Данський Гельсінгський Комітет з прав людини. Реакція України на Резолюцію 1862 Парламентської Асамблеї Ради Європи (Продовження)

1.       Реформувати прокуратуру, яка залишається інституцією надзвичайно сильно централізованою та такою, що має надмірні повноваження, у відповідності до норм Ради Європи та зобов’язань, взятих вступу (Пункт 9 Резолюції)

a)      Набуваючи членства в Раді Європи у 1995 році Україна взяла на себе зобов‘язання реформувати прокуратуру, змінити її функції з Радянської прокуратури на прокуратуру європейського стандарту. Це не було зроблено ні чинним урядом, ні жодним з попередніх урядів.

b)      Новий КПК змінить положення, які регулюють функціонування прокуратури під час слідства, висунення обвинувачення та судового процесу, та не змінить структури та зобов‘язання ГПУ. Для цього потрібен новий Закон про прокуратуру.

c)       «Комісія зі зміцнення демократії та верховенства права» (орган при президентові) закінчила підготовку проекту нового Закону про прокуратуру та направила його для винесення висновків Венеціанською Комісією, яка, як очікується, висловить свою думку під час наступного засідання у червні 2012 року. Незрозуміло чи є політична підтримка цього законопроекту президентом, беручи до уваги завдання робочої групи, яке згадувалося раніше.

d)      У листопаді 2011 року Президент поставив завдання робочій групі своєї адміністрації підготувати проект Закону про прокуратуру згідно із загально-визнаними міжнародними демократичними принципами. Обмеження у часі, визначене президентом, - один рік з моменту прийняття КПК, скоріш за все це час до весни 2013 року. Очікується, що експерти Ради Європи візьмуть участь у роботі робочої групи.

e)      6 квітня 2012 року президент України Віктор Янукович підписав указ про створення Комітету з питань реформування правоохоронних органів при президентові, головним завданням якого є покращення та оптимізація  структури, діяльності та особового складу системи правоохоронних органів України у відповідності до міжнародних норм та стандартів. Головою комітету є президент України. Чи стане реформування прокуратури частиною цього завдання незрозуміло.

2.       Звільнити Луценка та Іващенка з-під варти для можливості отримання ними медичного лікування за межами пенітенціарної системи (Пункт 10 Резолюції)

a)      Ані Луценко, ані Іващенко не були звільнені, хоча пенітенціарна система вочевидь не має кваліфікації та ресурсів для їх лікування належним чином.

b)      6 квітня 2012 року Луценко пройшов медичний огляд у Київській міській клініці швидкої допомоги. Нема жодної інформації щодо результатів або проведеного лікування.

c)       Іващенко не лікувався за межами в’язниці.

3.       Дозволити медичний огляд та, в разі необхідності, лікування незалежними лікарями поза межами пенітенціарної системи для Тимошенко (Пункт 10 Резолюції)

a)      Після довгих обговорень та переговорів 14 та 15 лютого 2012 Тимошенко була оглянута двома командами лікарів з Німеччини та Канади. Пізніше між міжнародними командами та медичною командою з України мали місце дискусії з низки питань, та було опубліковано лише тільки остаточний висновок німецької команди. Центральна частина висновків німців зазначає: « Пацієнтка (ЮТ) не змогла б отримати належне лікування навіть у німецькій в’язниці. Це пов’язано з потребою у проведення комплексних заходів, існуючою комплексною шкодою її здоров’ю та необхідним обстеженням для лікування старої хронічної хвороби. Німецька пенітенціарна система також не має необхідного устаткування та інструментів… На даний момент (під час огляду) операція не рекомендована. Однак якщо біль буде продовжуватись не дивлячись на терапію, операцію необхідно буде провести, тільки з метою позбавлення від болю. На даному етапі не варто очікувати, що ушкоджений нерв відновиться повністю». Припущення про те, що українські в’язниці мають нічим не краще обладнання, ніж німецькі, є цілком правдоподібним.

b)      15 березня 2012 року Європейський Суд з прав людини згідно з Правилом 39.1 поставив вимогу уряду України про надання адекватного медичного  лікування Тимошенко «у належній установі». Він посилається на Статтю 3 Європейської конвенції із захисту прав людини, яка стосується тортур та нелюдського ставлення.

