених по суті пред"явленного йому обвинувачення також мусять бути представлені і доводи, наведені ним на свій захист, і результаті їх перевірки. Всі доводи, які я наводила, по цій справі ніхто не перевіряв.
А крім того, прокуратура зобов"язана була в цьому обвинувальному висновку зазначити обставини які як обтяжують, так і пом"якшують всі ті висновки. Нічого подібного зроблено не було.
В той же час
в обвинувальному висновку по кримінальній справі всупереч ч.2 ст.232 КПКУ не міститься будь яких данних та доказів, що підтверджують скоєння мною будь якого порушення закону. не кажучи вже про злочин, які передбачені ч.3 ст.365 ККУ. У суда на цю хвилину, маючи всі матеріали кримінальної справи, немає будь яких доказів існування навіть елементу порушення закону. Для цього я хочу навести сам склад ст.365, який мені інкрімінуть.
Ст.365 передбачає, що покарання наступає за перевищення влади, службових повноважень, тобто умисне (це перша обставина, яка не доведена) вчинення службовую особою дій, які явно (підкреслюю, явно) виходять за межі наданних їй службових повноважень. Тобто обвинувачення мусило довести явні беззаперечні мої дії, які б виходили за межі моїх повноважень. І це при тому, якщо вони б завдали реальної шкоди або окремим громадянам або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. І саме це вже карається. А крім цього, ч.3 передбачено, що дії, за які наступає покарання, згідно ст.365, якщо вони спричинили тяжкі наслідки караються вже таким позбавленням волі, як вказала ГПУ, від 7 до 10 років. Тобто не просто завдана шкода, а мусить бути завдана тяжка шкода, тяжкі наслідки.
А тепер я хочу зазначити, що норма, сформульована у ст.365 ККУ є нормою, яку юристи називають бланкетною диспозицією, тобто вона сама по собі не може бути складом злочину. Вона лише описує, який це злочин, але ця норма потребує детальнішого доказу. І для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Бланкетна диспозиція основана на тому, що норма має лише загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнюють кримінально-правову норму чітким і конкретним змістом, бо сама по собі вона не існує.
Тобто і під час досудового слідства, і зараз в суді, зобов"язані були з"ясувати саме які дії особи, передбачені будь якою нормою, необхідно ретельно з"ясувати і визначити у відповідних процесуальних документах:
1. в чому саме полягають названі в статтях порушення.
2. норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержані. Якщо говориться про явне перебільшення повноважень, тут мусить бути імперативна норма, яку я прямо порушила, і це слідство мусить довести.
3. обов"язково встановленний причинно-наслідковий зв"язок між порушенням конкретної імперативної норми та передбаченими законом суспільно-небезпечними наслідками. І цей зв"язок мусить бути настільки нерозривним, щоб він доводив це.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 (це імперативна норма) від 26.12.2003 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" під перевищенням влади або службових повноважень необхідно розуміти:
1. це вчинення дій, які є компетенцією вищестоящою службовою особою цього відомства чи службової особи іншого відомства.
2. це вчинення дій, виконання яких дозволяється в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку за відсутності цих умов.
3.
одноособове вчинення дій, які могли бути вчинені лише колегіально. Саме цю норму до мене намагаються застосувати.
4. вчинення дій. які ніхто не має права виконувати або дозволяти.
