Свято 20-ї річниці Незалежності з Юлею за гратами
16 августа 2011

Свято 20-ї річниці Незалежності з Юлею за гратами



С. Овчаренко
1. Процес Юлії Тимошенко та святкування Двадцятиріччя Незалежності України – речі тісно взаємопов’язані.
Влада всіляко намагається розірвати ці події у просторі та часі. Щоб їх сенс ніяк не співпадав.
Могильов, міністр внутрішніх справ, анонсував утворення штабу «Проти можливих екстремістських виступів».
У чому ж справа?
За логікою успішної країни, яка святкує власний ювілей, мали б утворити оргкомітет по святкуванню національного ювілею. Влада відмовилася від військового параду, святкових заходів. Але цього замало: Держадміністрація Києва (з подачі Банкової) ініціює заборону проведення масових заходів опозиції, присвячених річниці Незалежності. Тобто, влада не хоче проводити свято, але, на додаток – хоче це заборонити і опозиції.
За рішенням опозиційних партій, яких об’єднав арешт Юлії Тимошенко, вирішили розпочати це свято біля пам’ятнику Шевченку, напроти червоного корпусу університету об 11годині 24 серпня 2011 року. Після початку заходу буде хода по Володимирській вулиці до Михайлівської площі.
Цей захід опозиційних сил має бути незалежно від ставлення влади та рішення будь –якого суду. Той суд, який заборонить святкування 20річчя Незалежності виявить себе як слухняний орган виконавчої гілки окупаційної влади, що служить якійсь іншій державі.
Сьогодні Юлія Тимошенко запитала суддю:»Куди Ви поспішаєте? Все одно Ви з процесом до 24 серпня не впораєтесь!».
Можливо, пані Юлія помиляється: диктатори полюбляють вкрай спрощені та скорочені у часі судові процеси. Звичайно, ідеал - «сталінська трійка», яка може засудити людину до страти за 5 – 10 хвилин. Економія коштів і нервів. Отже 20 річницю Незалежності ми зустрічаємо з розоренням малого та середнього бізнесу та новою категорією громадян – політв’язнями.
Звісно, День Незалежності поєднуватиме огляд сил спротиву та дійсно народного свята.
2. Наступний рік – час можливих парламентських виборів. Ми вже знаємо, що майже всі виборчі комісії на дві третини укомплектовані представниками Партій регіонів. Отже, рахування голосів, та складання протоколів опиняється цілком в руках владної партії та підпорядкованих силовиків.
Вибори – це єдине, чим можна контролювати владу. Але нас фактично позбавляють такого важелю контролю. Поступово позбавляють нас права висловлювати думку на площах міст і сіл. Обивателям навіюють думку, що участь у протестах – це щось несолідне і несерйозне. А передусім – даремне.
Тоді незрозуміло – чому «несолідно та несерйозно» поводять себе саме заможні та освічені люди на Заході?
У наших специфічних умовах зовсім не досить мати спостерігачів та працівників екзот-полу. Потрібні групи охорони та самооборони для захисту спостерігачів, журналістів та тих хто буде працювати в екзітполах.
3. На сьогоднішній день на очах відбувається об’єднання опозиційних партій. Але цього недостатньо. Потрібно ще об'єднати політичний рух опозиції з громадськими рухами інтелігенції, пенсіонерів,а насамперед представників малого та середнього классу.
Дуже вдалими формами спротиву середнього классу є Асамблея громадських організацій малого та середнього бізнесу, Вільний простір та рух підприємців «Вперед!».
На жаль, практичнее об'єднання політичних та громадських рухів ще не відбулося. Особиста участь у Асамблеях підприємців, від Луганська до Львова, переконала нас, що підприємці ще мають надію домовитися з існуючою влвдою, отримати своєрідний суспільний договір.
Кажуть, що надія вмирає останньою. Сильна людина втрачає надію раніше, слабша – пізніше. Надія взагалі є «зброєю» слабких та пасивних людей.
«…Згинуть вороженьки, як роса на сонці…».
Насправді, в росі та на сонці ворожі мікроби лише краще розмножуються. Владі не потрібні наші податки, їй потрібне знищення середнього классу як матеріальної основи політичної опозиції. Вже простий захист особистої приватної власності є актом спротиву режиму.
4. В принципі Олександр Данилюк, лідер «Спільної справи» цілком правий, що зараз на очах вирішується доля цивілізаційного вибору України. Вада тільки в тому, що він хоче досягти цієї позитивної мети найкоротшим шляхом, незважаючи на складний соціально-психологічний стан українського суспільства. Те, чого хоче Данилюк інтелігенція та підприємці мусять ще вистраждати. Наталія Королевська це добре розуміє. Але принципової різниці між ними немає. Справа не в цілях, а в тактиці дій. Про це навіть говорила Ірина Касьян, одна з координаторів Асамблеї підприємців.
Саме в День Незалежності опозиція та підприємці мусять виступити разом. Адже політв'язнями стають не лише політики, але і активісти підприємницьких організацій. Якщо сьогодні владі вдасться остаточно ув'язнити Юрія Луценка та Юлію Тимошенко - завтра массово ув'язнять керівників та активістів підприємницьких організацій.
Саме тому заклик звільнити політв'язнів Луценка і Тимошенко повинен бути один із головних 24 серпня. Не можна святкувати в той день, коли за гратами сидять наші товариші. Можливо, на розсуд організаторів та керівників загального заходу ходу краще закінчити не на Михайлівській площі, а біля Лук'янівського СІЗО. Поки Лук'янівське СІЗО працює як політична в'язниця – свято на Михайлівській площі буде неповноцінним!

Комментарии

Оставить комментарий