Станіслав Овчаренко.

Дивю відео: "Протест опозиції? Де хвіст, а де собака?

 http://svetiteni.com.ua/protest-opozitsii--de-khvit---a-de-sobaka

Два по два буде чотири – хоч застрелься! У подібних обставинах люди діють майже однаково. Ми вже не раз згадували декілька простих «шкільних» істин – які у вирі подій часто забувають.

 

1.  Згадаймо: воїни-афганці вже були вдерлися до приміщення Верховної Ради – але безпорадно зупинилися біля вішалки – не знали, що робити далі. Це було 3 листопада 2011 року.

Тепер свіжіші приклади: «Свобода» з гуркотом ввійшла в приміщення Верховної Ради, натовкла пику Табаловим – і чомусь притихла.

УДАР став дуже популярним через масове уявлення, що чемпіон по боксу Віталій Кличко стане особисто блокувати трибуну Верховної Ради, чи й може всю Раду взагалі.

Але грізні поза межами Верховної Ради, наші «спецназівці» чомусь губляться, коли опиняються всередині державної установи.

Проте деякі результати кулачних боїв недаремні: коли товкли пику Табаловим – відбили бажання світитися іншим потенційним «тушкам». Так що маленька перемога є – але маленька.

 

2. Справа у тому, що з утворенням тоталітарної диктатури – вже неважливо, хто саме і яке місце займає та чи інша особа.

Взагалі – якщо правові механізми не працюють – в дію йдуть методи силові. З обох боків.

Але тут є одна заковика: «чисті» силовики НЕЗДАТНІ самі по собі керувати політичним проектами, бо не можуть за визначенням відповісти на питання: «А що робити далі?»

 

3. І це не слабкість характеру, не брак природнього розуму і не просте невігластво. Режим сталінської диктатури довів: навіть хоробрі офіцери, що сміливо дивилися в очі смерті на фронті – до дикого жаху лякалися на тому самому фронті перед «особістами» та чекістами.

Можна взяти приклад з часу, ще більш раннього: офіцери Першої Світової війни також, коли були на фронті – у цілому вели себе достойно. Але з початком Жовтневого перевороту покірно давали себе розстрілювати чекістам та солдатським комітетам.

Ось, як пише генерал Поляков про події на Дону під час громадянської війни: червоні тричі заходили до Новочеркаська, столиці Дону – і тричі офіцери покірно давали себе розстрілювати чекістам, не роблячи спроби не тільки збройного опору – але навіть не тікаючи з міста!

Щоправда – повстали лише на третій раз(!).

 

4. Взагалі, між іншим, ТРЕТИНА царських офіцерів служили в Червоній Армії під примусом та страхом розстрілу або з байдужості до власної долі та своєї країни. Так що політична беззубість військовиків має свою довгу історію, і не потрібно творити ілюзії щодо їх войовничості. Військовиків навчають не тільки воювати та командувати – але і коритися наказові ЗЗОВНІ – так побудована військова машина будь-якої держави. Радянські офіцери НЕ змогли захистити СРСР від розвалу – якби хто і захотів.

Підсумуємо: військовики – незважаючи на їх грізний вигляд – лише ІНСТРУМЕНТ в руках політичного чи державного керівника. Їм надзвичайно важливе усвідомлення легітимності їх силових дій.

 

5. Адже визнаємо: воїни-афганці були на взагалі несправедливій війні – але вони виконували наказ власної держави – тому відповідальність не стільки на них, скільки на державних керівниках.

Без державної, політичної легітимності армія перетворюється на банду. Саме тому, якщо українці думають мати свою новостворену українську національну армію – вони повинні потурбуватися про легитимність силових дій в очах як співгромадян, так і у власних очах.

 

Легитимність – це таке явище, яке забезпечується як належністю до державної інституції, так і належності до сильної політичної ідеології, яка персоніфікована у сильній харизматичній особистості політичного та ідеологічного керівника. Наприклад – «свободівцям» весь час не вистачає ЖИВОГО харизматичного авторитета, який би став врівень мертвим Рому Шухевичу та Степану Бандері.

 

6. Тобто – Україна потребує перезаснування, як незалежна демократична держава, але ми маємо певний розрив: військовики не мають над собою політичного керівництва, а потенційне політичне керівництво не має силового підґрунтя.

Ось таке протиріччя долається тим, що наявне державне керівництво Віктора Януковича стрімко втрачає легітимність в очах суспільства та Західного світу через відкрито зрадницьку політику на користь Російської путінської Росії. Адже залишкам української армії ЗАБОРОНЕНО вести контррозвідувальну діяльність проти відповідних структур російської Федерації на власній, українській території!

Цей факт – разючий, і незрозуміло – чому опозиція не ставить питання про захист власної української території?. Якщо розглянути приклад із Развозжаєвим чи навіть якимось арабським екстремістом!

 

7. Тобто політика нашого режиму суцільно та відкрито антипатріотична.

В цей час УДАР хоче «лише силою розуму» боротися проти режиму Януковича?

Фракція «Батьківщина» не дала достатньо голосів за визволення Тимошенко хоча б заради суспільного резонансу. 25 неподаних голосів – це суцільна ганьба для наших товаришів по опозиції – і ми вимушені про це говорити відкрито.

Як «Батьківщина» може просити чи вимагати голоси за звільнення від решти опозиції – якщо сама не додержується фракційної дисципліни?

«Свобода», як вже справедливо писали, розмінюється на другорядні законопроекти. У той час, як головна проблема – не у законопроектах, а у виконанні тих законів, які вже є.

 

8. Це дає можливість блюзніру Володимирові Олійнику, якого Юлія Тимошенко раніше підібрала на політичному смітнику, знущатися з опозиції, пропонуючи «працювати над законами і тим полегшувати долю ув’язнених». Хоча, правду кажучи, полегшити долю ув’язнених можна, лише покаравши таких, як Портнов, Ющенко чи того самого Володимира Олійника неюридичним засобом.

 

9. Нагадаємо, що виборці НЕ вірять у мирні законопроекти чи нові закони – вони дали опозиціонерам квитки на війну. Є запит на героя, запит на ланцюжок хоч маленьких перемог над сваволею диктатури у вигляді «молодиків у спортивних костюмах, яких охороняє міліція».

Будь-які звертання у суди,вітчизняні чи навіть закордонні, нічого не дадуть.

Усвідомлення, що звертання до судів чи міліції, звертання навіть до Заходу НІЧОГО не дадуть, підкаже – що саме НЕ потрібно робити – і що робити вкрай необхідно.

Насмілюсь стверджувати – що навіть демонстрації за визволення Павличенків ТЕЖ безпосередньо нічого не дадуть.

Надто далеко зайшла еволюція тоталітарного режиму.

 

10. Спротив потрібно почати саме з Верховної Ради – у єдиному місці, де влада Януковича не має фізичної, силової переваги. На решті території України силова перевага диктатури поки що беззаперечна.

На сьогодні це  - головне. Все інше – ілюзії.