Хотіла би звернути увагу на те, що ані на досудовому слідстві, ані під час оголошення постанови про притягнення до кримінальної відповідальності в якості обвинуваченої. про що свідчить відповідна відмітка на постанові (том13 арк.126), ані під час судового розгляду, зокрема в судовому засіданні 22.07.2011, ні слідчий ні суддя, ні обвинувачення не змогли в простій зрозумілій формі роз"яснити мені суть пред"явленного мені обвинувачення. В чому є мій злочин? Ніхто не зміг роз"яснити. І враховуючи ту обставину, що роз"яснюючи відповідно до вимог ст.298 КПКУ суть висунутого мені звинувачення, головуючий у справі суддя Кірєєв в судовому засідання 22.07.2011 в 2-х годинних намаганнях сформулювати суть мого злочину все ж таки заявив про те, що я звинуваючуюсь у тому, що затверджуючи вказані директиви я достеменно знала що вони приймаються виключно колегіальтним рішенням Кабінету Міністрів України. Але не зважаючи на те, що урядом документи не були прийняті, я якбито затвердила їх і надала їх особі уповноваженій підписати контракт і що обвинувачення розуміє суть моєї вини в тому, що моє доручення. яке я в вигляді директив підписала, міг приймати лише виключно колегіальний уряд, тобто КМУ. Тому я хочу щоби всі знали, в тому числі і суд, що мене звинувачують не в тому, що контракти неефективні, тому що до контрактів як таких я не маю ніякого відношення, не в тому, що ціна якась не така, а
склад злочину ст.365 - це виключно директиви: мала я право підписувати своє доручення у вигляді директив чи не мала. Чи це було виключне право КМУ, а я замість КМУ зробила такий злочин і сама підписала директиви. І за це вони хочуть, власне кажучи, мені від 7 до 10 років виписати в цьому судовому процесі.
Я розумію суть озвученого звинувачення так, що ГПУ мене обвинувачує у тому, що я одноособово вчинила дії, а саме затвердила директиви, які могли бути вчинені лише КМУ як колегіальним органом. Виходячи з цього, ГПУ повинна була мені довести, що затвердження вимог до господарюючого суб"єкту НАК Нафтогаз України у вигляді директив входила на той момент до виключної компетенції колегіального уряду КМУ. Якщо обвинувачення не доводить. що приняття таких директив для господарюючого суб"єкту НАК Нафтогаз не входило до виключної компетенції КМУ, цього злочину не існує. Я звертаю увагу на той факт, що я не зобов"язана доводити свою невинуватість в цьому судовому процесі а також на досудовому слідстві. ГПУ зобов"язана була надати суду беззаперечні докази того, що приняття директив для господарюючого суб"єкту НАК Нафтогаз є виключною компетенцією уряду. Вони мусили надати докази не просто того, що це може бути або не бути, і не докази, які б породжували якісь сумніви, а саме беззаперечні докази.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 26.12.2003 суди зобов"язані вимагати від органів досудового слідства долучення до матеріалів кримінальних справ перевищення влади або службових повноважень копій нормативно-правових актів, положень, інструкцій, інших документів, що доводять беззаперечний характер явного перевищення службових або посадових повноважень. Ч.1 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 Пленум зобов"язав суди відповідно до вимог ст.161 КПКУ, зберігаючи об"єктивність та неупередженність, створювати необхідні умови виконання сторонами їх процесуальних обов"язків та здійснення наданих їм прав, зокрема на з"ясування всіх фактичних обставин справи. І враховуючи те, що ГПУ звинувачує мене у одноособному вчиненні дій, які законодавством України нібито на їх розсуд віднесено до компетенції КМУ як колегіального органу, однією з головних обставин. які необхідно було з"ясувати слідству та в той час. коли був попередній судовий розгляд треба було з"ясувати і суду: є визначення факту наявності повноважень КМУ як колегіального органу на затвердження директив для господарюючого суб"єкту.
І це перша обставина:
якщо діючим законодавством не передбачено виключного імперативного зобов"язання приймати урядом директиви для господарюючого суб"єкта, цю справу неможливо було відкривати, а суд мусив закрити її одразу як він би це з"ясував. Але на жаль все відбувається в абсолютно інший спосіб. Навпаки,
на досудовому слідстві прокуратура не довела що НАК Нафтогаз обов"язково мусив отримати в імперативному порядку директиви кабінету міністрів. Тому що нема такого документу в природі бо нема такого закону.
Згідно із законом про КМУ (а цей закон є ключовим для аналізу того, перевищувала я свої повноваження, чи ні) в редакції від 16.05.2008 №279-6 в якій він був чинним в січні 2009. Я підкреслюю і прошу всіх звернути увагу: КМУ згідно цього закону не наділенний повноваженнями затверджувати директиви суб"єктам господарської діяльності на ведення переговорів та укладання контрактів і з іншими суб"єтами господарської діяльності в тому числі і інших держав.
