Україна. Поразка влади. Чому саме?
22 августа 2011

Україна. Поразка влади. Чому саме?


1. На перший погляд, опозиція програє по усім пунктам. Ні підприємцям, ні політичній опозиції не вдається зібрати достатню кількість людей, щоб рішуче змінити становище в Україні. Підприємці вимушені закривати свою справу, опозиція вже відкрито переслідується владою, є вже свої, українські політв’язні.
З політв’язнями ми вступаємо в 20-річчя нашої національної незалежності.
Поразка? Не зовсім.
Якщо порівняти з тим – ЧОГО саме чекала влада від літніх вакацій.
Юлія Тимошенко ще весною казала, що влада намагатиметься скористатися літніми відпустками та канікулами – щоб протягти свої самі жорстокі рішення.
Протягли. Юля в автозаку та СІЗО.
Мета влади досягнута?
Зовсім ні, навпаки.
2. Адже політика в Україні схожа з розборками вуличних та дворових хуліганів. Згадаймо, як чиновники-бандити Януковича увірвалися до Верховної Ради та побили народних депутатів від БЮТ.
Проте з власного життя в такому дворі мені відомо, що кінцевою метою побиття людини є не власне фізична біль, навіть не травми – а зламана воля побитого. Якщо волю зламати неможливо – бити таку людину НЕЦІКАВО.
Вдалося зламати волю опозиції? Ні, ще раз ні. Такий незаконний арешт Юлії Тимошенко і є таким «побиттям» супротивника, який НЕ супроводжується «зламом волі».
Влада планувала, що арешт Луценка та Тимошенко збільшить кількість «тушок» - і взагалі інші опозиціонери почнуть відмежовуватись від ЮВТ та БЮТ.
3. Вийшло навпаки: арешт лідерів опозиції довів решті опозиції – ХТО є насправді опозиціонери – а хто – тільки прикидається. Неурядові партії відчули під собою суспільну порожнечу. Ситуація в Україні вкрай поляризується – вже стоїть питання: «Ти за Юлю чи за Януковича?».
«Ні за тих, ні за інших» - не проходить.
Ще вчора «проти всіх» означало підтримку диктатури.
Зараз це вважатимуть прихованим співробітництвом з режимом. Це стосується також Степана Хмари та Юрія Шухевича. Хочуть вони чи не хочуть – але доведеться визнати услід Ющенку, що вони підтримують саме режим Януковича з його зрадницькими Харківськими угодами.
4. Досить дивною була заява народного депутата Ірини Геращенко про «необхідність діалогу влади та опозиції».
Це – на ЯКИХ засадах? Ми миримося з арештом та можливою загибеллю Юлії Тимошенко – а ви залишаєте нам місце в політиці? Чи як?
В Росії, коли перший раз посадили Ходорковського, Путін зустрівся з керівництвом організації підприємців Росії. Ті відмовчувалися – в надії, що їх пронесе.
Тепер тремтять як миша під віником.
Тепер черга тремтіти Панаєтову?
5. В Росії Ходорковський підтримував «Союз правих сил» проти Путіна. Коли арештували самого Ходорковського – керівники СПС НЕ підтримали ні Ходорковського – ні народ, як потенційних підприємців.
Тепер загальна криза влади та управління Росії НІЧОГО не додає «опозиції» на зразок Нємцова з компанією. Потенційні протестанти не довіряють корумпованій «опозиції». Бо лібералізму, тобто волі вони хотіли тільки для самих себе за рахунок решти суспільства.
У нас в Україні свідчення Ющенка проти ЮВТ остаточно вбило рейтинг не тільки Ющенка (його давно вже немає), але й «Нашої України» взагалі. Помаранчеві намети перед судом після свідчень Ющенка ЗНИКЛИ. Але не намети самих депутатів від НУНС. До речі – намету Геращенко там немає. Бо заважатиме діалогу?
6. Те, що Тигіпко приєднався до партії регіонів – це добре: впала облуда з очей багатьох, хто в ньому вбачав альтернативу регіоналам. Це лише полегшує взаємопорозуміння в середовищі опозиції, спрощує картину подій. Нехай вже й Балога скоріше приєднується теж до партії регіонів.
Янукович продовжує виконувати роль «санітара лісу» по очищенню лав опозиції.
Раніше Янукович, як випробувальний стенд України успішно очистив «Батьківщину» - тепер чистить решту лав опозиції.
Побажаємо йому успіхів в корисній роботі.
7. Якщо політичний вібратор попрацює ще трохи – може і «Фронт змін» теж припинить прикидатися опозицією – та приєднається до влади.
Ті, хто хотів приєднатися до лав спротиву режиму – ВЖЕ приєднався раніше. Ми їх бачимо біля Печерського суду. Тепер не треба питати – «За кого ти?» - досить подивитися на прибулих до Печерського суду. Чи НЕ прибулих. Все.
8. Ще раз про «діалог влади та опозиції» (Ірина Геращенко): діалог НЕМОЖЛИВИЙ без негайного та беззастережного звільнення політв’язнів.
Інакше – елементарна зрада.
В Грузії Ніно Бурджанадзе теж закликає «порозумітися» з Путіним ДО звільнення Південної Осетії та Абхазії від російської присутності.
Що, Геращенко наслідує приклад Бурджанадзе?
9. Поки є політв’язні – ніякий діалог з владою неможливий. Перша умова – звільнення політв’язнів.
Все інше – потім.
Не бачимо Віталія Кличка біля Печерського суду. Проте – в 2010 році його помітили на інаугурації Януковича…Удар по чому його «УДАР»? Чи просто красива назва?
10. Але диктатор забув мудрість інших диктаторів:
- репресії диктатури повинні бути на тлі деякого покращення життя народу чи принаймні його частини;
- репресії проти ворогів треба доводити до кінця – бо поразка, за Макіавеллі, буде неминуча. Проте у режиму НЕМАЄ достатньої підтримки будь-якого шару українського суспільства;
- на відміну від Гітлера, режим Януковича не є національним: Гітлер не ставив цілі здавати інтереси Німеччини ворогам Німеччини;
- на відміну від Леніна-Сталіна – Янукович НЕ підтримує хоча б одну верству саме народу проти іншої.
11. Саме Янукович є «проти всіх»:
- простого народу (найманих працівників),
- непростого народу (підприємців)
- територіальної цілісності України та української нації взагалі (Харківські угоди. Політика Табачника в галузі культури та освіти).
12. Через елементарне невігластво (Янукович не читач, Янукович – письменник…) – режим весь час буде стикатися з глухими кутами у внутрішньому та зовнішньому світах.
Успіхи диких диктаторів спочатку пояснюються нахабством та несподіванками. Потім нахабства продовжуються. А успіхи – ні.
24 серпня побачимо «хто є хто».
Тоді і поговоримо.
13. Нагадаємо слова геніального Леніна: «Є дві справжні сили в суспільстві – держапарат та мільйонні маси народу».
Одного разу можновладці залишаться без власної озброєної охорони.
Радимо президенту перевірити на лояльність пілотів вертольотів.
14. Ми раніше писали, що «нам скоріше потрібна не так електоральна більшість, як революційна меншість». Тобто – актив демократичного руху.
Актив формує рух за визволення Юлії Тимошенко. Психологічно він поєднаний з рештою народу. Який, за опитуваннями, готовий до акцій протесту.
В повітрі вже відчувається запах Лютневої революції 1917 року.

Станіслав Овчаренко.

Комментарии

Оставить комментарий