c)       Наступного дня під час прес-конференції міністр юстиції України Олександр Лавринович заявив, що «Європейський суд з прав людини не може приймати такі рішення, він не має відповідних повноважень вирішувати де лікувати, кого лікувати та яким чином». Він додав, що в той же час нема правових перешкод для лікування Тимошенко в лікарні поза Качанівською колонією, якщо є в цьому потреба. Лавринович зауважив, що за даними Державної пенітенціарної служби, Качанівська колонія в Харкові, де утримується Тимошенко, «має усе необхідне устаткування, ліки, та фахівців з цивільних лікарень для реалізації восьми етапів плану з лікування.»

d)      Українська влада була змушена переглянути цю позицію. Генеральний прокурор Пшонка доручив Державній пенітенціарній службі та Міністерству охорони здоров’я вжити необхідних заходів, щоб забезпечити обстеження та лікування Тимошенко в спеціалізованому медичному закладі за межами Качанівської колонії. Пізніше Міністерство охорони здоров’я запропонувало Тимошенко пройти лікування в клінічній лікарні ДП Укрзалізниці у Харкові, яка нібито має всі необхідні засоби та обладнання відповідно до рекомендацій німецьких лікарів.

e)      Тимошенко відмовилась від лікування у клінічній лікарні ДП Укрзалізниці. Вона зазначила, що не хоче отримувати спеціальне лікування у спеціальній лікарні, що пізніше може зробити її вразливою щодо критики.

f)       04.04.2012 Міністерство закордонних справ України попросило Німеччину допомоги в організації візиту до Харкова німецьких лікарів, які були членами міжнародної комісії, що оглядала Тимошенко, аби перевірити чи клініка, в якій планується проводити лікування, відповідає їхнім вимогам. Планується, що німецькі лікарі приїдуть до України після 9го квітня 2012 року, щоб вирішити долю майбутнього лікування Тимошенко в Харківській лікарні.

g)      Згідно з повідомленнями у пресі 7.4.2012 Україна та Німеччина ведуть переговори щодо можливості лікування екс-прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко в німецькій клініці. Цікаво, що інформація була озвучена Першим заступником Генерального прокурора Рінатом Кузьміним, хоча він висловлювався проти цього.

4.       Ініціювати всебічний процес конституційної реформи для виконання зобов’язань перед Радою Європи, як було рекомендовано Венеціанською комісією через конституційну асамблею (Пункт 13 Резолюції)

a)      25 січня 2012 року Президент видав Указ, що затверджує «Концепцію формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї». Він пропонує створення консультативного органу при президентові у складі 100 осіб, включаючи представників громадськості та політичних партій. Кандидати мають бути запропоновані до 16 квітня 2012 року. Не визначено кінцевий термін діяльності Асамблеї або затвердження її складу та початку роботи.

b)      Опозиційні політичні партії відмовились від участі у Конституційній асамблеї. Президент Янукович назвав відмову опозиції від участі у Конституційній асамблеї політично-вмотивованою хитрістю.

c)       Для внесення будь-яких змін до Конституції необхідна згода двох третин депутатів Верховної Ради; зміни до частин I, III та XIII також передбачають наступний національний референдум. Відповідно, багато що залежатиме від результатів парламентських виборів у жовтні 2012 року.

d)      Серед питань, які необхідно вирішити по внесення поправок до Конституції, є ті, що описані в Параграфах 5 и 7 цього звіту

5.       Не відкликати законопроекти (наприклад, законопроект про адвокатуру, про Свободу зібрань та про Конституційну асамблею), основаних на рекомендаціях Венеціанської комісії з Верховної Ради, та замість них приймати закони, в яких рекомендації не взяті до уваги (Пункт 14 Резолюції)

a)      Проблема, яка згадується в Резолюції, полягає в тому, що декілька робочих органів незалежно та не скоординувавши свої дії надсилають законопроекти до Венеціанської комісії для отримання коментарів, навіть якщо ці проекти не були обговорені в ширшому політичному контексті та мають незначні шанси на ухвалення. Ресурси Венеціанської комісії вичерпуються, а сама ВК втягується у внутрішню боротьбу за владу в Україні.

b)      Законопроекти про свободу зібрань та Конституційну асамблею, згадані в Резолюції, не були досі представлені громадськості.