Тому я власне і діяла і відповідності до цього закону у 2009 році. Абзацем 3 п.4 ч.1 ст.20 Закону про КМУ до повноважень КМУ у сфері зовнішньої політики відносилося лише забезпечення відповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладання та виконання міжнародних договрів України і тільки цей факт і тільки це повноваження регламентується законом про КМУ. Законом. який регламентував укладання міжнародних договорів на той період є закон про міжнародні договори України від 29.06.2004 де у ст.2 у визначенні міжнародного договору України дуже чітко зазначено: це укладений у письмовій формі договір з іноземною державою або іншим суб"єктом, який керується міжнародним правом в незалежності від того, міститься договір в одному чи в декількох пов"язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір. угода, конвенція, пакт) міжнародні договори України укладаються виключно президентом України або за його дорученням, КМУ або за його дорученням, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами від імені міністерств, інших органів центральної виконавчої влади від державних органів. Договори куплі-продажу газу, по яким я даю зараз покази, що укладаються між НАК Нафтогазом та ВАК Газпромом не є міжнародними договорами України, вони є господарськими договарами, що укладаються суб"єктами господарської діяльності, а отже до компетенції саме КМУ не належить (не віднесено) надання директив щодо їх укладання та виконання. Це саме те, чим я керувалась в 2009 під час розв"язання газовох кризи і це саме ті закони, на які я спиралась, діючи у строгій до них відповідності. Це не лише моя думка, що директиви КМУ необхідні виключно до укладання міжнародних договорів. Це ще і думка зокрема: міністерства юстиції України.
Своїм листом від 7.04.2011 міністр юстиції Лавринович чітко визначив, що директиви КМУ потрібні виключно для укладання міжнародних договорів і що директиви, які я підписала як своє доручення не можуть навіть приблизно розглядатися як урядовий документ.
Які ще потрібні свідчення, якщо діючий на сьогодні міністр юстиції кабінету Азарова, який призначений в тому числі за участі діючого президента прямо сказав, що не потрібні були директиви КМУ для укладання угод між НАК Нафтогаз та Газпромом. Але на цьому не завершуються докази, які є у справі. Крім того, існує лист заступника генерального прокурора Кудрявцева і лист генерального прокурора України Пшонки. Більше того, коли Кудрявцев давав у цьому залі покази, він сказав що він свій лист підписував не від свого імені,
а це була позиція Генеральної прокуратури. І в цьому листі так само зазначено, що для укладання контрактів між НАК Нафтогаз і Газпромом не потрібні директиви уряду. Так що ж з мене прокуратура вимагає? А крім того там зазначено, що доручення, яке я підписала у вигляді директив не може розглядатися як рішення КМУ. Це є в матеріалах справи. Це говорить про повну відсутність в моїх діях будь якого порушення закону. Але цього виявилося не достаньо в тому числі і для суду, щоб закрити цю кримінальну справу. Я хочу нагадати, що також показами свідків: ексмінстр юстиції Оніщук, ексзаступник генерального прокурора Кудрявцев, ексзаступник генерального прокурора Корнякова, експерта Нагребельного, які в тому числі за рішенням РНБО на той час аналізували законність або незаконність моїх дій як прем"єр-міністра України. Вони чітко визначили в судовому засіданні в своїх показах: не потрібно директив КМУ для укладання угод між НАК Нафтогаз і Газпромом і що моє доручення у вигляді директив, яке я підписала, не є рішенням уряду і не може їм бути. А крім того, вони зазначили в своїх же показах, в своїх виступах і в своїх документах що не має на ту хвилину, коли вони розглядали це, ніякого порушення закону. Так скажіть будь ласка, за що порушена кримінальна справа і за що мене зараз судять?
