Дійсно, ми наразі долучилися до думки, що
- виборів не буде
- свобода слова буде дедалі звужуватися
- обов’язково порушать права приватних власників
- почнуться загальні політичні репресії.
Ось прийшла новина, що зробили виїмку документів у кафе дочки Юлії Тимошенко. Отже, почалася зачистка фінансових підвалин політичної опозиції.
Але навіть Януковичу далеко до цілковитої тоталітарної диктатури – бо
- на це потрібен час, навіть Сталіну знадобилося сім років для встановлення повної влади – з 1922 по 1929 р.р.
- є фактор історичного прецеденту, двічі такі речі, як правило, не вдаються
- у януковичів нема чіткої ідеологічної ідеї – не можна ж визнавати, що метою Януковича – Азарова є передача України під владу Кремля
- Україна має досвід демократичного розвитку, а перше сум’яття духу народу обов’язково пройде.
Якщо ми знаємо, що чесні вибори неможливі – отже втрачає значення сам передвибо-рчий рейтинг тієї чи іншої партії. У демократичній державі партії існують, щоб довести народові свою правду та отримати перемогу на виборах.
Зараз цього НЕМА – отже, треба формувати не так електоральну більшість як революційну меншість.
І саме спираючись на гасла української демократичної державності – заради територіаль-ної та ментальної єдності українських громадян.
Отже головна складова – саме патріотична, бо існуючий режим націлений саме .ПРОТИ України як держави.
Якщо у будь-якій системі нема легальних засобів впливу – цим самим продукується засіб силовий. І тут нема чого розмірковувати. Треба також подумати про засоби недопу-щення та покарання тушок, які є.
Юлія Тимошенко НЕ може закликати до силового повалення режиму – бо задля репре-сій цього від неї і чекають. Вона самими обставинами вимушена працювати у легальному полі. Але об’єктивні обставини примушують до готовності спротиву будь-якими засоба-ми. Тому рух опору дуже потребує підтримки населення – проти антинаціонального ан-тидемократичного режиму.
Нами управляють спадкоємці енкаведистів. Ми мусимо діяти як спадкоємці ОУН-УПА – навіть там, де раніше ОУН-УПА не діяла. Виходить, що з часів Другої Світової війни нічого не помінялося.
Так само це стосується і відсутності підтримки з боку Заходу.
Ми однозначно мусимо знати, що нас Захід не підтримає – мусимо шукати ситуативних союзників – навіть там, де раніше і подумати не могли.
Приклад: Михайло Саакашвілі скористався протиріччями між Москвою та Мінськом – щоб запобігти визнанню Білорусією Південної Осетії та Абхазії. І зміг донести свою точку зору через білоруське телебачення. Нашими союзниками можуть бути вороги наших воро-гів – кавказькі лідери Руху Опору, кримські татари. Вже зараз для свободи та незалежнос-ті Грузії та України кавказці та кримські татари роблять більше, ніж увесь Захід, разом узятий.
Сумно це усвідомлювати – але це факт.
Треба не звертати уваги на крик Москви та януковичів щодо неправедних союзів укра-їнців – ніхто, крім Росії та Румунії на нашу землю не зазіхає.
На не треба навіть звертати увагу на докори Заходу – той свої комерційні інтереси ре-гулярно ставить вище ідеологічних.
Їх правда була відвойована у далекому минулому – зараз тільки „споживають” набутки своїх предків (поступово втрачаючи…).
Нам непотрібно зважати на крик уявних спільників на кшталт Юрія Шухевича чи Юрія Костенка – головним лідером опозиції є Юлія Тимошенко – тому при сторонніх ми її не обговорюємо – як не обговорюють свого командира перед ворогом.
Ми вже сказали, що сама ЮВТ мусить діяти легально – таке у неї становище. Але не-обхідно створювати організаційно паралельні структури – які беруть на себе відповідаль-ність, яку сама ЮВТ взяти безпосередньо не може.
Не останнє питання – захист волі та самого фізичного життя нашого Лідера – іншого у нас на сьогодні НЕМА. Деякі легальні паралельні структури опозиції можуть прийти до ЮВТ. Але діяти проти неї ми НЕ МУСИМО.
Цей режим не треба боятися – він сам нас боїться. Адже, незважаючи на повновладдя – справжні репресії не розпочалися.
Головне – зрозуміти: вибори – не самоціль, а складова частина загальнореволюційної справи визволення України від окупантів та узурпаторів. Чинити опір на кожному клапти-ку української землі.
І пам’ятати:
Ця українська земля – наша. Іншої у нас нема.