<span class=' bold ' >С.О. Триріччя президентства Порошенка. Хочемо другого строку? </span>
26 мая 2017

С.О. Триріччя президентства Порошенка. Хочемо другого строку?


Станислав Овчаренко

Див. відео: "Україна на межі некерованого хаосу з намаганням ним керувати «зверху»" 

http://svetiteni.com.ua/ukraina-na-mezhi-nekerovanogo-khaosu-z-namagannyam-nim-keruvati-«zverkhu»

 

 

До триріччя президентства Порошенка:

Президент Порошенко насправді багато чого досяг, що поки що не зовсім помітно для активної меншості українського суспільства. 
Електоральна більшість, яка бездумно голосує та підтримує владу олігархії, яка нищить фізично та фінансово середній клас, мене наразі не цікавить. Як не цікавлять страждання тих, кого ошукала російська влада на нашій території у гонитві за великими російськими пенсіями та зарплатами. Нехай умруть - бо вони бажали та бажають смерті та економічного зубожіння нам. 
Отже - ми наразі за два роки маємо різке послаблення середнього класу та громадянського суспільства, що не може не супроводжуватися певною люмпенізацією навіть тих людей, що мають на руках вогнепальну зброю та ладні її застосовувати.
Якось непомітно крок за кроком слабне воля не те що до спротиву, а навіть до простого самозахисту. І кожного разу себе вмовляють через численні приводи, щоб не чинити опір сваволі та розоренню народу. Але поступово, крок за кроком волонтери та добровольці, громадянське суспільство ЗДАЮТЬ "своїх". Нагадаємо про Костакова, Музичка, Лісника, Глущенка. Їх вбивство не мало наслідків для вбивць - можна вбивати далі. Вже сидять по в'язницях без вироку суду (зауважте!) політв'язні - фактично військовополонені внутрішньої громадянської війни проти власного народу - і нічого. Не поховали тіло Лісника, не визволили політв'язнів - навіть люди Білецького цього не вимагали досить енергійно. 
До речі, його "попередження" не мало сенсу - бо до нього таких маніфестацій було вже декілька. 
Але пославблення волі веде до деградації особистості - і ми себе вмовляємо: "Ось нехай проголосять вибори - ми ЇМ покажемо!". 
Не покажемо. Немає поки що перелому у настроях - НАС ніхто не боїться (справедливо). Це все одно - коли згвалутують Вашу дружину - а ви - нічого (нехай тільки зачеплять дочку - тоді...). "Тоді" уж точно не буде - бо у вас не одна дочка - і ми будемо вагатися далі - бо ще є недозгвалтовані діти... 
У історії літератури - Шекспір "Гамлет" - де Гамлет ЗНАЄ, хто саме вбив батька та заради кого - його матері - і нічого не робить, і все розмірковує - "бути чи не бути?". Навіть проводить спектакль - де по його сценарію він натякає узурпатору, що знає - хто саме вбив батька-короля. І лише пряма загроза власної смерті примушує Гамлета таки вбити узурпатора Клавдія. Але тим часом майже не божеволіє... 
Мабуть - і окремі особистості, і народи переживають такі хвилини невимовної слабкості - коли усім все ясно, і ясно, що узурпатор слабкий - але весь час щось зупиняє. 
Отже - наша активна меншість чекає межі власної фізичної смерті - щоб себе захистити від взагалі слабкого ворога?. 
Непотрібно нам говорити про зовнішній фронт - він породження ГРИ обох диктаторів задля відволікання уваги власних народів. Там їх діти не воюють - вони ж не гладіатори, не раби-воїни! Де справжня війна - воюють також діти правителів, включаючи Сталіна! 
Ні, Порошенкові вдалося те, чого не вдалося Януковичу: він зумів переступити там, де Янукович не наважився. Але тим не менше - знесилив громадянське суспільство так, як це не вдалося Януковичу. Зрозуміло - що Порошенко - продовження Януковича, усі симпатики Януковича зараз підтримують Порошенка - і це НОРМАЛЬНО. І зараз так звана "корупція" - і це також нормально. Бо ніякої корупції немає, а є нормальне користування захопленою національною власністю - вони беруть своє, що теж природньо. 
Але мінус у тому, що нерішучими є і оточенці Порошенка - бо тримають активи за кордоном, щоб уберегтися від власного народу. Вони вірять в силу народу більше, ніж сам народ. в самого себе. 
Отже - Ольга Азуз неправа - нам НІЧОГО непотрібно вимагати від них, нам їх самих непотрібно. Потрібно домагатися одночасних президентських та парламентських виборів під наглядом революційної "хунти" - тобто тимчасового революційного уряду. Адже потібно тотально люструвати (ламати, за марксистським висловом) силовий та управлінський держапарат і створювати одразу новий. Людей вистачає - щоб замінити нелюдь. Це стосується і суддів. 
Веригіна права - не можна проводити вибори на окупованих теритогріях не тільки під час окупації, але і на протязі п'яти років ПІСЛЯ окупації. Необхідно позбутис язалишків "русского мира", як раніше позбувалися нацизму в Німеччині. "Русский мир" як східна деспотія НІЯК не співпадає з нормальним європейським суспільством. Але при нинішній владі цього не зробити, штучну війну - не закінчити. Ми вже писали - "спочатку" ззовні - "потім" - всередині - НЕ вийде". Бо ця військва гангрена подовжується теж штучно. Не хочеться вже перелічувати докази цього. "Порошенко", як і раніше "Голодомор" - це ганьба українського суспільства. А ганьба відрізняється від трагедії тим, що жертви зраджують самі себе - і до них, природно, немає співчуття від нормальних людей та суспільств. 
А Захід - що Захід? Він бачить параліч волі - отже не душу нації, але лише її напівмертве тіло...


Твитнуть

Комментарии

Оставить комментарий