Таким чином видання мною як прем"єр-міністром України доручення міністру палива та енергетики у вигляді директив на переговори делегації НАК Нафтогазу не може вважатися перевищенням влади та службових повноважень у формі вчинення одноособових дій, які можуть бути вчинені лише колегіально, оскільки колегіальний орган КМУ не наділенний повноваженнями приймати директиви для господарюючих суб"єктів. Після того, як це з"ясувалося, в тому чмслі під час досудового слідства, а також попереднього розгляду справі в суді, ця справа мусила бути закрита за відсутності будь яких елементів складу злочину в моїх діях. І це очевидно для будь якого правознавця. Про це дуже чітко написав експерт Андрушко, який очолює кафедру по крімінальному праву державного університету ім. Т.Г.Шевченка, де він прямо написав, що в діях прем"єр-міністра на той час не було перевищення своїх повноважень і КМУ не наділенний повноваженнями принимати такі директиви. В одночас, п.2 пар. 9 Регламенту КМУ в редакції, чинній станом на січень 2009 передбачено, що прем"єр-міністр з метою спрямування координації діяльності членів КМУ, керівників інших центральних органів виконавчої влади, місцевих ДА, РМ АРК наділений правом давати доручення. І я неодноразово на досудовому слідстві, і в тому числі на суді, зазначала, що директиви, які я підписала - це є моє доручення. І я оформила своє доручення в вигляді директив, нічого не порушуючи. Доручення прем"єр-міністра, які не могли даватися згідно цього пункту Регламенту КМУ могли мати різну назву, різну зовнішню форму (законом це не передбачається), бути у вигляді настанов, директив, вказівок, при цьому при конфлікті назви документу та його змісту теорія права беззаперечно віддає перевагу змісту документу. Наприклад, якщо документ названий "договором даріння", а за змістом це договір купівлі-продажу, то це є договір купівлі-продажу. незалежно від того, як його назвали. Це втому числі чітко сказав експерт Нагребельний в судовому засіданні в своїх показах. Крім того, зроблена також філологічна експертиза, яка долучена до матеріалів кримінальної справи. І ця філологічна експертиза яка зроблена інститутом української мови національної академії наук України під терміном "директива" розуміє. що це: керівна настанова вищої інстанції підлеглим; розпорядження загального характеру; керівна вказівка, яку дають керівні органи, підпорядковані своїм підлеглим; настанова, вказівка, обов"язкова до виконання. І вцій же експертизі чітко зазначено, що синонімом слова "директива" є слова "наказ" і "доручення". Що ще треба було, щоб з"ясувати на базі моїх показів, на базі показів всіх міністрів і експертів, що це є доручення?
Крім того, я хотіла б також дати свої покази відносно деяких позицій в обвинувальному висновку, тому що це прямо мусить аналізуватися у моїх показах. я хочу зазаначити, на що посилається прокуратура. І що взагалі вони беруть до відома. Вони говорять про те, Регламентом КМУ передбачено, що якбито КМУ розглядає на своєму засіданні урядові директиви. Вони посилаються на пар.2 Регламенту КМУ і його на пар.9. де зазначено, що урядові директиви розглядаються на засіданні уряду, і що урядові директиви приймаються колегіальним рішенням. Но дорогі друзі, там же ж чітко говориться про директиви, які передбачені законами України як такі які мусять прийматися урядом.
Доручення не є урядовою директивою, і тому пар.2 і пар.9 в обвинуваченні прокуратури абсолютно не стосуються мого доручення. Якщо йти за логікою прокуратури, то тоді, наприклад, угоди між НБУ та будь яким іншим комерційним банком України також мусять затверджуватися директивами уряду. І тоді, наприклад. якщо уряд згідно Регламенту КМУ пар.2 і пар.9 затвердить директиви тільки тому, що вони називаються директиви, між НБУ та ком.банком, то це що буде, законно? Ні, безумовно, це не буде законно. І тому коли ГПУ посилається на Регламент, тому що уряд на своєму засідання приймає директиви, то маються на увазі тільки ті директиви, які беззаперечно передбачені іншими законами України для затвердження урядом. А проаналізувавши всю законодавчу базу України стало зрозумілим, що тільки одні директиви затверджуються урядом, тільки про це є вимога, це директиви на укладання міжнародних угод. Більше в законодавстві жодної згадки про це немає. І це означає, що згідно пар.2 і пар.9 Регламенту КМУ, коли там маються на увазі директиви, то маються на увазі виключно директиви для укладання міжнародних угод. Але все це було проігноровано. І тому, коли ГПУ фальшувало ці звинувачення, кони послалися тільки на пар.2 та пар.9 Регламенту, що там якбито затверджуються урядові директиви, не розшифрувавши які саме директиви уряд зобов"язаний затверджувати. І затвердження яких директив є обов"язковим виключним беззаперечним правом і обов"язком уряду. І тому вся ця справа від самого початку є сфальшованою.