6.       Зміни до закону про вибори (Пункт 15 Резолюції)

a)      Не відомо про підготовку або плани підготовки жодних пропозицій щодо внесення змін до виборчого законодавства. Останній перегляд Закону про вибори отримав широку підтримку як серед більшості, так і опозиційних партій.

b)      Однак, існують повідомлення про те, що депутати більшості планують оскаржити низку положень нового закону в Конституційному Суді. Рішення Суду визнати певні положення неконституційними може відкрити шлях для нових поправок, значно ширших за спірних положень, а також необов’язково у відповідності з рекомендаціями ПАРЄ та Венеціанської комісії.

7.       Усунути положення з Конституції та Закону про вибори щодо обмеження права балотуватися на виборах для раніше засуджених осіб, незалежно від тяжкості скоєного злочину (Пункт 15.4. Резолюції)

a)      Немає інформації щодо наявності пропозицій стосовно внесення відповідних змін до Конституції або Закону про вибори.

8.       Виконати рекомендації ГРЕКО щодо фінансування політичних партій (Пункт 15.5 Резолюції)

a)      Немає прогресу та не заплановано жодних заходів на найближче майбутнє. Державна Програма щодо протидії корупції, затверджена урядом у листопаді 2011 року, передбачає розробку відповідних пропозицій тільки у 2013 році. Аналогічно, План заходів із виконання та Україною зобов’язань перед Радою Європи визначає серпень 2013 року як кінцевий термін підготовки відповідних проектів пропозицій.

9.       Підтримати міжнародне спостереження за наступними парламентськими виборами, в тому числі за рахунок великої делегації ПАРЄ (Пункт 16 Резолюції)

a)      19 березня 2012 року міністр закордонних справ Грищенко надіслав запрошення до ОБСЄ/БДІПЛ надіслати спостерігачів на парламентські вибори в жовтні 2012 року.

b)      Нема інформації щодо можливої делегації ПАРЄ.

10.   Реалізувати реформи, необхідні для дотримання зобов’язань, даних Україною при вступі,  які також описані в програмі реформ діючого уряду та схвалені в Резолюції 1755 (2010) (Пункт 17 Резолюції)

a)      21 березня 2012 року Верховна Рада України схвалила спільний План заходів з реалізації Висновку 190 ПАРЄ (1995) про «Заявку України на вступ до Ради Європи» та нової Резолюції 1862 (2012)

Додаток 1

Резолюція  1862 (2012) ПАРЄ

1. Асамблея вітає тривале співробітництво з українським урядом у рамках моніторингової процедури Асамблеї. Вона із задоволенням відзначає, що урядом було вжито низку важливих кроків з метою виконання ще невиконаних вступних зобов’язань, у тому числі щодо боротьби з корупцією. Вона вітає тісне співробітництво, досягнуте між Радою Європи  та українським урядом в реалізації необхідних реформ. Водночас, Асамблея висловлює жаль, що судове переслідування  колишніх урядових лідерів в Україні негативно впливає на тіснішу європейську інтеграцію країни

2.       Парламентська Асамблея висловлює занепокоєння кримінальним переслідуванням, розпочатим за Статтею 364 (зловживання владою) та 365 (перевищення службових повноважень) Кримінального кодексу України проти низки колишніх членів уряду, включаючи колишнього Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, колишнього в.о. Міністра оборони Валерія Іващенка, колишнього першого заступника Міністра юстиції Євгена Корнійчука та колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.

3.       Асамблея вважає, що Статті 364 та 365 Кримінального кодексу України є занадто широкими у застосуванні та, по суті, дозволяють пост фактум криміналізацію звичайних політичних  рішень. Це суперечить принципу верховенства права та є неприйнятним. Тому Асамблея закликає українську владу невідкладно внести зміни у ці дві статті Кримінального кодексу у відповідності до стандартів Ради Європи та зняти обвинувачення проти колишніх членів уряду, висунуті за цими статтями. Асамблея хоче наголосити на тому, що оцінка політичних рішень та їхніх наслідків є прерогативою парламентів та, зрештою, виборців, а не судів. У цьому зв’язку, Асамблея просить Президента України розглянути усі наявні в нього правові засоби, щоб звільнити цих колишніх членів уряду та дозволити їм брати участь в наступних парламентських виборах.

