Станіслав Овчаренко

Див. відео "Чи помиляється Юлія Тимошенко?"

http://svetiteni.com.ua/chi-pomilyaetsya-yuliya-timoshenko

Що, у Туреччині протест, а у нас немає? Але це - найбільша загадка історії: "коли почнеться?". Думаю, що в Туреччині теж питали про це під час "Арабської весни"....

1. На початку ХХ століття Липинський нараховував близько 40 мільйонів українців. В Туреччині того часу було приблизно стільки ж. Тепер турків - близько 76 мільйонів, у нас - 46 мільйонів українців. Туреччина мала національного лідера Кемаля Аттатюрка, рішучого європеїзатора, який на полі бою перемагав навіть англійців. Він виявився рішучим європеїзатором, обмежив вплив політичного ісламу (іншого просто немає). Тепер Ердоган хоче приєднатися до радикалів-ісламістів проти європейських цінностей.

 

2. До речі - він підтримує режим Януковича в Україні, тому не радимо тікати до Туреччини, чи просто їхати відпочивати там, якщо маєте справу з режимом Януковича. Ердоган охоче екстрадує Вас. Перевірено на батькові Олесандра Тимошенко - Геннадієві Тимошенко.

 

3. Але! Майже не чути про фальсифікацію виборів в Туреччині, бо радикальний іслам підтримують темні маси людей з села та міського дна. Стихійний виступ проти Ердогана був протестом проти середньовічного ісламізму та корупції. Вони, ці виступи, не спиралися на політичні партії.

В Туреччині є робітничий рух, який підтримав демонстрантів.

 

4. В Україні робітничого руху немає з часів жовтневої революції 1917 року (знищили більшовики).

Україна - пройшла жахіття "чорної діри" цівілізації, де немає ні права приватної власності, ні прав окремої особистості.

 

5. Проте Україна потроху виходить з закритого  тоталітарного суспільства, Ердоган хоче занурити Туреччину у жах тоталітарної релігійної ісламістської диктатури.

Однак, Аттатюрк був сучасником Леніна та раннього Сталіна. Туреччина, як жива країна з живим суспільством, сильно опирається наступу ісламістів. Українці, історично знесилені десятиліттями неволі - ледве знаходять сили для опору існуючій кримінальній диктатурі Януковича, яка була незворотньою в країні, де народ навіть не намагався повалити комунізм.

 

6. В України є, проте і така перевага: ми ЗНАЄМО, що таке тоталітарна диктатура і знаємо, що буде, якщо стихійний протест не буде політично організований опозицією. Існуючою.

 

7. Саме тому, якщо Україна вибухне, то протистояння буде набагато жорстокіше і невблаганне. Якщо існуюча влада і далі буде деградувати до кримінального притону - українці не зможуть поручитися за їх майбутнє після повалення диктатури.

 

8. Зверніть увагу: всередині опозиції, навіть суспільства росте роздратування проти усіх, хто підриває єдність опозиції та помічений у найдрібніших фактах співробітництва з владою. Це - зріюча ненависть, яка не хоче розхлюпнутися на дрібницях.

 

9. Звичайно, дехто з опозиції хотів би євроінтеграції за рахунок політв'язнів та єдності опозиції. Але влада Януковича - кращий вихователь українського суспільства та опозиції: одразу своїм тиском виявляє гнилизну у нашому середовищі. Приклад: Гриценко, який хоче інтегруватися у європейські курорти та готелі без зобов'язань перед своїми. Це - Доній, Ляшко, Сергій Міщенко, що дуже часто голосує разом з більшістю. Це Катеринчук і Королевська - яких ми б не знали без випробувального майданчика диктатури. Ми вже не згадуємо давніх тушок Володимира Олійника, Валерія Писаренка та інших, чиїми голосами Юлія Тимошенко сидить у в'язниці.

 

10. Зараз у нас проблема не так навіть опозиції, як самого українського суспільства - яке. знекровлене, все ще надіється на допомогу та покровительство зі сторони - Європи, опозиції...

Але, головне на сьогодні, це організація революційного активу, його інформаційна і силова підготовка.  Це розуміє вже не тільки опозиція, але і суспільство у його живій частині.