Але я хочу далі пояснити. іншою складовою визначених в обвинувальному висновку звинуваченнях відносно мене є надумане твердження обвинувачення про відсутність 19.01.2009 у прем"єр-міністра України повноважень на затвердження та надання директив, вимоги яких були необхідними для виконання головою правління НАК Нафтогаз при підписанні контрактів на постачання природнього газу у 2009-2019 роках та контракти про обсяги та умови транзиту. При цьому діюче на 19.01.2009 законодавство України та Статут НАК Нафтогаз не тільки не наділяли КМУ як вищий орган у системі органів держвлади правом на втручання у господарську діяльність НАК Нафтогаз України у вигляді надання директив, які б визначали для НАК Нафтогаз умови, включення яких до тексту контракту були б обов"язковими для НАКу, а прямо забороняли КМУ як вищому органу у системі органів вищої виконавчої влади надавати будь які директиви як умови в угоди між НАК Нафтогаз та ВАТ Газпром. я хочу звернути вашу увагу і ст.6 Господарського Кодексу України прямо заборонено втручання органів державної влади в господарську діяльність. І тому я в 2009 році не зобов"язала уряд приймати директиви КМУ на укладання угод між двома господарюючими суб"єктами саме тому, що це був би протиправний вчинок і перевищення повноважень КМУ і КМУ прямо порушував Господарський Кодекс України, крім того ГПУ зараз, обгрунтовуючи свої обвинувачення, посилається на закон про господарюючі суб"єкти державної форми власності, де говорить про те, що уряд, або урядові організації, якбито є акціонерами і можуть приймати безпосередні рішення. Хочу звернути вашу увагу, що Постановою КМУ прямо передано право управління НАК Нафтогазом міністерству палива та енергетики і тому КМУ не є акціонером НАК Нафтогазу, не є органом державної влади, який згідно чинних нормативних актів управляє НАК Нафтогазом, а це виключно компетенція міністерства палива та енергетики. І тому посилання в обвинувальному висновку на закон про господарюючі суб"єкти з державною формою власності стосується міністерства палива та енергетики, а не КМУ. Тому я діяла в 2009 згідно всіх цих законів. 19.01.2009 я, реалізуючи повноваження перем"єр-міністра України, визначені в п.4 ч.1 ст.44 Закону про КМУ "Щодо коордінації діяльності членів КМУ" з метою доведення до міністра палива та енергетики (ПЕК) головних положень переговорів між прем"єр-міністром України та прем"єр-міністром РФ оформила результати переговорів у вигляді документу, визначенного як моє доручення у вигляді директив, та надала це доручення міністру палива та енергетики щодо врахування визначенних у них положень у роботі міністерства палива таенергетики, яке безпосердньо має функцію управління акціями або власністю НАК Нафтогаз. Я не порушила на той час в 2009 жодної норми закону, жодної норми Регламенту КМУ, своїх повноважень, закону про КМУ і Конституції України. І це прямо доведено нами до судового розгляду. За своїм характером наданий мною міністром палива та енергетики документ в січні 2009 під назвою "Директиви" не є нормативним актом, який би регулював господарську діяльність НАК Нафтогаз України. Я підкреслюю: я довела результати своїх переговорів з прем"єр-міністром РФ у вигляді свого доручення до міністра палива та енергетики. Якщо це є злочином в українському законодавстві, то хай прокуратура доведе, що це є злочин, а не фальшує справу іне посилається на ті пункти закону і Регламенту. які не мають ніякого відношення до виключної компетенції КМУ приймати директиви для укладання контрактів між господарюючими суб"єктами, в тому числі з державною формою власності. Додатково хочу зазначити, що 19.01.2009 разом із директивами мною як прем"єр-міністром України було надано окреме доручення міністру ПЕК Продану Ю.