Станіслав Овчаренко. Що зараз правильно: діалог з Януковичем – чи повна недовіра до нього?
14 ноября 2011

Станіслав Овчаренко. Що зараз правильно: діалог з Януковичем – чи повна недовіра до нього?



Як ми і передбачали, «каша» в голові викликає хаос у справах.
1. Ми вже говорили, що «афганцям» та «чорнобильцям» самим по собі важко мати єдину чітку політичну програму наступних дій.
Так і вийшло, про що говорять хід та результат зібрання Координаційної Ради Народної Ради, яке відбулося 11 листопада у місті Києві.

2. Причин тут багато, але головні – дві:
- серед «афганців», взагалі колишніх та нинішніх військових, чорнобильців майже усі мають різні політичні та світоглядні уподобання, тому годі від них чекати політичної єдності, як і взагалі серед решти українських громадян;
- взагалі афганців, як військових, вчили виконувати накази легітимної влади («хорошої» чи «поганої» - не має значення) – а не створювати нову політичну владу.
Тобто – військові, нинішні чи колишні – виконавці політичної волі, а не творці нових політичних проектів.
Виключення лише підтверджують правило. (Маю на увазі Аттатюрка, Маннергейма, Врангеля, де Голля…).

3. Саме тому ми з самого початку мусимо усвідомити, що в ході української революції матимемо справу лише з ЧАСТИНОЮ афганців та інших військовиків. Це треба розуміти одразу і не страждати від «розколу» ветеранського руху, який буде невідворотним, якщо спротив нинішньому режимові стане надзвичайним.

4. Саме тому треба виробити прості та ясні критерії для відбору «своїх» від не дуже своїх.
Він, передусім один: ми у ЯКИХ відносинах з нинішнім політичним режимом Януковича:
1) у відносинах політичного діалогу з режимом, чи
2) у відносинах принципово непримиренних – тобто вважаємо, що з цим режимом говорити ні про що – вони беззастережно повинні піти геть – і Верховна Рада нинішнього скликання і президент Янукович разом зі своїм оточенням?

5. Отже – серед ветеранів афганців та чорнобильців, військовиків треба вибрати лише тих, хто незгоден йти на діалог з владою, бо розуміємо, що влада принципово нездатна домовлятися взагалі будь з ким.
Інших не приймаємо та не сперечаємося.
Нагадаємо яскравий приклад історії 1917 року:
Коли відбувся Жовтневий переворот в Росії – царські офіцери НЕ були монолітною масою, яка цілком була проти радянської влади. Коли я занурився у історію громадянської війни – виявилося, що було зовсім НЕ ТАК, яку радянських фільмах: третина офіцерів пішла до білих, трохи менше третини – пішли до червоної армії.
Решта – просто розсіялася серед населення та емігрувала. Все.
Втрата легітимної влади та головнокомандуючого перетворила їх на звичайний натовп.

6. Тобто відносини ветеранів, афганців та спецназівців із владою досить складні. Це треба чітко розуміти.
Повторюємо – нам близька лише та частина військових, які беззастережно проти самогубної влади Януковича. І саме ця частина військових (афганців чи ні) мусить бути окремо організована та працювати з нині діючими силовиками Януковича – щоб передусім НЕЙТРАЛІЗУВАТИ їх.
Чим більше загітуємо силовиків – тим менше потім крові буде пролито. Це – однозначно.

7. Наш ідеал: озброєна охорона диктатора Януковича залишає його сам на сам з народом – і той стає безсилим, наче його полишила якась чарівна сила.
Але для цього потрібно нинішнім учасникам антидиктаторського руху – військовикам на зрозумілій мові пояснити солдатам та міліціонерам – що не можна використовувати зброю проти народу.
Якщо не може прямо перейти на бік народу – нехай САБОТУЄ злочинні накази та навіть йде додому – залежно від обставин.

8. Зрозуміло, що на самоорганізацію опору силовиків потрібен час (виявити – хто співробітничає, а хто – проти співробітництва з владою).
Але часу матінка-історія відпустила мало:
Зараз на черзі – парламентські вибори, які нинішня влада на 100% може лише сфальсифікувати і готова лише на фальсифікацію і ні на що інше.

