Станислав Овчаренко

Див. відео: "Мовчання - золото. Не вам!" 

http://svetiteni.com.ua/movchannya---zoloto-ne-vam

Сьогодні День народження Юлії Тимошенко. 
Унікальна людина як для України, бо історична випадковіть подарувала її нам - але більшість з нас, українців, не впізнала її у обличчя як справжню людину. Це так немало! 
І не спитали навіть: якщо щось виняткове хотіла для себе - чому не скористалася? Адже можливостей було досить - і при Кучмі, і при навіть Януковичі, і Порошенку. 
Вона могла б зовсім не вступати в конфлікт з Ющенком - і жили б дружно спільним політичним життям. 
Але це було б ЗА НАШ РАХУНОК. Це все одно - якби адвокат "подружився" з прокурором та несправедливим суддею - але за рахунок клієнта... 
Цього не сталося. І її ославили за "скандальність" - не помічаючи, що на світі багато "скандальних" професій, які обслуговують сторони зіткнених інтересів. 
І наші українці в черговий раз захотіли Хазяїна, забувши, що Хазяїн - далеко не завжди діє на користь членів спільного дому та господарства - часто ЗА РАХУНОК інших жителів дому чи працівників. І потрапили в черговий раз в історичну халепу. Без неї. Та без тих, хто бачачи Юлину долю - відійшли убік, бо дарма шукати визнання населення, яке так і не стало народом. 
Але вона, зціпившись від нерозуміння інших - продовжує щось робити для нації, яка ще не визріла для її розуміння та розуміння тих, хто міг би послужити своєму народові. Часто я бажав, щоб вона покинула цю політичну справу - яка у чисто матеріальному плані НІЧОГО їй не дала - вона не менше витрачала, ніж отримувала. 
Її порівнюють з Тетчер чи Рейганом, чи ще з кимось. 
Але ні - їй важче - бо просте психологічне неспівпадіння з натовпом їй не пробачають. І не важить те, що вона встигла зробити. 
Небесна сотня та Небесні тисячі - плата за її невизнання. Адже повага до такого ворога як Юлія Тимошенко утримала б Путіна від агресії в Україну. Бо не було б виказано ознак слабкості, що надихає дворову шпану накшталт Януковича чи Путіна. 
Саме тому, поздоровляючи Юлію Володимирівну з Днем Народження - побажав би їй хоч часточку тієї вдячності від людей, на яку вона заслуговує. 
Але дарма. Україну чекає рок чергових зрад та випробувань через власну зраду своїх кращих людей. Тому хотілося б побажати їй творчого катарсису від власної інтелектуальної діяльності, на яку вона здатна - і тут непотрібно схвалення більшості людей, які (ще?) не стали народом.... 
Життя - жорстоке - і вона це знає не гірше за нас.