4.       Асамблея висловлює жаль через численні недоліки судових процесів проти колишніх членів уряду, і вважає, що вони могли підірвати можливість обвинувачуваних отримати справедливий судовий розгляд в тому значенні, як його визначає Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини (ETSNo.5). У цьому зв’язку, Асамблея відзначає той факт, що Європейський суд з прав людини вирішив розглянути за прискореною процедурою звернення пані Тимошенко стосовно її затримання, в якому вона посилається на порушення статей 3, 5 та 18 Конвенції.

5.       На думку Асамблеї, ці недоліки є результатом системних проблем судової системи України. Ці проблеми не є чимось новим та вже давно викликають занепокоєння Асамблеї, будучи пов’язаними, серед іншого, з відсутністю незалежності судової системи, надмірним застосуванням та тривалістю попереднього  ув’язнення, відсутністю рівності сторін обвинувачення та захисту у судових процесах, а також неадекватною юридичною аргументацією обвинувачення та судів в офіційних документах та рішеннях.

6.       Що стосується незалежності судової системи, Асамблея:

6.1.    повторює своє глибоке занепокоєння через відсутність незалежності судової системи та вважає, що це є основним викликом для системи правосуддя в Україні;

6.2.    вважає, що поточна процедура призначення суддів підриває незалежність всієї судової системи. Вона закликає владу скасувати, або принаймні скоротити, п’ятирічний випробувальний термін для суддів та усунути Верховну Раду з процесу призначення;

6.3.    вважає, що під час випробувального терміну судді не повинні розглядати чутливі з політичної точки зору або складні справи;

6.4.    вважає, що склад Вищої ради юстиції суперечить принципу розподілу влади та також підриває незалежність судової системи. Тому Асамблея просить ухвалити поправки до відповідних законів та реально усунути представників Верховної Ради, президента України та прокуратури від членства у Вищій раді юстиції. В очікуванні на прийняття поправок ці три інституції повинні призначити до Вищої ради юстиції неполітичних членів;

6.5.    закликає Верховну Раду невідкладно ухвалити необхідні поправки до конституції, які б усунули положення, що перешкоджають запровадженню рекомендації Асамблеї, згаданих у пунктах 5.2 та 5.4;

6.6.    висловлює занепокоєння численними достовірними повідомленнями про ініціювання дисциплінарних заходів та звільнення суддів Вищою радою юстиції на базі скарг від прокуратури, тому що згадані судді прийняли рішення, що суперечило думці прокуратури, у конкретній судовій справі. Така практика є несумісною з принципом верховенства права та повинна бути припинена негайно.

7. Що стосується попереднього ув’язнення, Асамблея:

7.1.    висловлює занепокоєння надмірним застосуванням попереднього ув’язнення в українській системі правосуддя, часто без належного обґрунтування або підстав;

7.2.    у цьому відношенні, звертає увагу на те, що незаконне та надмірне попереднє ув’язнення є одним із основних питань у рішеннях, прийнятих проти України Європейським судом з прав людини;

7.3.    ще раз наголошує, що у відповідності до принципу презумпції невинуватості, попереднє ув’язнення повинно застосовуватись тільки як крайній захід, коли існує реальна загроза ухиляння або перешкоджання здійсненню правосуддя;

7.4.    закликає владу забезпечити, щоб Кримінально-процесуальний кодекс визначав чітку процедуру перевірки законності та тривалості попереднього ув’язнення. Крім того, необхідно визначити керівні принципи, які гарантуватимуть, що попереднє ув’язнення застосовується лише як крайній захід та лише на основі добре-обґрунтованого рішення суду.

8. Що стосується рівності сторін обвинувачення та захисту у судових процесах, Асамблея:

8.1.    з тривогою звертає увагу на упередженість на користь обвинувачення, яка є властивою для всієї судової системи України;