9. Так що треба, знову чітко, усвідомити – або вибори будуть супроводжуватися одночасним скиданням диктатури Януковича – або потім виборів взагалі не буде, навіть самої незалежної держави України.
Так що нинішній опір диктатурі найкраще проводити саме під час загальних виборів – потім все одно доведеться – але буде набагато важче. Якщо взагалі можливо.
Як бачимо – активний опір має обмеження у часі – до 28 листопада 2012 року.

10. Так вже виходить, що керівники революційного процесу та їх організація мусять дати чіткі завдання власним силовикам – щоб не напружувати їх завданням політичного вибору та політичних вчинків.

11. Отже, треба нагадати, що тоталітарна диктатура має єдиний центр влади – Адміністрацію Президента та самого Президента на Банковій. Все інше у владі – лише похідне від диктатора. Так що штурмувати паркан Верховної Ради та саму Верховну Раду непотрібно ні зараз, ні потім. Якщо вдасться скинути Януковича – інші гілки влади відпадуть САМІ як пожовкле листя.

12. Керівництво революції повинно мати склад Тимчасового революційного уряду, яке має, у свою чергу одноосібного керівника, який ясно розуміє, що робити у перші години утворення нової влади.
Звичайно – передусім, це продовження нейтралізації силовиків президента Януковича.
Усіх, хто чинить опір – арештовувати.
По-друге – повна заборона партії регіонів та їх союзників по парламентскій коаліції.

13. Вже зараз, вже сьогодні бютівцям Сасу, Підгорному та Кожем’якіну потрібно вийти з тимчасової комісії по виборам, яка лише узаконює регіоналів в очах українців та Заходу. З шулерами все одно домовитися неможливо.

14. В Україні рейтинг партії регіонів стрімко падає – отже їх диктатура дуже хистка – лише розгардіяш у наших головах та роздрібненість опозиції утримує цю диктатуру.
Режим Януковича чужий більшій частині населення України – тому можна вже незабаром утворювати «території, вільні від влади Януковича».
І перестати платити цій владі податки.

15. Серед прибічників демократичного розвитку України є також прибічник «місцевого самоврядування», яке начебто може пересилити диктаторську владу чи пом’якшити її.
Історія яскраво довела помилковість цієї ідеї – але незнання історії людства мститься за себе.
Якщо коротко – тоталітарна влада, деспотична влада ЗАВЖДИ сильніше будь-якого самоврядування. Земства в Росії, селянська община в Росії не набули розвитку саме через необмежену владу імператора. В Європі в Х1Х столітті були ідеї мирного переходу до соціалізму через утворення фаланстерів Фур’є чи інші общини.
Отже – ніяке самоврядування не відміняє свідоме повалення диктатури люмпенів Януковича. З цим можна поратися, навіть гратися – але ПІСЛЯ повалення диктатури.

16. Так що черговою мірою нової влади є захист приватної власності та прав особистості на освіту та власність.
Але треба, повторюємо, оволодіти силовою складовою державної влади, люструючи при цьому усі ланки держапарату та беручи під контроль державні фінансові установи.

17. Одразу треба розпочати вибори у Верховну Раду, заборонивши регіоналів як тоталітарну люмпенську партію. Провести повну зміну складу судів і суддів, міліції та армії.
Створити контрактну національну армію – нехай маленьку спочатку – але справжню патріотичну. Про патріотизм нинішнього армійського керівництва є великі сумніви…

18. Фантастично?
Ні, бо таке ВЖЕ БУЛО.
В країнах Балтії, Центральній Європі, Грузії.
Цей шлях десовєтизації вже не новий – є світовий досвід.
В 1991 році партноменклатура скористалася пасивністю народу
В 2004 році корупціонери скористалися незрілістю народу
В 2011 – 2012 люмпенська влада хоче скористатися психологічною втомою від зради та корупції Ющенка та нахабства люмпенів Януковича.

19. Але ази соціології та знання історії доводять: зовсім непотрібно охоплювати фізичну більшість народу щоб повалити диктатуру. Досить 5- 10%% населення, згодного ризикувати свободою та життям.

20. Але головна небезпека саме в тому, що регіонали небезпечні не сьогоднішніми злочинами – а завтрашніми – коли наберуть сили. Тоді може бути погано усім. І українській незалежності в цілому.
Треба цього не допустити.
svetiteni.com.ua/12352-stanslav-ovcharenko-scho-zaraz-pravilno-dalog-z-yanukovichem-chi-povna-nedovra-do-nogo.html

Комментарии

Оставить комментарий