Спорідненність політичних режимів призводить до намагання помиритися. Просто путінська чи Януковича версія олігархічного ладу вже нестерпна для українців. Але м'яка форма олігархату Порошенка відчуває спорідненність з минулою українською владою та з путінською - і всіляко намагатиметься переконати Путіна, що Україна і зараз нічим не відрізнчється від Януковича та самого Путіна. а нинішня революційна влада в Києві - так, "тимчасові неприємності" - вони будуть подолані якимось "меморандумом" на кшталт "Меморандума Ющенко - Янукович". Тобто, вибравши прибічника не перемоги над ворогом, а примирення з ним - отримаємо війну на ВСЮ Україну. На додаток - ще і нелюстровану олігархічну владу у спадок. Події у Києві та на фронті - тісно взаємопов'язані. 
Тепер - ази, що таке "олігархія" та "олігархічний режим" взагалі - про це потрібно весь час говорити - щоб зрозуміти ненависть прибічників олігархату та ненависть до демократичного устрою: 
1. Олігарх збагатився не власною діловою діяльністю, а грабунком національної спадщини (гріх першонародження) 
2. Олігарх бореться не знаряддями бізнесу (ціна, якість продукції і таке інше), а з допомогою силовиків держапарату та "приватних" бандитів на службі диктатурі. 
3. Олігарх намагається отримувати не прибуток, а кримінальну ренту - тобто насильно вилучати прибуток у інших, користуючись владою. 
4. Олігархія, як і комунізм, є капіталізм для своїх і рабовласництво для решти населення. (у крайньому виразі, звичайно). 
5. Немає нічого і говорити, що, захопивши власність та владу - вже не не дозволяють вільні вибори та права людини - тобто навіть м'яка форма олігархату ОБОВ'ЯЗКОВО завершується диктатурою. 
6. Нас попереду за нинішнього стану речей чекає намагання відновити режим з минулого - реставрація диктатури. 
7. Отже намагання миру за усяку ціну призведе до численних зрад як на фронті, так і в центральній владі. Досить подивитися на Юрія Луценка... 
8. Війна із зовнішнім ворогом несумісна з повною демократією та залишенням при владі олігархату. Порошенко боїться воєнного стану - бо він має внутрішню логіку розвитку - і він боїться, що не втримає олігархічний контроль найближчого оточення над країною. Революція та війна зайшли надто далеко.