Станислав Овчаренко
Див. відео: Україна в час нової «Холодної війни»
http://svetiteni.com.ua/ukraina-v-chas-novoi-«kholodnoi-viyni»
Самий головний недолік наших усіх висловлювань та думок: весь час ми підсвідомо хочемо, щоб наших кривдників покарав хто завгодно - але не ми самі. Це все одно, щоб хтось у дворі кривдника покарав не сам ти, а твій брат, батько чи друг, чи вчитель - хто завгодно. І весь час гірко при цьому думати - що перелічені особи обіцяли допомогти, дати здачі, пожаліти, нарешті. Але - "жаліти" - найдешевше, тому саме до цього вдаються наші співчуваючі. Проте найвідданіші співчуваючі завжди жаліють з присмаком презирства, неповаги - тому, що сам не впорався з самозахистом. Саме тому маленька сутичка з кривдником перетврюється рано чи пізно або на велике побоїще, або на таке бенадійне приниження, від якого людина вже не може розігнутися майже все життя. Але в останньому випадку психологічна травма забезпечена на все життя.
Приватне, особисте життя дуже схоже на політичне, публічне. Різниця хдебільшого в піарі.
Якщо населення проголосувало не за тих, хто обіцяв організувати оборону країни, а за того, хто обіцяв "миру" будь-якою ціною - таке населення - голий об'єкт для маніпулювання. І не заслуговує на повагу. Адже на Майдані опиралися саме ті, хто були найактивніші в суспільстві - мали капітал, знали декілька мов, були визначними у своїх сферах діяльності.
Вони зараз або гинуть на фронті - або поступово емігрують, або сидять вже в катівнях "нового" режиму Порошенка. Населення в черговий раз "за гречку та спокій" зрадило себе і вирило прірву між собою та своїм авангардом.
Саме тому таке населення тільки і може висувати морально-психологічних свиней, бо ті схожі на їх власний вираз у дзеркалі.
Саме тому зараз заціпеніння в активній меншості: чи знову підніматися на боротьбу, чи емігрувати в черговий раз? Адже альтернатива еміграції - силовий спротив режиму, який сам по собі слабкий та гнилий. Але суспільство поки що виявилося ще слабкіше - бо після напруги відбувся звичайний після революцій відкат суспільної активності. Поки що президент та клоун Луценко можуть сміливо надягати на себе будь-які мантії. Адже закиди Юрієві Луценку в непрофесійності можна перебити присвоєнням йому ступеню доктора юридичних наук та пообіцяти ув'язнення тим, хто буде сумніватися у його геніальності. Якщо генерали у нас примушують офіцерів ввиривати квіточки на галявині, бо вони дратують хазяїна - це схоже на витівку .Мао - знищення горобців - на виявлення та покарання людей з нормальним світосприйняттям. Такі екперименти в історії вже бували.
До речі - тут Ярош, геній історії та соціології вже передбачає розкол України і пропонує себе у карателя "Врадіївки". Нехай заспокоїться: не буде ще Врадіївки. Якщо буде - він не зможе скористатися своеє пропозицією - зарано висунувся.
Ще раз: ніякої гібридності немає у справжній війні. Вона з'являється - коли хочуть помиритися з кривдником, не перемігши його. У кривдника гібридності, мутації немає - вона є лише у слабкої жертви, яка не хоче давати відсічі - частково через свою підлість.
Комментарии
Оставить комментарий