Станислав Овчаренко

Див. відео: Вибори президента та парламенту неможливі, але саме тому потрібні

 

А) Останні побажання "президента миру": військовий стан - не оголошувати, але мобілізацію у будь-який час та у будь-якому4 розмірі - мати простим указом президента! Тобто - для державних урядовців - мирний час та ніяких зобов'язань, але для громадян - військовий стан "де факто", тому що громадяни, без власності та приватної зброї - поза правилами закону. І все це під приводом війни, "якої немає"! 

Б)Це ще зрозуміло - але ж - призов не фронт, де солдати НЕ МАЮТЬ ПРАВА стріляти у ворога, краще вже бути його мішенями. Вмотивованих бійців-добровольців - у тил, у в'язницю чи під розстрільну стіну, а невмотивованих та ненавчених - на фронт під кулі росіян та сепаратистів "мирних громадян України"?

В) Але питання - яка ж справді чисельність української армії. Нам можна не говорити - але чи достатня, щоб боротисяч проти міфічних "мирних терористів"? Адже, пам'ятаємо, Муженко чи Полторак казали, що "в Україні російських віськ немає!".        

 

1. Режим Порошенка-Яценюка настільки гнилий - що усілякі покращення від пересувань кадрів по місцях НІЧОГО не вирішать. Покращення лише затягують агонію олігархічної диктатури, де вибори вже нічого не вирішують, як не вирішують завжди, коли під загрозою втрата доларів з багатьма нулями.

 

2. Для прикладу: перед Лютневою революцією 1917 року багато теж тасували прем'єрів (Штюрмер - Протопопов та інші) - яких вже ніхто не пам'ятає. Те саме - і з міністрами. Так і в Україні намагаються… займатися косметикою політичного трупа олігархічної влади. Саме влада хоче ввібрати в себе кадри сепаратистів на посади силовиків - щоб укріпити режим всіляким не-людським непотрібом. Одночасно нищачи "своїх" добровольців та майданівців. 

 

3. Але зробити це - обережно, бо сил недостатньо. Янукович - не впорався, може Порошенку з Яценюком пощастить? Вони ж почувають себе як Кортес чи Пісарро в країнах атцеків чи інків... Як конкістадори в Дикому Полі.

 

4. Адже зовнішня ситуація в світі вкрай несприятлива для них! Треба дуже поспішати. Тому абсурд міністра Гончаренка не гірше, ніж Гриша Распутін в Росії початку минулого століття. Зараз ентропійні процеси - відповідь на пасивність громадянського суспільства та революційної меншості.