В. відповідно до вимог закону про КМУ та Регламенту КМУ. Цим дорученням я як прем"єр-міністр України довела до міністра ПЕК результати переговорів, що проводилися мною в Москві 17-18.01.2009 з метою врахування їх в роботі. Ви не знайдете жодного пункту в моїх директивах, де було б написано, що я когось зобов"язую укласти контракти, тому що це поза межами моєї компетенції. я не маю до тих контрактів жодного відношення, а дати інформацію для ведення переговрів було моїм обов"язком. Факт видання цього доручення, а власне "Директиви" були лише додатком до мого доручення і, під час допиту міністра ПЕК Продана Ю.В. він пред"явив копію цього доручення, яке я написала власноруч в Москві, супроводжуючи директиви. Чому я написала це доручення? Тому що я діяла строго до Регламенту КМУ і я оформила своє доручення. Є дві людини-учасники цієї події: це я і Продан. Більше немає учасників події передачи мого доручення Продану. Продан не просто підтвердив те, що я дала йому це доручення, а він попросив суд долучити моє власноруч написане доручення до справи. І він підтвердив, що він отримав його. Я підтвердила, що я дала таке доручення, я підтвердила свій підпис. Зараз у нас ще є нотаріально завірене свідчення Продана, що саме це доручення я йому давала і до нього були додатком директиви. Я дотримувалася всіх норм законодавства, і більше того, я ніколи б не допустила приняття урядом директив на укладання контрактів між господарюючими суб"єктами, тому що це було б пряме втручання в їх господарюючу діяльність і тому, що це було заборонено як мінімум трьома законами. Таким самим чином, як я тільки що пояснила, підтвердженням Продана та моїм підтвердженням, факт існування доручення підтверджується всіма, кого це доручення стосувалося та не спростовується матеріалами кримінальної справи. а тому не можна не взяти його до уваги судом та не оцінити як документ. Але в той же час і моє письмове. написане від руки доручення, є дорученням, і директиви, які долучені до цього доручення, самі по собі є дорученням у вигляді директив. тому що вони доводять лише результати моїх переговорів з Путіним, які проводилися 17-18.01.2009.
Додатково також зазначаю, що відповідно до рішення управління НАК Нафтогаз від 12.01.2009 голова правління НАК Нафтогаз Дубина не мною був уповноважений на підписання контрактів будь якого змісту, а правлінням НАК Нафтогаз України, яке відбувалося 12.01.2009 і Дубина діяв, підписуючи ті контракти виключно на виконання рішення правління. В зв"язку з саме предаварійною екстремальною ситуацією із забезпеченням природним газом економіки та громадян України саме в наслідок такої екстремальної ситуації він отримав від правління НАК Нафтогаз повний картбланш: укладати з ВАТ Газпром такі договори, які він буде вважати за потрібне саме тому, що криза, тому, що патова ситуація, саме такі, які він буде вважати за потрібне. Слід також зазначити, що відповідно до протоколу засідання НАК Нафтогазу від 28.01.2009 правління НАК Нафтогаз схвалило дії делегації НАК Нафтогаз по підписанню 19.01.2009 газових контрактів та прийняло рішення про затвердження таких контрактів, визначивши їх прийнятність та ефективність. Не я, як прем"єр-міністр, приймала участь в підписанні цих контрактів, і не я давала команди Дубині підписувати ці контракти, а це рішення правління від 12.01.2009 і схвалені ці контракти були як раз 28.01.2009. якщо в тих контрактах було хоч щось неефективно, або щось було завідомо неправильним, правління НАК Нафтогаз ніколи би не схвалило ці контракти. Таким чином дії по проведенню українсько-російських переговорів а також переговори НАК Нафтогаз з ВАТ Газпром та контракти, підписані за наслідками їх переговорів, були повністю підтримані та повністю схвалені і погоджені з КМУ неа своєму засіданні 21.09.2009 де жодний член уряду не виступив з тим, що треба ці контракти денонсовувати, де присутня була зам.генпрокурора Корнякова, яка не мала жодних заперечень щодо цих контрактів, і крім того правлінням НАК Нафтогаз на своєму засіданні 28.01.2009.
