Головна проблема України, виявляється, навіть не олігархічна влада - а "каша" в голові пересічного українця. Часто хочуть взаємовиключних речей, які у реальності ніколи не відбуваються - це як пісок не проводить струм, а склом не можна витиратися як рушником. 
Але наші вороги не такі: 
Вони досягли успіху через саме системність ставлення до населення, у якому хочуть зберегти найгірші здобутки негативного відбору за радянської влади. 
1. Вони, головне, не дають утвердитися недоторканності приватної власності, незалежно від її розміру
2. Вони ретельно знищують матеріальні джерела політичної та культурної творчої активності людей
3. Ретельно слідкують за тим, щоб протестний рух не набував організованого політичного характеру (без партій, без прапорів, без депутатів з їх недоторканості і т.д.)
4. З 2014 року зосереджнено фізично знищують носіїв системної думки, організаційного таланту - вони краще знають - хто кращий серед нас. 
Якщо вибивати кращих з нас, то решта населення занурюється у ту саму "кашу в голові" - тобто замість раціонального мислення у людей превалюють казкові міфологічні уявлення про навколишній світ. Тобто увага населення розсіюється у пустоту, в нікуди. 
Через цю кашу в голові - у людей розмиті уявлення - де наші друзі, де - вороги, де - набуваємо, де - втрачаємо. 
Як апофеоз - такий затурканий співвітчизник кричить у відчаї: "Я нікому не вірю!!!" 
І - пишається "реальним ставленням до життя", тобто до смітника життя - де він приречений залишатися до кінця життя як безсилий соціальнй атом...