<span class=' bold ' >С.О. Революція 1917 роеку та сучасні українські наслідки </span>
08 ноября 2017

С.О. Революція 1917 роеку та сучасні українські наслідки


Станислав Овчаренко

Див. відео: "Майдан в Києві. Політична наївність військових та її можливі наслідки" 

http://svetiteni.com.ua/maydan-v-kievi-politichna-naivnist-viyskovikh-ta-ii-mozhlivi-naslidki 

Можна багато чого говорити про революцію 1917 року. 
1. Але передусім згадуються слова Чаадаєва: "Соціалізм переможе не тому, що правий, а тому, що неправі його супротивники".
2. Саме тому- які б жахливі комуністи не були - відповідальність за їх жахіття лежить на їх попередниках. Зокрема - в Росії - на Миколі Другому з його недалекоглядною бездарною політикою, в Україні - через нерозвинутість правлячих класів, де відбулося створення ерзацу соціального класу військової шляхти - козаків. 
3. Не було не тих, хто міг би керувати, а тих, хто був би з'єднучою ланкою між народом і елітою. Еліта була, але, як у кожній поневоленій країні - відчувався розрив між інтелігенцією та народом. 
4. В Україні саме робітники та частина селянства відчували себе учасниками соціальної, а не національної революції. Тобто - комуністична революція була не зовнішнім, а саме переважно внутрішнім фактором - цього не хочуть визнавати ніхто, наче наші предки "ні при чому". "При чому та ще як"! 
5. Саме тому в 1991 році незалежність НЕ була результатом антикомуністичної революції - і бутафорські націоналісти почали грати за правилами комуністичної номенклатури - не як представники едіти чи класу, а саме як особи з натовпу, з якого вдавалося виштовхатися "нагору" - до влади. Через це і номенклатура, і "націоналісти" і чисто обивателі з натовпу у влади перетворилися на диктатуру кримінально-люмпенську без жодних ознак ідеології. Саме тому можна було "переплітати" внутрішньо несумісні речі - червоний прапор з іконою божої матері, хрест з червною зіркою, уламок радянської армії - видавати світу та собі як "національну армію". 
6. Каша в головах натовпу логічно зараз доповнюється цинізмом правлячої верхівки, яка справедливо вважає, що наші люди нічого не пам'ятають не те що історію, але і вчорашній день взагалі, не бажають звести до купи факти, які протирічать один одному і не хочуть знати та засвоїти не те що історичний досвід - але і взагалі будь-який досвід професійний, наприклад. 
7. У нас зараз відсутні цілі галузі духовного та матеріального виробництва, система виховання та справжньої освіти - через що побутовість сприйняття світу та точних професій - звичайне явище. 
8. саме через це наше населенняч ще не готове засвоювати історичний досвід, тому що не виникають питання - на які вже час мати відповіді. 
9. Звісно - історичний процес йде у зворотному напрямку від логіки подій 1917 року. Але зруйнована і без того нерозвинута історичної української сукупної особистості гальмує наші намагання рухатися вперед - тому, що не всім ясно - де ті "назад" а де "вперед", на що можна не звертати уваги, а що - відстоювати ціною власного життя. Ці питання ще не стоять на порядку дня. Загибель п'яти героїв, потім "небесної сотні" потім "небесних тисяч" не призвело до ЗНИЩЕННЯ винуватців загибелі найкращих. Саме тому Путін та Порошенко - наші вчителі: за пустоти в мізках - масова дочасна втрата фізичних тіл нації. 
А тим часом кращі люди зрозуміли: їх жертовна позиція не буде оцінена (голосування за Порошенка 53,4%). 
10. Головні проблеми - не в зовнішніх ворогах, навіть не в олігархах, а в наявному стані статистичної української людини з її кашею в головах та смуті в серцях, у тотальній культурній та психологічній невизначеності. Не знайшовши СЕБЕ - зовнішнім світом не оволодіти. Він як "за склом" для основної маси населення.  


Комментарии

Оставить комментарий