Таким чином дорученням від прем"єр-міністра України у вигляді директив делегації НАК Нафтогаз на переговори з ВАТ Газпром (це том 4 арк.159-160) щодо укладання контракту купівлі-продажу природнього газу в 2009-19 рр та контракту про обсяги та умови транзиту природнього газу через теріторію України на період з 2009 по 2019, затверджені особисто мною як прем"єр-міністром за той період, надані мною в межах моїх службових повноважень та не містили в собі жодних єлементів втручання в поточну господарську діяльність НАК Нафтогаз, тому що вони не давали вказівки на підписання контрактів. Хочу також сказати, що все наведене мною зараз по пунктах підтверджується і відповідними матеріалами кримінальної справи. Зокрема, ще раз хочу зазначити, листом міністерства юстиції від 7.04.2009 за підписом міністра Лавриновича, листом заступника генпрокурора Кудрявцева від 18.06.2009 (т.12 арк.10-11), листом за підписом генпрокурора аналогічного змісту, долученного до матеріалів справи на вимогу захисту, стенограмою засідання КМУ від 19.01.2009 (т.6 арк. 114-137), стенограмою засідання КМУ від 21.01.2009 де були схвалені мої дії під час переговорів (т.4 арк.15-36), висновками фахівців інститута держави і права ім. Корецького НАНУ, допитами свідків: Нагребельного, Оніщука, Кудрявцева, Корнякової, Коваля, Ратушняка, Турчінова і всіх інших. Всі ті матеріали є в справі.
Всі ці люди говорять ключові речі:
1. що мої директиви - це доручення;
2. що КМУ немає імперативних повноважень приймати директиви для господарюючих суб"єктів;
3. що директиви, які я затвердила не мали нічого спільного з рішенням уряду і що це не є рішення уряду;
4. що директиви КМУ потрібні лише для укладання міжнародних договорів.
І хто це підтверджує, уявіть собі: генеральний прокурор, ексзаступники генерального прокурора, міністр юстиції, ексміністр юстиції, - всі вони підтверджують тезу про те, що в моїх діях нема складу злочину, а обвинувачення разом із судом продовжують весь цей фарс.
Я хочу зараз зупинитися на цьому. Згідно із листом заступника генпрокурора (т.2, арк.10-12) Кудрявцева, цитую: "За висновками фахівців міністерства юстиції України та інституту держави і права імені Корецького директиви делегації НАК Нафтогаз на переговорах з ВАТ Газпром "Щодо укладання акту купівлі-продажу природнього газу" затверджені 19.01.2009 прем"єр-міністром України
не можуть розглядатися в розумінні директив уряду, затвердження яких регулюється законодавством України." Аналогічна позиція видображена і в листі генпрокурора на адресу Адміністрації Президента (АП), де він сказав, що "директив для складання угод між господарюючими суб"єтами не потрібно". Аналогічний висновок міститься і в листі міністерства юстиції України, підписаним Лавриновичем (т.1 арк.182-187). Цитую: "Директиви делегації НАК Нафтогаз на переговорах з ВАТ Газпром щодо укладання контракту купівлі-продажу природнього газу 2009-19рр та контракту про обсяги та умови транзиту природнього газу через теріторію України затверджені прем"єр-міністром України на нашу думку не можуть розглядатися в розумінні директив уряду, затвердження яких не передбачено діючим законодавством України". Також в цьому листі міститься висновок про те, що чинне законодавство України не передбачало видачу КМУ будь яких директив для переговорів господарюючих суб"єктів. У всіх цих листах написано, що директиви КМУ не потрібні на переговори і укладання контрактів для госп. суб"єктів. Питання: що перевищено, які директиви уряду ще треба було приймати, якщо це було б пряме порушення закону?
Тобто,
дві державні інституції: сама Генпрокуратура та Міністерство Юстиції України зробили чіткий висновок про те, що директиви, затверджені прем"єр-міністром України 19.01.2009 не є директивами КМУ, і, відповідно, не потребували затвердження на його засіданні, а КМУ не мав права видавати такі директиви НАК Нафтогаз України.
Аналогічної позиції на засіданні уряду 19.01.2009 дотримувався і перший віцепрем"єр-міністр Турчинов. Відповідно до стенограми засідання КМУ, тоді 19.01.2009 Турчінов прямо сказав, що він лише проінформував членів КМУ про хід переговорів та заявив членам КМУ, що